Віта Ямборська » Миколаївська церква – духовна пам’ять Золотоноші 18 століття

Народне прислів’я твердить: «У році є два Миколи. Один приходить з травою (22 травня), другий – з морозом (19 грудня)». Цього Святого шанували в народі, вважали заступником і дітей, і дорослих, і бідних, і заможних, і моряків, і подорожуючих. Ікона Святого Миколи Чудотворця була, мабуть, в кожній хаті.

У нашому місті в давні часи існувала Микільська (Миколаївська) церква. Зі спогадів Михайла Максимовича дізнаємося, що при Микільській церкві біля валу Переяславських воріт була богадільня і школа. За церквою розміщалось міське кладовище. Біля стін церкви були поховані батьки козацького отамана Івана Милашевича. Він подарував у Микільську церкву Євангеліє київського друку 1733 року з написом: «Сія книга Євангеліє року 1735 Генваря 9 мною Іваном Милашевичем отаманом кошовим Війська Запорозького Низового і нашим паном братом Константієм: подарована задля відпущення гріхів своїх талярей за сто за десять з копою, і надаємо у вічнії часи до храму Святителя Христового Миколи Золотоношського, де наші батьки помершіє Олексій і Парскевія лежать; а иж би їй від тоей церкви не отдаляно і на свій який прибиток ніхто не продавав, під анафемой утверждаєм».

Микільська церква існує здавна. Про це свідчать два вцілілі при ній надгробні камені. Зараз трохи докладніше про ці 400-літні пам’ятки.

На сірому камені ледь прочитуються нанесені старослов’янські письмена: «преставися раб Божий Тимофій Шепель року Божого 1656 місяця вересня дня 26». Це могильна плита, яка вінчала останнє пристанище нашого предка – земляка Тимофія Шепеля. Жив він майже чотири століття тому і бачив Золотоношу зовсім юною. До речі, одне з історичних передмість Золотоноші здавна називалось Шепелівка (нині вулиця з назвою Шепелівська знаходиться біля дитсадка «Веселка») за ім’ям першопоселенця козака Шепеля. Можливо Тимофій – один з козацького роду Шепелів.

Напівстертий напис на другому камені свідчить, що: «ро(ку) Божо(го) 1619 преставися раба Божия Марія Іваниха Перехрестова жона». Про Марію, на жаль, інформації не лишилось. Припускаю тільки, що була коханою і небідною. Адже замовити такий нагробок могли не всі. Більшість селян і городян в ті далекі часи хоронили з дерев’яними хрестами. Цікавим є пояснення прізвища Перехрест. В Тлумачному словнику це слово означає: « той, хто перейшов у християнство з іншої релігії, перехрестився».

Після ремонтних робіт на вулиці Енгельса (так в радянські часи звалась Миколаївська вулиця), було знайдено надгробки. Директор краєзнавчого музею Михайло Пономаренко перевіз їх на територію музею по вул. Петровського (нині Благовіщенська). Зі старих світлин видно, що знаходились вони при вході до музею. З переїздом експонатів в будинок по вул. Леніна, 20 (нині Черкаська), плити було перевезено на музейне подвір’я. Зараз музей знову повернувся на вулицю Благовіщенську. Давні кам’яні плити розмістились при вході в оточенні квітів.

У «Клировій книзі» Полтавської єпархії на 1902 рік» зазначено наступне:

«Николаевская церковь, деревяная, съ такою же въ одной связи колокольнею, на каменномъ фундаментъ, холодная, построена въ 1747 г.; церковная библіотека; земли церковной 59 дес. 1798 кв. саж. и, кромъ того, 54 кв. арш. базарной площади, ружной 29 дес ( руга – у православних церквах- матеріальні засоби, призначені на утримання церков і монастирів, що не мали земельних маєтків та інших доходів), церковь от Консисторіи въ 240 верстахъ. ( Консісторія – у православній церкві – установа з церковно-адміністративними і судовими функціями ).

Прихожанъ 913 д. м. п.( чоловіків) и 925 д.ж.п. ( жінок).

В приходе хутора Иржавскіе ( група хуторів Золотоніської волості за 3 версти від міста)».

Цікаво, що в Кліровій книзі вказана дата 1747 рік, а в М. Максимовича церква існувала вже в 1735 році. Можливо Миколаївська церква, позаяк була дерев’яною, побудована на місці старішого храму.

У праці Миколи Сагарди «Місто Золотоноша, та його святі храми» зазначено, що Микільська церква «закрита через ветхість і небезпеку для здійснення богослужіння».

Зараз на згадку про колишнє пам’ятне місце у Золотоноші є вулиця Миколаївська, що веде до міської СШІТ №2.

Віта Ямборська,
директор Золотоніського краєзнавчого музею ім. М.Ф. Пономаренка

* світлина ілюстративна і не має жодного відношення до описаної у блозі церкви (ред.)