Олексій Дробязко – відомий у Золотоноші волонтер та спортивний тренер кіокушин карате. Причини свого знайомства із нашим містом воліє зайвий раз не згадувати, адже він – вимушений переселенець із прифронтової зони. Довго розшукуючи, російсько-терористичні війська, котрі на той час окупували його рідну Авдіївку, нашого співрозмовника таки затримали. Причина банальна – патріотична позиція чоловіка та участь у проукраїнських акціях на Сході навесні. Врятувався із полону справді дивом і відразу ж вивіз свою родину (дружина та твоє синів) у невідомість.

Прийняла гостей саме Золотоноша, допомігши у налаштуванні побуту та поверненні до нормального життя. Ті події герой нашої публікації не забуває. За його словами, наше місто для нього давно стало справжньою домівкою та рідним у серці. Тим більше, що за ці п’ять років тут народився третій син, а двоє старших свого життя в іншому місці просто не уявляють. Своїми ж справами намагається віддячувати, ставши автором, або виконавцем чималої кількості соціальних проектів.

– Тоді, влітку 2014 року, дійсно сталося диво. А Золотоноша, звісно ж, мене вразила з першого дня перебування. Трохи відійшовши від морально пережитого, твердо вирішив, якщо це вже моє місто та моя громада, їй всіма силами треба допомагати. Велика переоцінка життєвих цінностей відбулася. Аналогічно і з не менш важливим питанням: якщо я не воюю, мушу допомагати, чого б це не вартувало!

– Нині ви, окрім певної суспільної діяльності очолюєте місцевий осередок всеукраїнського об’єднання «Черкащани». Чому саме ця політсила?

– Спершу хотів би зауважити, що поняття «очільник» намагаюсь не використовувати, це зайве. Все-таки це – партія не лідерів, а особистостей. Цим, до речі, й імпонує. Гарний та свіжий проект, котрий за останні п’ять років показав себе лише з хорошої сторони.

– Проект можливо і цікавий, проте тут хотілось би заглибитись трохи у філософію, мету діяльності взагалі.

– Перш за все хотів би наголосити на тому, що наше політичне об’єднання передусім працює для того, щоб робити людей сильнішими. Гуртувати та втілювати безліч корисних ініціатив від громади. Ми – команда однодумців, котрі кожного дня намагаються щось творити задля нашого ж спільного майбутнього. Задля комфортного життя у Золотоноші, у нашій країні, врешті-решт. Наша філософія – успішний, здоровий, активний українець, котрий знає, як згуртувати місцеву громаду задля справді конструктивних дій та комфортного співіснування.

Кожен на своєму місці: і в політиці, і у справах громади, і у професійній діяльності.Наприклад, мова про наших діючих депутатів міської та обласної рад. Імена ви знаєте, їхня діяльність відома. Мову веду про обранця в обласній раді Владислава Кулініча, а також міських депутатів. Персони не медійні, проте методично виконують свої депутатські обов’язки, втілюючи чимало ідей в житті громади. Окрім цього, є й інші доволі активні та відомі обранці міської ради, котрі долучилися до нашої команди відносно нещодавно. Адекватні, активні, цілеспрямовані, небайдужі люди, здобутки яких можна перелічувати довго. Жодного інтерв’ю не вистачить.Якщо коротко, «Черкащани» – партія особистостей, а не лідерів.

– Тобто ви тут хочете натякнути на певну унікальність…

– Скажімо так, хвалитися не хочу. І не буду. І впевнений, що така ж позиція у абсолютної більшості колег. Проте й давайте відверто – скільки в українському політикумі можна нарахувати справжніх партій? Не «іменних» політичних сил, а дійсно згуртованих колективів, побудованих на демократичних засадах, що мають горизонтальну структуру. Мало. Ми намагаємося створити таку силу. Хоча б у місцевих масштабах. Варто розуміти, що наша партія була створена виключно жителями Черкащини і виключно для вирішення проблем нашого регіону. Так само це стосується і Золотоноші. Колектив однодумців, котрий кожного дня живе своїм містом.Головна мета була – організація низів. Пошук ініціативних людей, котрі хочуть і здатні на конструктивні волонтерські дії.

– Наприклад?

