Чо­го тіль­ки не зро­биш, ко­ли по­чи­на­єш ро­зу­мі­ти, що чер­го­ві ви­бо­ри до Вер­хов­ної Ра­ди не за го­ра­ми, а ти вже скуш­ту­вав “пар­ла­ментсь­ко­го пи­ро­га” і не хо­чеш ні­чо­го змі­ню­ва­ти в жит­ті. Тут і бюд­жет­ни­ки різ­но­го рів­ня до­лу­ча­ють­ся до хва­леб­них од на ад­ре­су де­пу­та­та, і фо­то у під­кон­троль­них ЗМІ на фо­ні доб­рих справ пуб­лі­ку­ють­ся. В усіх по­вин­на сфор­му­ва­ти­ся дум­ка, що “спа­си­те­лем всєя ок­ру­гу” є як­раз ни­ніш­ній на­род­ний об­ра­нець. Ад­же без йо­го спри­ян­ня і сон­це не під­ні­ма­єть­ся. А як­що хтось, не дай Бо­же, за­зіх­не на йо­го те­пер вже при­ват­ну по­са­ду, то­му вже точ­но ха­на.

Мо­ва йде про на­род­но­го де­пу­та­та від 197-го ок­ру­гу Вла­дис­ла­ва Го­лу­ба. Йо­го па­ніч­ні дії що­до об­ран­ня до пар­ла­мен­ту на нас­туп­ний тер­мін спо­чат­ку ди­ву­ва­ли ви­бор­ців, по­тім смі­ши­ли, а те­пер вже прос­то дра­ту­ють. У Зо­ло­то­но­ші, нап­рик­лад, ак­ту­аль­ний анек­дот: “А що, сьо­год­ні не вки­ну­ли в скринь­ку га­зе­ту “ЧК”? Чим же я те­пер роз­топ­лю пли­ту?” Так жи­те­лі ре­а­гу­ють на під­кон­троль­ну на­пів­ле­галь­ну га­зе­ту нар­де­па, де всі ма­те­рі­а­ли дру­ку­ють без поз­на­чен­ня ав­то­ра. Зро­зу­мі­ло, у кож­но­му но­ме­рі ви­дан­ня Го­луб стріч­ки пе­ре­рі­зає, нез­ро­зу­мі­лі сер­ти­фі­ка­ти вру­чає, пше­ни­цю сіє (у лип­ні, до ре­чі). А от зло­чин­ця­ми, каз­нок­ра­да­ми, дер­жи­мор­да­ми та князь­ка­ми з па­ни­ча­ми зга­ду­ють го­ло­ву ОДА Юрія Тка­чен­ка та де­пу­та­та об­лас­ної ра­ди Вік­то­ра По­ло­зо­ва. Пер­шо­го – то­му що об­лас­ний кер­ма­нич чо­мусь не хва­лить пар­ла­мен­та­ря, ну, а дру­гий – вза­га­лі мав на­хабність ро­би­ти спро­бу ба­ло­ту­ва­ти­ся до ВР. Але ос­тан­нім ча­сом все біль­ше на­род­ний об­ра­нець при­ді­ляє ува­ги місь­ко­му го­ло­ві Зо­ло­то­но­ші Ві­та­лію Вой­це­хівсь­ко­му. Чим же за­ви­нив очіль­ник са­мо­го пер­спек­тив­но­го міс­та Лі­во­бе­реж­жя Чер­ка­щи­ни?

Ви­яв­ля­єть­ся, під час ос­тан­ніх ви­бо­рів до пар­ла­мен­ту мер від­мо­вив­ся під­три­му­ва­ти будь-ко­го з кан­ди­да­тів, а зо­ло­то­ніс­ці пе­ре­ва­гу на­да­ли ін­шо­му. Чи бу­дуть шан­си на ус­піх під час май­бут­ніх ви­бор­чих ба­та­лій у мо­ло­до­го об­ран­ця, яко­му все важ­че при­хо­ву­ва­ти те, що він нас­прав­ді від­сто­ює ін­те­ре­си не прос­тих лю­дей, а олі­гар­хів? Вой­це­хівсь­кий тим ча­сом не при­хо­вує сво­єі при­хиль­нос­ті до По­ло­зо­ва. Як в та­кій си­ту­а­ції вва­жає за пот­ріб­не вчи­ни­ти де­пу­тат? Вір­но, зро­би­ти все для то­го, щоб до май­бут­ніх пар­ла­ментсь­ких ви­бо­рів за­мі­ни­ти у Зо­ло­то­но­ші ме­ра, а ще кра­ще, ра­зом з місь­кою ра­дою. По­годь­те­ся, див­но виг­ля­дає, ко­ли ві­сім­де­сят від­сот­ків жи­те­лів міс­та ба­чать по­зи­тив­ні змі­ни при ни­ні­шньо­му очіль­ни­ку, а на­род­ний об­ра­нець так не вва­жає. Мо­же, зі сто­ли­ці вид­ні­ше? Не бу­де­мо пе­ре­лі­чу­ва­ти всі за­я­ви, звер­нен­ня, по­ру­ше­ні кри­мі­наль­ні спра­ви за іні­ці­а­ти­ви “на­род­но­го”.

