Станіслав Піскун » Війна не скінчилася, друзі!

На жаль, Україна звикла до війни. І цей факт мене та моїх побратимів засмучує щодня дедалі більше. Складно пояснити, чому так відбувається. Можливо дійсно набридла війна. Як не крути, вже сьомий рік… А зараз… Люди начебто й переймаються, наче й знають. Але не допоможуть. А допомагати, повірте, є кому і є потреба.

Це був ліричний відступ. Тепер конкретика. Нема часу на відчай та скиглення. Є нагальні питання, які треба вирішувати: на фронті, в суспільстві, в державі, в решті решт.

Якщо хтось думає, що український воїн давно не має потреб на фронті, той помиляється. Якщо хтось думає, що війна десь там далеко, той ще більше помиляється. Вона тут, щодня. У цих сухих інформаційних щоденних зведеннях – загинуло стільки-то, поранено стільки-то. Вона щодня у заплаканих очах рідних, котрим привезли тіло. Вона щодня у знеболювальних препаратах тих, хто лежить у госпіталях. Вона тут, друзі.

Не буду занурюватись у політичні перипетії. Та складна історія з відходом із «Правого Сектору» та утворення на Черкащині потужної організації «Холодний Яр» – про це колись згодом. Не до неї. Хоча й прикро, що навіть деякі нинішні місцеві очільники ПС соромляться вказувати свої приналежність у виборчому списку. Я не про це. Якими б не були відносини, є фронт. І є Добровольчий український корпус. Люди, котрі досі носять це справді горде звання – Доброволець. І в них також є потреби.

А є ще Третя окрема рота ДУК «ПС» під командуванням легендарного командира друга Гонти. Рота, яку ми безмежно поважаємо. За відданість своїй справі, за героїзм, за послідовність. І ще є медичне управління Третьої окремої стрілецької роти під керівництвом сміливої жінки – подруги “ТТ”.

Саме для цієї роти і її медичного управління ми нині завезли черговий цінний вантаж необхідних буденних речей – від харчування до технічних засобів та запчастин. І ще раз упевнились – ні, не всі забули. Ні, не всім байдуже. Тому дякую. Дуже дякую тим, хто відгукнувся на прохання. В першу міському голові Віталію Войцехівському. І не треба мені зараз закидати про вибори. Хто у волонтерській темі ще із 2014-го, той обов’язково в курсі – скільки й кому негласно допомагала ця людина. Особисто. І не перестає це робити. Депутат міської ради Віктор Душка, наш побратим, аграрій із Зорівки Юрій Богомол, голова Лукашівської сільської ради Микола Коршунов, наші друзі Олександр Лотоцький та Ілона Каптановська – ті люди, на яких завжди можна покластися у плані допомоги українським захисникам. Дякуємо!

Ну й повторюсь ще раз. Війна не закінчилася. Це особливо лунає для тих, хто нині прямо заявляє – «я відійшов від цього». Ваше право, панове. А ми не відійдемо.

Слава Україні!

Станіслав Піскун,
голова ГО “Національно-визвольний рух “Холодний Яр”