Валерій Дорошенко на службі вже 22 роки. Оператором відділення оперативного зв’язку 2-го Державної пожежно-рятувальної загону в Золотоноші став торік. До цього був пожежним-рятувальником. У пам’яті – сотні надзвичайних подій. І, здавалося, мав би звикнути до всього, але не черствіє серце рятувальника.

Розмовляла з ним прес-служба обласного управління ДСНС.

– У 2017 році ми виїздили на пожежу в будинку, де проживала багатодітна родина. Чоловік був десь на заробітках, жінки теж вдома не було. Четверо дітей залишились самі, коли через пічне опалення сталося займання. Нас викликали сусіди, але запізно. Коли ми приїхали, хата повністю горіла. Такі випадки найстрашніші.

А ще ДТП… Якось на трасі нам довелось деблокувати з машини цілу родину, зокрема 12-річного хлопчика. Розумієте, кожен виклик — це чиєсь горе. А найважче бачити загибель дітей”, – – із сумом згадує Валерій.

Дорошенко каже, що пожежне братерство — то не міф, а справжня міць, здатна долати стихії. У найскладніші моменти рятувальники з різних регіонів об’єднують сили. У складі зведеного загону Черкащини Валерій залучався на ліквідацію масштабних лісових пожеж на Херсонщині, Київщині та Полтавщині.

– У Херсонській області була задіяна авіація. Вертольотами та літаками брали воду з Дніпра і це дуже допомагало. У чорнобильських лісах такої можливості не було. У будь-якому разі, коли відбуваються такі надзвичайні ситуації — рятувальники з усієї країни працюють згуртовано і тоді нам все під силу, – запевняє вогнеборець.

А у 2020 році, коли на сході країни вже вирувала війна, Дорошенко брав участь в ООС на Донеччині.

– Ми допомагали населенню, відновлювали зруйновані будинки. За кілька кілометрів вже фронт і бувало працювали під обстрілами. Такого горя наробила війна! Наче і так це зрозуміло, але як бачиш своїми очима — то зовсім інше”, – каже надзвичайник.

Читайте також: “Хоч би люди залишились живі, а все інше ми зробимо”, – керівник драбівської пожежно-рятувальної частини Віктор Полапа

Тепер за плечима неабиякий досвід… Так яким же повинен бути справжній рятувальник? Якими якостями володіти, аби самовіддано прослужити багато років? Валерій запевняє, що кожен рятувальник — то звичайна людина, кожен зі своїм характером, і кожен потрібен.

– Головне — злагодженість і довіра в колективі. Ми так спрацьовуємось, що розуміємо одне одного з погляду. А ще важливе бажання. Хто не хоче — звільняється. А хто залишається — то вже на роки!” – наголошує він.

Справжньою радістю життя і щастям називає чоловік свою донечку Катеринку.

– Займається плаванням, малюванням. І побешкетувати любить, і по господарству може допомогти, – пишається батько.

Читайте також: Мінна, пожежна та домедична безпека: рятувальники й правоохоронці провели масове інтерактивне заняття в гімназії