В ЦРЛ поділились рецептами “успіху” організації опалення
Нескінченна історія з організацією процесу опалення у Золотоніській центральній районній лікарні все-таки отримує своє продовження. Після скандальної публікації про особливості освоєння ринку деякими компаніями, медичний заклад оприлюднив матеріал за начебто авторства головного лікаря, де той представив свою версію подій, що відбувалися протягом останніх двох років. Текст великий, емоційний, у багатьох моментах начебто і правильний. Проте не можна пройти повз декілька фактів, про які керівник ЦРЛ чомусь забув згадати у цій “фаховій” (як анонсував її один з помічників районного очільника) статті.
Найперше, що кидається в очі, так це теза про те, як весь час, із далекого 1992 року, послуги газової котельні оплачувалися виключно з районного бюджету. Тут варто нагадати, що лікарня – це все-таки об’єкт спільного фінансування. Був ним і лишається. Не дивлячись на звинувачення, що часто лунають з різних боків, кошти на життєдіяльність надходять з обох бюджетів – районного і міського. Більш глибше із сумами, які місто направило на ЦРЛ хоча б у цьому році, ви можете ознайомитися поруч.

Другий момент. Можливо, для когось “зосередження всіх комунальних служб міста” в руках КП “Міський водоканал” – це трагедія, а от мешканці Золотоноші після деякого розширення видів діяльності якісь зміни та й відчули. Хоча б нагадаємо вивезення сміття, що не йде в жодне порівняння з хаосом, який пам’ятаємо до 2011 року. Або ж організацію альтернативного опалення у навчальних закладах.
Розповідаючи про “важкі часи”, автор матеріалу також зовсім забув згадати про те, що чомусь раніше, знімаючи будь-які корони, очільники району і міста, головні інженери та медичні посадовці завжди сідали за круглий стіл перемовин. І збиралися не просто так, адже з 2011 року для ЦРЛ завжди існував найнижчий тариф у місті (це дотично підтверджує і сам Сергій Примак наприкінці свого тексту). Можливо, для когось лунатиме й дивно, але спеціально задля цього зазвичай ухвалювалося окреме рішення: до підприємств, населення та бюджетних установ додавалася четверта категорія споживачів тепла – центральна районна лікарня. Сюди ж додамо безкоштовне обслуговування мереж. Чи не ці важкі часи згадуються у матеріалі?
Особливо ж складний період настав, напевне, тоді, коли одразу після призначення нового керівника РДА була зібрана розширена нарада за участі посадовців міста і району, комунальників та головного лікаря. Відбулася вона 26 лютого 2015 року. Саме там “Міський водоканал” в особі Сергія Кузнєцова пропонував конкретні шляхи і методи економії спільних ресурсів. Зайшла тоді мова і про переведення пральні на електронагрівання, щоб, як говорить керівник ЦРЛ, у 30-градусну спеку газовий котел не працював на повну потужність, а “зайвий пар” не опалював гаражі. Економія тільки після перших пропозицій і прорахунків, за задумом авторів, мала складати понад два мільйони гривень на рік. Далі, як відомо, комунальне підприємство свої кроки до економії бюджетних коштів не припинило. І поки районна влада, як згадується у тексті, хапалася за голову, “Водоканал” розпочав процес реконструкції котелень задля переходу на альтернативні види опалення. Ще до появи сумнозвісного “Альтер Енерджі” на місцевому ринку. Перша реакція від ЦРЛ – не потік радості за вистраждану економію, а скарги на те, що комунальники здійснюють реконструкцію на території лікарні.
У районних кабінетах про плани з приводу тотальної економії знали прекрасно, але процес було не зупинити – місцевий сегмент постачання тепла стали стрімко завойовувати столичні енергетики. Як тут відмовиш, якщо сам народний депутат з трибуни палко розповідав про утиски “Альтер Енерджі” на Черкащині? І забуває автор статті тут пояснити цікавий момент: якщо лікарня і районна влада були так зацікавлені в економії та пошуку альтернативних шляхів теплопостачання, чому ж не забезпечили бодай якусь конкурсну основу? Щоб по-чесному і відкрито КП “Міський водоканал”, “УкрТепло” та “Альтер Енерджі” запропонували свої варіанти, найвигідніший з яких можна сміливо обирати. Натомість були просто проведені перемовини напряму із, напевне, вкрай потрібними “інвесторами”, які до купи ще й отримали ряд об’єктів на території Золотоніщини. Це навіть якщо не згадувати про те, що “Водоканал” – підприємство комунальне, котре платить податки до місцевого бюджету та забезпечує роботою дві з половиною сотні місцевих жителів. Але кому ж ті люди у вищих бізнес-інтересах цікаві?
А от чи не найбільшу посмішку викликають вже теперішні похвальні слова головного лікаря про те, як київські енергетики безкоштовно встановили блочно-модульну котельню на пелетах. Так, дійсно, безкоштовно, від душі. Але з пунктом у договорі про те, що лікарня зобов’язується згодом викупити цей об’єкт. Що й зробили зовсім нещодавно за якісь там 1 мільйон 250 тисяч гривень. За бувший у вжитку об’єкт. Сюди ж додайте 20% ПДВ. До слова, згідно з проектом, у 2015 році один з твердопаливних котлів від “Міського водоканалу” коштував 295 тисяч гривень, інший – 390. Це так, для порівняння…
І тепер тези про те, як керівництво медичного закладу “спрацювало на випередження”, викупивши котел, виглядають як мінімум натягнуто. Особливе випередження спостерігаємо у перебоях з постачанням тепла, які утворилися через банальну відсутність профілактики, коли її треба було здійснювати – влітку.
“Борітеся – поборете” – ледь не єдиний вислів у нашумілій публікації, котрий дійсно не викликає жодних питань.
ПОКИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР. За повідомленнями золотонісців, сьогодні температура повітря у неврологічному відділенні, що опалюється “безкоштовним” диво-котлом, тримається на рівні 17-18 градусів…
За матеріалами тижневика “Златокрай”
(№48 від 30.11.2017 р.)
