Війна змінила всіх українців, їхній світогляд, змусила переосмислити цінності і надихнула. Надихнула на боротьбу, стійкість і самовираження. Українці пишуть вірші, організовують осередки і створюють картини. Про історію творчості талановитої дівчини розповідає видання Золотоноша.City.

15-річна Валерія Мерза малювала не часто. Коли було натхнення. Після 24 лютого майже щодня вона тримає в руках пензлик і створює нові світи.

Її картини – це вулиці Золотоноші й затишні пейзажі – діють психологічно – навіюють спокій і огортають комфортом.

— У 5 класі вперше розфарбувала контурну картину, мені сподобалось. Потім два роки переймала мистецтво у Будинку школяра, під керівництвом творчої Валентини Стеблини. Саме вона відкрила в мені любов до малювання, стала поштовхом для подальшого вивчення технік і освоєння мистецтва створення картин на фанері, – розповідає Валерія. Ще тоді Валентина Михайлівна зауважила батькам, що дівчинка природньо відчуває палітру. Якщо іншим, щоб змішати і вивести певний колір потрібно вчитися, то Лєра має внутрішнє чуття.

Потім рік не малювала зовсім. Війна стала поштовхом для створення нових картин. Почала робити замальовки у блокноті. Часто, гуляючи містом, фотографує вулиці, щоб потім відобразити на полотні. Такої честі удостоїлися вулиці Благовіщенська і Невського.

— 24 лютого, у четвер я, як зазвичай, зранку заварювала собі каву, готувалася збирати дітей до школи.

— Відкриваю соцмережі і очам не вірю. Як війна?.. Щось наплутали, мабуть, оголошена надзвичайна ситуація, – згадує події п’ятимісячної давності Анна Шеремет, мама дівчинки. – Мій брат, Сергій Чубін, колишній АТОвець, у перший день війни пішов захищати країну. Зараз воює в Запорізькій області.

За словами мами дівчинки, під час війни змінилася палітра і характер малюнків. Вони стали глибшими, детальнішими і фактурнішими.