Уже три тижні я – начальник Золотоніської районної військової адміністрації.

Військової… Мені завжди здавалося, що війна – це щось таке далеке від нас, миролюбних, працьовитих, емоційних, добродушних, жартівливих українців, людей із привітною вдачею, які вміють співчувати, поділяють чуже горе і намагаються допомогти ближньому. Ми любимо доглядати за квітами, вирощувати розсаду на підвіконні в паперових ящичках, садити городи, обговорювати ціни і політику, відпочивати з друзями і рідними, спілкуватися, бачитися, обійматися… Але через агресію нашого божевільного сусіда нам довелося брати до рук зброю, якою володіємо вправно, бо, крім всього вище переліченого, ми ще понад усе любимо свою рідну землю і лишаємося вірними синами і дочками України. Так було, так є і так буде завжди. Ворог, нападаючи на нас, цього не врахував. Тому він буде знищений.

З початку війни я не плакала 13 днів. А потім плакала довго… Сльози текли річкою, я не могла зупинитися. Здавалося, мої сили на межі. Проте таке відчуття скувало ненадовго. Все минулося. Вмилася, зібралася – і знову до роботи. Знаю, дорогенькі, що з вами також подібне трапляється. Це так звані емоційні гойдалки. Нічому не дивуйтеся і нічого не лякайтеся – це природній стан людського організму.

У перші дні війни ми були в полоні ейфорії – нічим не вмотивований піднесений настрій. Його посилювали невимовна злість до ворога і гордість за нашу армію, за її перемоги і за неньку – Україну. Ми всі згуртувалися, бойовий дух – на висоті. Згадайте, ми могли не їсти і не спати, режим – повна готовність. Але мозку важко працювати таким чином тривалий час, тому він увімкнув для себе функцію захисту. Ми почуваємося тотально виснаженими, спостерігаємо ознаки депресії і перебуваємо у тривозі.

Читайте також: Віталій Войцехівський » Варварський обстріл Яворівського полігону показав Європі хиткість ілюзії про захищеність

У чому й небезпека – ворог знає ці прийоми! І він намагається зламати нас повністю, поки ми переживаємо згаданий етап, залякати, вибити з колії. Проте йому це ніколи не вдасться! Головне завдання – не боятися того, що з нами відбувається. Прийміть інколи незрозумілу поведінку власного тіла і процесів, що протікають у ньому. Наш організм – найзлагодженіша з усіх систем, яка є на планеті. Ніколи не забувайте цього. Коли мозок увімкнув захисну реакцію, допоможіть йому:

• за будь-якої можливості спимо! Не можете – прийміть заспокійливе. Без відпочинку сили вичерпаються.
• пийте воду. Навіть якщо шматок в горло не лізе – випийте склянку води. Обезводнений організм не боротиметься зі стресом.
• робіть інформаційні паузи від читання новин.
• припиніть шкодувати за матеріальним. Ворог розраховує на це, тому безжально нищить інфраструктуру України. Жалість за втраченим посилює тривогу і вимикає мозок. Будівлі, аеропорти, приміщення – це просто поєднання цегли, бетону, дерева та інших матеріалів. Війна довела – все, що нам насправді потрібно, поміщається у тривожну валізку. В одну руку беремо її, в іншу – руку того, кого любимо. І все, ми багаті. Зруйноване відбудуємо. Повірте! То все дрібниці. Нам ще жити за Україну!
• не хвилюйтеся. Після режиму захисту мозок знову перейде до повної бойової готовності. А поки він трішки «заснув», намагайтеся думати про те, що ми зробимо після Перемоги. Так розум працює на порятунок, а не на самознищення.
• гумор пригнічує гормон стресу. Усміхайтеся. Цим ви допоможете власному організму.
• говоріть близьким «я тебе люблю» – ця фраза додає сил.
• ніколи не вірте, що нас хтось здасть! Цього не станеться ніколи! НІКОЛИ! Не дозволяйте сумнівам пригнічувати вас. Зберігайте спокій, намагайтеся бути корисними, за можливості підтримуйте наші найсильніші і найміцніші Збройні сили України.

Ми єдині, а отже – близькі до Перемоги!

Дорогі мої друзі! Є ще один психологічний фактор. Закликаю не почуватися винними від того, що ми можемо лягти у ліжко, вмитися теплою водою, заварити каву і переглянути телепрограму, поки хтось на передовій. Черкаська область, а отже, і Золотоніський район, залишаються в тилу. Дякуємо нашим захисникам за те, що наша територія нині вільна від ворожих окупантів. Зрозумійте: ми воюємо на усіх фронтах. КОЖЕН ІЗ НАС. Покупець – це воїн економічного фронту. Придбав продукти, якісь речі, ліки – потік фінансів ожив, а отже, функціонує економіка. Кожен працівник, який виходить на роботу, чинить мудро. Адже із зарплати підуть відрахування до бюджету, також і на військовий збір. Підтримуючи звичний ритм життя, наскільки це можливо, ви рятуєте Україну і підтримуєте ЗСУ.

Читайте також: Олександр Прокопчук » Беріть свою “зброю” до рук. У когось це ручка, у когось кермо, в когось – фонендоскоп

Тож жодного почуття провини! Зараз наші зусилля спрямовані на те, щоб вигнати російську нечисть із нашої землі і швидше звільнити Україну. Спокій, виваженість, логічна послідовність дій – наш графік життя у воєнний час. Тримаємо оборону і стрій. Ми все робимо правильно! Перевага на нашому боці. Я це говорю не для того, щоб вас заспокоїти. Я кажу вам правду. Погойдалися на емоційних гойдалках – і вперед. Ми непереможна нація. Нас неможливо зламати. Гадаю, на 19-й день війни це вже всім зрозуміло.

Слава Україні! Слава нашим неймовірним Збройним силам і територіальній обороні! Спасибі кожному з вас.

“

Ірина Тернова,

начальник Золотоніської районної військової адміністрації