– Наприклад, згадати можна один із найбільш яскравих прикладів – громадська ініціатива «Чистий ліс». Банальна ідея зібратися колом друзів задля прибирання лісу (масиви довкола Золотоноші просто в катастрофічному стані через наших «небайдужих» співвітчизників) з часом перетворилася на цілий рух. Коли сотня золотонісців витрачає свою неділю на таку благородну справу, гуртом організовує, вкладається не лише фізично, але й матеріально. І тут ми ще й виконуємо головну місію – екологічне виховання дітей. Знаєте, як приємно, коли через декілька тижнів свої та знайомі діти щиро обурюються, коли десь у лісі бачать сміття? От вони вже виростуть зовсім іншими громадянами. І це дуже важливо!

– Так, про «Чистий ліс», про прибирання та висадження дерев матеріали були і на шпальтах місцевих ЗМІ. А чим ще можна похизуватися?

– По-перше, повторюсь, ніхто не ставить задачу хизуватися. По-друге, серед іншого можу згадати безліч ініціатив наших людей щодо озеленення міста, освітлення фасадів освітніх закладів та житлових будинків, благоустрою, спортивних заходів. Перелічувати є що. Головна суть у тому, що такі ініціативи не потребують якихось великих коштів чи залучення спонсорів. Лише бажання та розуміння, як здійснити щось для своєї ж громади максимально ефективно.

І це – фундаментальні основи формування справжнього громадянського суспільства. Ми ж хочемо до Європи? Маємо і навчитись жити відповідно. Якби тамтешні громадяни всі минулі роки та століття просто сиділи б склавши руки та очікуючи манну з неба, не було б цих розвинених держав. Я думаю, це очевидно.

– Тобто ви нині спонукаєте в першу до зміни  філософії життя?

– Звісно! Подивіться на тих самих громадян США. Скільки волонтерів приїздить до нас у Золотоношу? Навіщо вони це роблять? Для них це основа людяності: не лише зробити кар’єру, прожити для себе, але й для інших. А в самих Штатах волонтерство – це взагалі культ. Можливо тому вони так живуть? Так, не все гаразд в Україні. Але кому, як не нам, її змінювати? Кожен має стати опорою для своєї країни на своєму місці. Хтось мізками, хтось податками, хтось руками. Нам тут жити! І якщо ми, наприклад, хочемо за власний кошт гуртом посадити десь дерево чи поставити ліхтар на школу, то чому ні, якщо ми хочемо і можемо?  Тут і формується трохи інший рівень суспільних відносин. Виникає ідея, приходимо до громади – ось нам усім можна підвищити комфортність життя у місті, зробити те і те. Дешево, якісно та швидко. І громада разом з нами стає до роботи. Подібні рецепти наші партійці активно втілюють у своєму повсякденному житті не перший.І якщо ми виступатимемо монолітним гуртом, то ніколи не робитимемо пройдених раніше суспільних, економічних та політичних помилок. Вірю, що назад дороги вже нема. Надто багато Україна пройшла горя і страждань за останні роки. Має бути рух вперед на всіх рівнях.

– Рух вперед суспільства чи чого?

– Суспільства! Громадська активність, соціальна та політична небайдужість – це от ті перші кроки на шляху побудови справжнього суспільства, котре мислитиме вже зовсім іншими цінностями. Те, про що всі ми мріємо вже 28 років. І зміни в країні та в житті кожного з нас не починаються із теорії, вони починаються з особистостей. Все просто – якщо тобі щось не подобається, варто просто проявити свою дію в реальному світі. Не подобається – змінюй, покращуй, твори. Зміни мають сенс тільки тоді, коли відбуваються тут і негайно. Зміни, відкладені на завтра, перетворюються на кухонну розмову.

Кожен із нас, кожна частинка нашої монолітної команди звикли до змін. Це – наша життєва ідеологія. Не партійна, ні. Саме життєва. Кожен із нас в певний час ставав і донині є генератором змін у своїй локальній сфері – на роботі, вдома, у громадській діяльності, або навіть на своєму мікрорайоні чи багатоквартирному будинку. Складно? Так. Особливо морально. Але душу згодом гріють результати.

Резюмую просто: «Черкащани» – це гурт небайдужих людей, де тебе завжди почують і долучать максимум зусиль для вирішення спільної проблеми. Були й будемо на пульсі нашого міста!