Іно­ді прос­то нез­руч­но за ньо­го стає, ко­ли він ні­чим не від­різ­ня­єть­ся від опи­са­них ук­ра­їнсь­ким кла­си­ком ба­бів Па­рас­ки і Па­лаж­ки. Ос­тан­ній “ше­девр” – пуб­лі­ка­ція на влас­ній сто­рін­ці у Фей­сбу­ці ін­фор­ма­ції про про­даж квар­ти­ри, в якій жи­ве очіль­ник Зо­ло­то­но­ші. Та все це з фо­тог­ра­фі­я­ми і ко­мен­та­ря­ми.

Ми поп­ро­си­ли Ві­та­лія Вой­це­хівсь­ко­го да­ти ко­мен­тар з при­во­ду ос­та­н­ньої пуб­лі­ка­ції. Він спо­чат­ку дов­го смі­яв­ся, а по­тім ска­зав з при­та­ман­ним йо­му по­чут­тям гу­мо­ру: “Ну, що ж. Піс­ля рек­ла­ми са­мо­го на­род­но­го де­пу­та­та ці­ну на квар­ти­ру точ­но пот­ріб­но під­ні­ма­ти як мі­ні­мум уд­ві­чі. А як­що сер­йоз­но, я ди­ву­ю­ся: нев­же лю­ди­на не ро­зу­міє, що в ма­лень­ко­му міс­теч­ку, яким є Зо­ло­то­но­ша, усі все про всіх зна­ють на­віть без пуб­лі­ка­цій у соц­ме­ре­жах? Тим біль­ше, ні для ко­го не є сек­ре­том, де я жи­ву, ко­ли ро­бив ре­монт, на яко­му ав­то­мо­бі­лі їж­джу. Не сум­ні­ва­ю­ся, що не­за­ба­ром у Фей­сбу­ці (та­ке вра­жен­ня, що це – ос­нов­не міс­це ро­бо­ти де­пу­та­та), з’яв­лять­ся ін­ші фо­то. І він “зди­вує” зо­ло­то­ніс­ців чер­го­вою ін­фор­ма­ці­єю. Я прин­ци­по­во не вив­чав дек­ла­ра­цію Вла­дис­ла­ва і щи­ро на­ді­ю­ся, що всі за­дек­ла­ро­ва­ні там ак­ти­ви за­роб­ле­ні чес­но і осо­бис­то. А па­ні­ка че­рез мож­ли­ву втра­ту де­пу­татсь­ко­го ман­да­та зак­ри­ла йо­му очі і яв­но впли­ну­ла на ро­зум. На від­мі­ну від ньо­го, я за свою по­са­ду не три­ма­ю­ся і не роз­ці­нюю її як біз­нес-про­ект. То­му по міс­ту не бо­ю­ся і на ма­ши­ні їз­ди­ти, і на ве­ло­си­пе­ді. Щод­ня, до ре­чі, доб­рий де­ся­ток кі­ло­мет­рів піш­ки від­мі­рюю. Ні для ко­го не сек­рет, що моя сім­’я вже кіль­ка ро­ків про­во­дить ре­монт у дво­рі, де жив ді­дусь мо­єї дру­жи­ни. Так що нев­дов­зі ми пе­ре­се­ля­є­мо­ся не в за­морсь­ку кра­ї­ну, а на зов­сім не цен­траль­ну, але, що важ­ли­ві­ше, ти­ху і спо­кій­ну ву­ли­цю на­шо­го міс­та”.

За матеріалами тижневика “Златокрай”
(№48 від 30.11.2017 р.)