Віталій Войцехівський » Остаточне прощання із російською культурою

Сьогодні хочу повогорити про культуру. На фоні масштабного процесу дерусифікації (в першу чергу у свідомості українців), згадалась мені історія із особистого життя. Взагалі-то не люблю ділитись особистим, але тема важлива й актуальна, тому все-таки розповім.

Знаєте, коли у мене настала остаточна точка неповернення у сприйнятті як і російської культури, так і тамтешнього суспільства? Далекий 2009-й рік, коли я ще очолював підприємство. Мали тоді із дружиною традицію відвідувати ігри КВН, аж ось якраз так вдало співпало – вирішив дружині зробити подарунок на День народження: і гумористичний концерт у москві відвідати і нарешті здійснити мрію – потрапити у МХАТ.

Тему обрали наближену до нас – п’єса «Біла гвардія», написана свого часу Булгаковим на основі роману «Дні Турбіних». Розповідає про трагедію київської сім’ї під час Визвольних змагань 1918-1919 років. Постанова цікава, але задоволення приносила лише до певного неприємного моменту. Один з головних героїв на сцені випалив емоційну тираду, що про те, що українців ніколи не існувало, української мови та культури – теж. І… зал просто вибухнув оваціями. Уявляєте? І це інтелігенція, начебто ж інтелектуальна еліта. Добила морально програмка до п’єси, наскрізь просякнута українофобією та розповідями про злочинні режими Петлюри та Скоропадського, а також про білих та пухнастих «визволителів» із червоної армії.

Все, з тих пір російську культуру не сприймаю принципово. Дуже неприємно, і дуже прикро.

До речі, з цієї нагоди також повідомляю, що у Золотоноші як і в багатьох інших громадах процес дерусифікації розпочато. Робоча група працює, дискусії та систематизація тривають. Далі – громадські обговорення і ми назавжди звільнимося від такого історичного «надбання».

Віталій Войцехівський,

народний депутат України IX скликання

Читайте також: Віталій Войцехівський » Порядок денний вже маємо право диктувати ми, українці