Війни тривають протягом усієї історії людства. Переважно вони носять загарбницько-оборонних характер. Є країна – агресор і країна, що захищається. За  усю  багатовікову історію людства змінювалась зброя, тактика та форма солдатів. Війна – слово жіночого роду. Війни починають  царі та політики, а воюють і гинуть солдати. Сиротіють діти, стають вдовами дружини, плачуть матері. Зарубіжні науковці підрахували, що з 3600 року до н.е. у світі відбулось близько 14600 воєн! В них загинуло десь 3 мільярди (!) осіб. За усю історію людства приблизно 292 мирних років. Та, можливо про них немає відомостей. З тих часів, коли первісна людина узяла до рук палицю і до створення атомних ракет пройшло не одне тисячоліття.  Але не змінилась сама суть війни. Історики стверджують, що війни мають місце в цивілізаціях з різними видами економічного та соціального розвитку. Поки відбуваються війни, в різних куточках планети будуватимуться пам’ятники, обеліски, меморіали. І будуть, на жаль, тисячі невпізнаних солдатів в великих братських могилах.

Братська могила на старому кладовищі

Некрополь –  з грецької «місто мертвих», місце останнього спочинку. В народі кажуть «усі там будемо» –  в  місці скорботи та  вічної пам’яті. В Золотоноші є кілька місць останнього спочинку земляків: кладовище на Струнківці, по  вул.  Колгоспній,   міське нове кладовище «на горі» та  старе кладовище по вул. Монастирській (Пролетарській). На останньому  переважають поховання першої половини – кінця ХХ століття. Тут знаходяться могили багатьох земляків, які творили нашу історію в повоєнні роки; вони  відбудовували та  будували, навчали, лікували, заліковували рани золотоніського краю після Другої світової війни.

Саме тут спочивають воїни, що померли   від ран  в 1941-1943 роках.  В 1965 році тут, на центральному кладовищі райцентру, відбулось урочисте відкриття пам’ятника на Братській могилі 416 воїнів. Це гіпсова постать солдата на повен зріст з вінком в руках.  Поряд на плитах викарбовано імена померлих воїнів. Імена солдатів занесені до «Книги пам’яті України». Черкаська область. Том 3.

Іноді до краєзнавчого музею звертаються нащадки померлих визволителів. Щоб уточнити інформацію про рідних та віддати останню пошану. Донедавна приїздили навіть з-за кордону. Поряд з пам’ятником сумно шумлять на вітрі віти дерев. А восени золотаві листочки встеляють килимом  останній притулок захисників.

Братська могила двох воєн

Історична довідка:  на поч. 20-х років ХХ-го ст. на Золотоніщині  тривала боротьба між різними політичними силами. У Золотоніському повіті  було створено так звані загони по боротьбі з бандитизмом. Одним з них керував Андрій Скопа. Він загинув на Чорнобаївщині. Його тіло було перевезено у Золотоношу і урочисто поховано в центрі міста.

Під час вступу нацистських військ у Золотоношу 19 вересня 1941 р. в заплаві р. Золотоношки біля урочища Кузні було вбито командира радянської армії (прізвища не встановлено), а 23 вересня 1943 року в боях за визволення міста загинуло багато солдат, серед загиблих – гвардії сержант Турчаников Іван Григорович.

Цих, та інших воїнів Радянської Армії, прізвищ яких не встановлено, в 1944 році було перевезено з індивідуальних могил до братської могили. В 1950 році за рішенням виконкому міської ради на могилі встановлено пам’ятник, виготовлений в Київських художніх майстернях.

На братській могилі насипано земляний горб, обкладений цегляним бордюром. На чотирикутному постаменті встановлено на повен зріст скульптуру воїна з вінком у руці.  На схилах насипу розміщено 9 оздоблювальних дощок.

P.S. Братська могила знаходиться на місці колишньої міської Миколаївської (Микільської) церкви, за якою в давні роки розміщалось міське кладовище. А зараз на згадку лишилась назва вулиці Миколаївська. Детальніше трохи згодом.

Віта Ямборська,
директор Золотоніського краєзнавчого музею ім. М.Ф. Пономаренка