Золотоніські добровольці говорять про війну: “Нам потрібна лише перемога!” [ВІДЕО]

14 березня, у День українського добровольця, в гостях у редакції «Золотоноша.City» побували особливі люди – золотоніські учасники антитерористичної операції, котрі добровільно стали на захист східних кордонів держави, Сергій Фесенко та Андрій Кириленко. Коли чоловіки одягнули військову форму, їхній вік був далеко не призовний. Ми запросили їх на філіжанку кави, аби пригадали ті суворі військові будні, післявоєнну адаптацію, поділилися своїм баченням розв’язки збройного конфлікту.

Сергій Фесенко у 48 років пішов воювати. Коли сину Руслану прийшла повістка, вирішив замість нього добровольцем піти захищати Батьківщину. До мобілізації працював будівельником, мав деякі військові навички, бо шість років служив у військовій частині. Всього в житті пережив, довелося ще й воювати. 11 місяців був на передовій водієм. Служив у першій окремій танковій бригаді механізованого батальйону. Воював на Донеччині в районі Мар’їнки. Мобілізувався у 2015 році.

Андрій Кириленко одягнув військову форму у 58 років. Із січня по грудень 2015 року боронив Україну від ворога. Служити довелося у 30-ій окремій механізованій бригаді на кордоні Луганської і Донецької областей. На все життя вкарбувалися в пам’ять Світлодарська дуга, Попасна. Спочатку був кулеметником, а потім водієм. У мирному житті працював охоронником,  водієм автобуса. Коли розпочалися бойові дії на сході, Андрій Андрійович разом із сином Антоном зголосилися йти на фронт. Але дружина відмовила, бо одночасно дві розлуки їй було важко пережити. Тож першим пішов батько, а потім – і син.