«Нашого цвіту по  всьому світу!», –  так охрестив народ кількаетапні хвилі української еміграції. Цвітом називаємо діаспору, яка, незважаючи на те, в якій країні осідала впродовж століть, зберігала і мову рідну, і культуру. А ще – примножувала авторитет українців у світі.

Золотонісці – не виняток: вони розлетілися по світах, як могутньокрилі птахи. Але не відрізали пуповини, яка пов’язує їх з рідним краєм. Пишуть, телефонують,  відстежують новини в соцмережах  і приїздять  час від  часу  погостювати або зустрітися з колишніми однокласниками.

Мабуть, немає міста кращого на світі, ніж те, в якому ти народився і виріс. Тут все до болю знайоме і рідне. Тут промайнуло дитинство, шкільні роки. Сюди, у які б далекі краї тебе не закинула доля, завше тягне, немов магнітом. Тут завжди тебе чекають і завжди тобі раді.

Якою бачать Золотоношу її жителі, з чим її асоціюють, чи відбулися зміни у місті і чи добре господарює у нього його керманич – із цими питаннями ми звернулися до золотонісців різного віку … Читати більше