Віта Ямборська » Історія Троїцької церкви

В своїх працях про історію міста Михайло Пономаренко зазначає, що в перші часи свого існування Золотоноша була розташована на кількох невисоких горбах та їхніх схилах біля річки Золотоношки. Ці частини міста (форштадти) мали свої історичні назви. У середині XVIII ст. Золотоноша складалась з центру та трьох передмість: Струнківського, Радьківського та Зозулівського. Пізніше з’являються нові передмістя: Хабата, Шепелівка, Троїцьке, Затроїцьке. У краєзнавчому музеї є копія мапи Золотоноші, складеної  у 1909 році. На ній позначена Троїцька вулиця, що веде від Ярмаркової площі (нині це Меморіальний парк) на Затроїцький форштадт (передмістя).

В праці дослідника старовини Миколи Сагарди про храми Золотоноші зазначено, що у  ХVIII ст. в  місті збільшилась кількість жителів, які оселились на правому березі річки Золотоношки. Дослідник зазначає, що «нинішня Троїцька церква побудована 1859 року була не першою, та на який час припадає перше заснування тут церкви – невідомо, але не підлягає сумніву, що церква була тут здавна». При цьому він посилається на «Спогад про Золотоношу» авторитетного історика Михайла Максимовича, який згадував: «…На другому боці ріки, при виїзді з міста через греблю, праворуч йде велике передмістя, зване Троєщиною, за назвою місцевої Троїцької церкви, відомої здавна, але востаннє відбудованої 1784 року…»

В довіднику « Адресъ-календарь» за 1895 рік зазначено:

« Троицкая церковь, деревянная. 2-й престолъ Св. Петра и Павла. Домъ для причта. Церк. денегъ 600 р. Земли – усад. Жалов не положено. Жител. 646 – 694 д. ( душ) город. сосл.( міщан). Родив. 28-25, ум. 21-28  и бр.11.(залишених ). Причтъ: Священникъ Иоаннъ Георг. Волковъ. Псаломщикъ Митрофанъ  Сав. Сидоренко.»

Золотоноша, 1912р. На ближньому плані – кладовищенська церква Жон Мироносиць, на задньому ледь помітна Троїцька церква

В «Клировой книжке» Полтавской епархіи на 1902 годъ» про церкву зазначено наступне:

«Троицкая церковь, деревянная на каменномъ фундаментъ, въ одной связи съ такою же колокольнею, построєна въ 1859 г; церковная библіотека; въ  приходъ земская школа ; церковный грунт ½ дес., ружной земли 19 дес.; домъ для квартиры священника; жалованья въ годъ священнику 300 руб., псаломщику 100 руб.; церковь  отъ Консистории в 240 верстахъ.   Прихожанъ 750д. м. п. ( чоловіків) и 826 д. ж. п.( жінок). Священникъ Іоаннъ Георгіевъ Волковъ – въ санъ священника 1884 г., камилавка 1900г.(камілавка-головний убор священика темно-синього, фіолетового або чорного кольору).

Псаломщикъ Митрофанъ Саввинъ Сидоренко – въ должности 1882 г. стихар 1887 г. Церковный староста мъщанинъ  Іоаннъ Терентіевъ Павленко».

Після Жовтневого перевороту Радянський Союз став державою, де проводилась політика «войовничого атеїзму». Саме  в цей час знищено велику кількість великих і малих церков та храмів.  В  20-30 -ті  роки ХХ ст. Троїцька церква була зруйнована.

У 1982 році авторка цих рядків пішла на навчання в школу № 5. Перші класи школи знаходились у великому одноповерховому будинку – філії. Дорослі називали її  «панський будинок». Пам’ятаю, що у шкільному дворі ріс дуб дивної форми. Цей дуб росте і нині – це пам’ятка природи місцевого значення дуб пірамідальний. А далі, ближче до вул. Баха був великий вигін, де бабусі пасли кіз. Дорослі  говорили, що на тому місці колись була церква. Вже після розвалу Союзу, на початку нового тисячоліття на тому місці козаки золотоніської сотні заклали великий камінь з відповідним написом. Тут відновлювались старі традиції: збирались поважні чоловіки і зовсім юні хлопці, відроджувалось золотоніське козацтво. Тут, біля каменя, жителі прилеглих вулиць (Лікарняна, Баха, Франка) святкували Воскресіння Господнє, святили паски і крашанки. А на Трійцю – 50-й день після Великодня – освячували духмяне клечення,  в родинах  збирались на храмове свято.

У червні 2019 р.  на храмове свято – Трійцю – було освячено новозбудований храм.

Віта Ямборська,
директор Золотоніського краєзнавчого музею ім. М.Ф. Пономаренка

Читайте також: Віта Ямборська » Миколаївська церква – духовна пам’ять Золотоноші 18 століття