У Золотоніському краєзнавчому музеї зберігають вінтажні новорічні листівки, подаровані відвідувачами

У колекції Золотоніського краєзнавчого музею імені М. Ф. Пономаренка є альбом з новорічними листівками далеких часів, які подарували його відвідувачі. Про це виданню Золотоноша.City розповіла директорка установи Віта Ямборська:

Цікавою є одна з них − з парою дітлахів, які стоять серед поля конюшини. На жаль, вже не можна дізнатись про рік її випуску, але мотив є досить цікавим

− Досліджуючи тему листівок, з’ясували, що не завжди на новорічних вітаннях були зображені широковідомі мотиви. Сажотрус, порося, чотирилиста конюшина присутні в серії вітальних листівок з Австрії. Вони символізували щастя, достаток, удачу. Саме на згаданій поштівці дітки тримають таку конюшину – символ удачі. Про неї побутує назва: «Клятва вірності».

На поштовому штампі ще однієї листівки із зображеним хлопчиком на санчатах зазначена дата: 1956 рік. На звороті відправника записано: Станіславська область (так до 1962 року називалась Івано-Франківська область). Вітальній листівці − 66 років! За визначенням колекціонерів, річ, якій понад пів століття, вважається вінтажною, а за деякими критеріями − антикварною.

Та навіть без оцінки знавців-філокартистів (так називають колекціонерів листівок) ці листівки мають історичне значення. За ними можна вивчати моду, смаки, економічний, соціальний і навіть політичний стан країни. А ще вони є проявом уваги, пошани до близьких людей. Зараз, на жаль, підписані від руки листівки надходять все рідше. На заміну їм прийшли інтернет-вітання.

Як вважають дослідники, перше вітання з Новим роком та звичай обмінюватися новорічними листівками виник в Англії. Вітання з найкращими побажаннями поштою надіслав Генрі Коул своєму другу, художнику Джону Герслі, 1843 року. Масовий випуск листівок почався з 1869 року.

З 1898-1914 – золота ера випуску листівок. Ними прикрашали альбоми, шкатулки, використовували для прикрашання інтер’єру (з історичних джерел).

У когось вони зберігались у сімейних альбомах, хтось дбайливо збирав десятиліттями, а нащадки вирішили передати в музей. Інколи їх знаходили серед речей на горищі.

Милі тваринки, червонощокі дітлахи, пухнаста ялинка лишились на старій поштівці. Здається, і через десятиліття вона береже тепло рук відправника адресату.