Кожен куточок Золотоніщини допомагає переселенцям усіма силами

Від 24 лютого 2022 року Черкаська область стала транзитною для переселенців та біженців з усієї східної – і не тільки – частини України. Саме через нас люди втікають від війни, отримують першу медичну та гуманітарну допомогу за потреби, зупиняються на якийсь час у тих чи інших населених пунктах Черкащини, а вже затим – рушають далі, на захід країни та за її межі.

Кожен куточок Золотоніщини допомагає переселенцям усіма силами

Золотоніщина не стала винятком. Видання Золотоноша.City розповідає, що вулиці Золотоноші переповнені автомобілями на немісцевих номерах, на базарі час від часу можна почути непритаманну говірку, а довколишні села приймають неймовірну кількість людей у відсотковому співвідношенні до свого населення.

24 травня жителі села Деньги, під очільництвом старости Наталії Сергієнко, згуртувалися і взялися опорядити закинуті оселю та подвір’я для прибулої із Харківської області родини.

— Надзвичайно приємно, що наші жителі відгукнулися і надали допомогу переселенцям, – зазначає Наталія Михайлівна. – Дякую колективу школи та дитячого садочку, працівникам ПП «Зелена Діброва», ПП «Лазоренко», працівникам ТОВ «Гранекс-Черкаси» і працівникам будинку культури та сільської ради!

Загалом, деньгівчани прихистили 105 осіб станом на 24 травня. Раніше було більше, проте багато хто вже поїхав далі. Але водночас є і такі, хто придбав у селі житло і не має наміру повертатися туди, де у них нічого не лишилося.

Одна з родин оселилася у закинутій хатині. Її власник вже давно помер, а нащадки років 20 навіть не навідували свою спадщину. Все поросло бур’янами по шию, у хаті – припало пилом і сім’я з трьох людей мусила докласти надлюдські зусилля, аби облаштувати собі умови для проживання.

— Завозили напередодні продукти, деякі речі. І в мене просто серце кров’ю облилося, коли побачила місце, де їм доведеться жити… – зізнається староста. – Люди два місяці фактично сиділи у підвалі. Дорогою сюди їх обстрілювали і загалом евакуація була складною – без пожитків, без будь-яких інших засобів для життя. До того ж, жінка хворіє. Тож ми вирішили, що приказка «з миру по нитці – голому сорочка» тут як ніколи доречна. Я обдзвонила всіх і ми, згуртувавшись, швидко впоралися з цією роботою.

Деньгівчани вивезли два причіпи розмаїтого сміття, викорчували джунглі – інакше ті чагарники складно назвати – і надали подвір’ю та хатині пристойного вигляду. Проте головне – люди, які пережили чимало страждань і випробувань отримали змогу продовжувати жити максимально з максимально нормальним побутом.

— Вдалося знайти у ще одних небайдужих людей ділянку землі, аби можна було зробити невеличкий город, а завдяки «Гранекс-Черкаси» – завезли посадкову картоплю. Ми намагалися допомогти усім, чим могли і сподіваюся, що наша спільна підтримка дозволить їм стати хоч трішки щасливішими.

Також серед сільчан знайшлася перукарка, яка прийшла додому до переселенців, опорядила їхні зачіски, пофарбувала жінці волосся, одним словом – допомогла позбутися наслідків проведеного у сховищі від обстрілів часу. Щиро бажаємо родині, яку російські окупанти змусили покинути все своє колишнє життя, добробуту та якнайбільше таких людей на стезі буття, як деньгівчани, і віримо, що у них все буде добре!