Леся Шкурко » Люди вирішують все

Пам’ятаєте усім відому ще з дитинства фразу “кадри вирішують все”? Я мову повести сьогодні не про кадри. Про людей. Адже саме люди вирішують все! І наші люди неодноразово це довели за останні шість непростих, тяжких, доленосних років.

Цьогорічне святкування Дня Захисника України видалось справді особливим. Це – і мої відчуття постфкактум, і слова багатьох присутніх. Свято спорту, свято єднання, котре зібрало на своїй базі величезний гурт золотонісців: ветеранів, добровольців, волонтерів, їхні сім’ї, молодь і просто небайдужих земляків. Свято минуло, а ось емоції нарешті заспокоїлись. Проте не полишає єдина думка – нічого б не було без людей. Без наших особливих людей, які гуртом зуміли створити щось неймовірне. Та й чого це я… Якщо мислити глобально, то і України вже не було би без таких людей.

Чи задумувались ви колись, скількох сил вимагає організація подібного свята? Координація, логістика, інвентар, апаратура, подарунки, підвезення і ще величезна купа оргмоментів. Думаю, усвідомлюють усі – подібні речі просто неможливо організувати самотужки. І втрьох неможливо, і навіть вдесятьох це непросто.

Тому я й зважилася на цей текст вдячності. Щирої подяки усім, хто пліч-о-пліч творив свято, усім небайдужим, котрі завжди, за будь-яких обставин йдуть на зустріч і дають руку допомоги.

Почну напевне із подій, що відбувались переддень 14 жовтня. Свята-святами, а питання естетики ніхто не відміняв. Тим більше – до Дня Захисника України. Тому перш за все прибрали територію, на якій розташовується наша золотоніська Спілка учасників АТО та волонтерів. Незважаючи на жодні погодні умови, до роботи стрімко взялися волонтерка Ліда Брежко, педагог із другої школи Катя Павленко, а також наш воїн Ігор Гордієнко. Далі завітали на цвинтар, де традиційно облагороджували могили золотоніських героїв. Цим активно займалися Микола Супрун та Валентина Пушко. Допомогу у підвезенні та транспортуванні бордюрів оперативно надали підприємець Леонід Водяник та начальник УЖКГ Олександр Флоренко.

До речі, на міській раді зупинюсь окремо. Починаючи із міського голови Віталія Войцехівського, котрий завжди і без зайвих питань підтримує усі наші ініціативи, продовжуючи секретарем міськради Наталією Сьомак та профільним заступником Мар’яною Ніщенко, очільницею управління економіки Вікторією Остроглазовою, головним бухгалтером Оксаною Ложкарьовою, IT-фахівцем Євгеном Темненком. Будь-які проблеми, будь-які прохання у будь-який час вирішуються швидко та оперативно. Навіть вихідні дні не стають на заваді. У вкрай короткі терміни подяки та грамоти, календарики, афіші та фотографії Героїв надрукувало поліграфічне підприємство під керівництвом Оксана Баранник. Інформаційна підтримка – газети “Златокрай” та “Лівобережна”.

Дуже вразив колектив ветеринарного коледжу. Зовсім юні хлопці, яких зібрала Валентина Пушко, не побоялися вийти на футбольне поле проти міцних чоловіків, котрі пройшли війну та й у більшості своїй старші від них удвічі чи більше. Хоч і посіли студенти останнє місце, але ж такий знак уваги і пошани для наших героїв безцінний.

Організація такого свята – річ непроста. Недогледіти щось, непродумати – дуже просто. І це ще не враховуючи форс-мажори. Але коли в результаті бачиш проведений захід без жодного казусу, то це свідчить про одне – поруч завжди знаходяться ті, хто готовий підставити плече. Наприклад, з урочистим початком мусили трохи почекати. Все дуже просто – апаратура не працює. Точніше, в теорії працює, але без фахівця не розібратися. Розібралися. Рятівник наш – Віктор Урсол. А пам’ятаєте, як розчулила усіх юна дівчинка, прекрасно заспівавши для нас? Це студентка коледжу ветмедицини Андріана Верхогляд. Людина, яка потрапила цього дня на сцену зовсім випадково, сама зголосившись урізноманітнити наш сценарій та піснею привітати героїв.

Дякуємо усім чотирьом командам футболістів. За насичену, яскраву, цікаву та напружену гру. Дякуємо аксакалу золотоніського спорту Миколі Строканю за організацію та координацію турніру. Дякуємо мамам наших полеглих хлопців, котрі також відвідали захід. Просто дякуємо… за героїв… за витримку… за все…

Та й взагалі. Саша Капленков, Олександр Тітов, Наталія Гришнікова, Лідія Брежко, Микола Брежко, Оксана Фесенко, Світлана Шарапа, Ігор та Інна Баралеї, Рома Гіщин, Сергій Скляр та його родина, Андрій Доронін, Олег Чураєв, Сергій Фесенко, Ігор Грєшніков, Володя Савельєв, Станіслав Михоношин, Максим Головко з родиною, Валентин Губенко, Віктор Урсол, Катерина Павленко, Ігор Гордієнко. Всі ці люди – наш один великий злагоджений організм. Люди, які живуть нашою спілкою, нашою Батьківщиною і нашим суспільством. Люди, без яких не було б нічого втілено за всі ці роки, що ми поруч.

І окремо. Наші підприємці. У Золотоноші вони завжди особливі. Люди, котрі ніколи і ні в чому не відмовлять Захисникам України. Варто було лишень просто натякнути, що ми готуємо свято, наша база відразу ж поповнилась продукцією Маслоробного комбінату завдяки депутату облради від ВО “Черкащани” Владиславу Кулінічу. Ми не мали жодного головного болю щодо приготування каші завдяки нашим друзям – Ілоні Каптановській, Віталіні Полях-Іващенко, Вікторії Добровольській. Наші діти ласували купою солодощів від Людмили Слюсар. А ті, хто не любить холодну осінню, могли вдосталь зігрітися кавою від Сергія Четверова та очолюваного ним ТОВ “ФЕС УКР”. І, що дуже важливо, наші спортсмени були повністю забезпеченні інвентарем: цю місію на себе взяв Володимир Магайський. Медалі – справа рук Станіслава Лимаря, Вадима Гайовича, Олексія Яроша та Віталіни Полях-Іващенко.

А трохи раніше, наприклад, ми отримали ще один сюрприз. Усі необхідні будматеріали для ремонту приміщення Спілки надали Сергій Мозговий (Міжрайбаза), Людмила Слюсар (магазин “Версаль”), Андрій Романенко (магазин “ПоправДом”), Сергій Юрківський (магазин “Акмід”), Наталія Зеленська. Ну і не можу не згадати нашого постійного благодійника – депутата облради Віктора Полозова, а також його колегу Вадима Гайовича.

Ось це і є наша велика родина Людей з великої букви. Людей, з якими не соромно жити в одній країні. Людей, котрі своєю активністю та небайдужістю таки змушують вірити у майбутнє. І це прекрасно, погодьтеся.

Леся Шкурко,
голова Золотоніської спілки учасників АТО та волонтерів