Друзі, сьогодні хочу звернутись до Вас одночасно, як магістр публічного управління, і як лікар. Нашій нації сотні років, нашій державі більше тридцяти. Та чи були ми всі ці роки незалежні і вільні обирати свій шлях?

Починаючи з 1991-го року, кожне рішення і зміна курсу нашої країни не мали в жодному разі йти на перекір думці кремля. Та стався переломний момент, коли у 2013 році український народ зробив свій вибір, пішовши проти думки московії, проти тогочасної влади. Він зробив свій вибір – йти своїм європейським шляхом розвитку.

Ми самі обрали його і заплатили за це велику ціну – сотні загиблих, анексія Криму, втрата Донбасу і війна, яка триває уже більше 8 років… Яка ж ціна цього вибору? Сказати важко, ми її все ще платимо. І ми вже бачимо, яка вона велика – ціна свободи.

А зараз, я хочу звернутись уже як лікар. Якщо ми зробили свій вибір, хочемо бути рівноправними європейцями і бути в Європі не лише територіально, а й ментально… А тепер трохи моїх спостережень.

Я вже жартома називаю себе “завскладом”, бо щодня копирсаюсь у ящиках медикаментів. Ми сортуємо гуманітарну та волонтерську допомогу, розподіляємо її між тими, хто потребує. Щодня ми відкриваємо ящики, які прибули до нас з Польщі, Бельгії, Португалії… І в тому що до нас приїздить, є кілька цікавих моментів:

• ПРАКТИЧНО ВІДСУТНІ АНТИБІОТИКИ;

Це буде звучати незвично, але в Європі, той таки Трамадол дістати легше ніж Амоксицилін. Чому? Бо це суворо рецептурні препарати. Те, що до нас доїздить, це поодинокі упаковки, зазвичай відкриті. Тобто їх віддали уже з других рук. І на противагу: в Україні антибіотик може купити навіть дитина.

• АБСОЛЮТНО ВІДСУТНІ ПРОТИВІРУСНІ;

Їх ніде, крім країн колишнього СНД нема. Так звичайно, є окремі противірусні препарати, що діють на один конкретний вірус, але універсальних від усього – не існує.

• ВІДСУТНІ “НАШІ” АНТИСЕПТИКИ;

Хлоргексидин, “зєльонка”, чистий йод і “звьоздочка” – вони просто відсутні. Є похідні на основі йоду, наприклад “Бетадин”, а також спиртовмісні антисептики. Усе інше: доведено, що не працює.

• ВІДСУТНІ “НАШІ” ЗАСПОКІЙЛИВІ;

За кордоном, у випадку стресу або тривоги, приймають (суворо по рецепту), або антидепресанти, або бензодіазепіни (короткими курсами). А “валеріаночка” і “корвалтабік”, то, як то кажуть, ліки на віру. Якщо в них вірити – то допоможуть.

• ВІДСУТНІСТЬ ПРЕПАРАТІВ ДЛЯ ЗАГАЛЬНОГО ЗМІЦНЕННЯ ОРГАНІЗМУ;

Вони якщо і є, то у вигляді БАДів. А отже не є лікарськими засобами і людині, яка повноцінно харчується, не потрібні.

Список можна продовжувати безкінечно, тому просто проведу резюме:

Якщо ми заплатили і платимо таку величезну ціну за наш вибір бути Європою, то давайте будемо Європою:

• Давайте приймати антибіотики тільки у випадку крайньої необхідності і суворо по рецепту!
• Давайте вважати медицину наукою і у виборі лікування керуватись сучасними доказовими методами, а не “совєтськими конспєктамі”.
• Давайте лікувати справжні хвороби, а не “міфічні радянські болячки”. І якщо дійсно потрібно, то пити доказові ліки, а не “імітатори” лікування.

Щиро вірю, що усе це не дарма!

Щиро вірю у нашу перемогу!

Ще ніколи Україна не була така єдина!

“

Олександр Прокопчук, лікар загальної практики – сімейний лікар,

директор КП “Центр первинної медико-санітарної допомоги (сімейної медицини)”

Читайте також: Олександр Прокопчук » Куди подівся Ковід? Нікуди. Він лишився