“Мамо, тримайся! У нас дуже гаряче”: матір автора легендарного гасла про “воєнний корабль” розповіла історію свого сина

Фраза «Руській воєний корабль іді на***» облетіла весь світ, а її автор став справжнім героєм. Це наш земляк, золотонісець Роман Грибов. Нині він разом із побратимами перебуває у російському полоні. 24 лютого агресор вів обстріли з корабельних озброєнь та застосував бойову авіацію проти прикордонників та воїнів ЗСУ на острові Зміїний у Чорному морі. За наявною на той момент інформацією, інфраструктура була зруйнована, а острів захоплений. Повідомлялося, що на острові загинули 13 українських прикордонників, які відмовилися здатися російським окупантам. Згодом російські ЗМІ повідомили про доправлення в тимчасово окупований Севастополь військовослужбовців України, які перебували на Зміїному. Серед полонених є і наш – золотоніський герой Роман Грибов.

Журналістам Золотоноша.City вдалося поспілкуватися з мамою хлопця – Тетяною Рудольфівною. Жінка, ледве стримуючи сльози, розповіла про свого сина, який не побоявся і зробив виклик російському агресору:

– Ми з Ромою пройшли дуже важке життя. І мені дісталося, і йому. Мене дістають болячки, але разом ми мужньо все витримали. Він звик до труднощів. Я його вчила добру і всьому хорошому. Вчила, що найголовніше в житті – люди, а гроші – це вже другорядне, що треба любити свою землю, свою Батьківщину.

Пані Тетяна ділиться, що Роман у школі був дуже активним: і співав, і танцював. У нього багато друзів. Хлопець ніколи не вихвалявся і не хизувався. Мати вже 4 роки воює разом із своїм морським піхотинцем, який вдруге підписав контракт.

о. Зміїний

– Я дуже ним пишаюся. Він – мужній, сильний і добра людина, великий патріот. Ромка не здасться. Викрикнути такі слова, у таку напружену хвилину, могли коштувати сину життя. Та він не злякався. Весь світ підхопив цю фразу, як заклик. Деякий час ми були у невідомості. Від нас приховували, поки не вияснили ситуацію. Це були важкі дні. Коли прийшла достовірна інформація, трохи заспокоїлася, бо знаю, що мій мужній син живий. Команда піхотинців разом із прикордонниками відбивали атаки на острів до масштабної війни 2 місяці. Я з ним воювала по телефону. Останній зв’язок був з сином 24 лютого. Коли телефонував, то були обстріли, тоді почула синове: «Мамо тримайся, бо у нас дуже гаряче».

Тетяна Рудольфівна повідала, що прадід Романа – Олександр Петрович Грибов пройшов війну, був командир частини. Патріотизм, мужність і стійкість характеру нині проявляє його правнук. Та й сама жінка – боєць і нині на бойовому посту разом із сином. На якнайшвидше повернення Романа Грибова чекають рідні, кохана дівчина і вся Золотоніщина.