“Ми самі творимо своє життя і самі маємо творити свою життєздатну громаду”, – Сергій Марченко

1 листопада 2016 року у Золотоноші почала працювати MGgroup. Компанія пропонує послуги професійного дизайну, тут допоможуть оформити зовнішню рекламу, розроблять сайт. Цим займається підприємець Сергій Марченко. Як знаходила свого клієнта «MG group», яких шишок набили, чого навчилися та як вдається переживати карантинну кризу − у розмові із Сергієм на шпальтах видання Золотоноша.City.

Для своїх 33 років Сергій багато чого встиг, навіть відчути удар економічної кризи 2008 року. На той час працював у столичному банку у напрямку інформаційних технологій. Але банк ліквідували. На ринку праці початківці зі стажем роботи у 6 місяців виявилися непотрібними. От і став себе пробувати у журналістиці, дизайні, верстці.

Ідея створити компанію належить команді креативних однодумців – Михайлу Карому, його дружині Дарині та Сергію Марченку. Михайло – економіст, Дарина − дизайнерка, Сергій – медійник. Мета була єдиною: поєднати рекламні послуги «під ключ» заради зручності клієнта. Потрібен дизайн – будь ласка; потрібна поліграфія – від візиток до масштабних наліпок – все можливо; потрібні сайт чи робота у соцмережах – теж готові втілити. Тобто все в комплексі.

− Зустрілися з Михайлом і Дариною Карими за чашкою кави у кафе. На обговорення подальших дій вистачило пів години. За місяць уже відкрили офіс. Чому MG group? У назві зашифрована англійська абревіатура market getting, що не має дослівного перекладу, а трактується приблизно так: досягнення маркетингу. Тобто допомога клієнтам у розвитку власного бізнесу, − пригадує Сергій.

Сказати, що відбою від зацікавленої клієнтури не було, було б неправдою. Специфіка Золотоноші у тому, що тут найкраще спрацьовує «сарафанне» радіо. Щоб зробити вивіску чи візитку, кожен користується думкою знайомих, які уже замовляли подібні послуги. Проте своїх перших клієнтів Сергій пам’ятає дуже добре – агентство нерухомості «Крок», якому розробили логотип, сайт і візитки, та студія «Шик», що стала постійним замовником.

− Щоб набити базу клієнтів, стартові ціни за послуги виставили неадекватно смішні, − пригадує чоловік. − Перед собою ставили задачу, щоб вийти в нуль менше, ніж за рік. На щастя, вийшло все швидше.

На жаль, рік тому з колегами довелося прощатися: подружжя Карих перебралося до Івано-Франківська. Та вони контактують і досі.

Карантин – дуже важкий період, переживали його складно. І в моральному, і в технічному, і у фінансовому аспекті. Клієнти Сергія – малий і середній бізнес. Коли у березні-квітні значна частина підприємців не працювала або взагалі згорнула бізнес, то доходи впали на нуль. А оренду за офісне приміщення платити треба, сайти обслуговувати теж – стало дуже скрутно фінансово. До того ж, син Максим – вдома (садочки не працювали), дружина Аліна Петрівна − вчителька на дистанційній формі навчання. Тому довелося переносити офіс додому і теж працювати онлайн.

− У чому користь карантину? – навіть не задумується. − Мене усе життя переслідує прислів’я: не було б щастя, так нещастя допомогло. Усі віхи особистого росту чи змін відбувалися на підґрунті якоїсь напасті. Коли відкрив сайт і подався в журналістику, це був 2014 рік. Майдан, війна, безгрошів’я, я − лаборант у гімназії, разом з дружиною і новонародженим сином орендували квартиру. Джерело сімейного доходу – зарплата і 800 «дитячих» гривень. Був на межі того, щоб податися на заробітки до Польщі. Та включив мізки, мабуть, спрацював прихований інтелект-ресурс. Так народився власний інтернет-сайт.

За словами Сергія, карантин змусив його навчитися раціонально використовувати час, опановувати нові для себе сфери, у яких раніше був цілковитий профан: зовнішню, світлову рекламу, металеві конструкції.

Наразі своїм дітищем Сергій опікується самотужки. У кінці серпня він повернувся до офісу. Партнерів досі підібрати не може: надто педантичний підхід до кандидатів. Займається виготовленням банерів, наліпок, вивісок, особливо на приватні будинки. Вивіски підприємець виготовляє з логотипом рідного міста. Нині збільшилися замовлення на візитки та рекламу на сітілайтах. Активізувалися охочі заламінувати посвідчення.

Сергій Марченко полюбляє куховарити і не приховує цього. Його мама Олена Іванівна – вчителька іноземної мови, володіє неабияким хистом куховарства. Це спадкове: знаною кухаркою була й бабуся Валентина, а прапрабабуся готувала страви для поміщицького столу. Цей талант передався й Сергієві.

− У кулінарію я вдарився десь у 2013-му, − розповідає чоловік. − Хоча й до цього час від часу щось там готував. Мене це так запалило. Список страв, що пройшли «акредитацію», стає все довшим. Не заходять лише торти й випічка, душа не лежить. Проте з тістом дружу: домашні пельмені, пиріжки смажені.

Коронною стравою Сергія є капусняк. На другій позиції окрошка − тільки на сметані і тільки з курятиною. Із сином Максимом у нього своя традиція: щонеділі сім’я смакує чоловічими стравами. Вони ліплять пельмені, смажать картоплю, готують лазанью, печуть оладки.

Ще один плюс від карантину Сергій Марченко бачить у тому, що з’явилося багато часу для роздумів, усвідомлення і переосмислення досягнутого, вироблення тактики для руху вперед.

Про захоплення футболом і подорожами – окрема тема розмови. Найважливіше, що підкоренню чергової вершини у Карпатах у серпні 2020 не завадив навіть карантин. А їх у заліку вже шість.

– Ми самі творимо своє життя і самі маємо творити свою життєдіяльну громаду. Хто б яку посаду не займав, хто не носив будь-які статуси. Кожен має бути на своєму місці. Кожного дня, кожної хвилини. Тільки так можна щось побудувати справді дієве. І я мову веду у всіх розрізах – у плані родини, свого міста чи своєї держави, – резюмує Марченко.