“Були й будемо на пульсі нашого міста”, – Олексій Дробязко [ІНТЕРВ’Ю]

Олексій Дробязко – відомий у Золотоноші волонтер та спортивний тренер кіокушин карате. Причини свого знайомства із нашим містом воліє зайвий раз не згадувати, адже він – вимушений переселенець із прифронтової зони. Довго розшукуючи, російсько-терористичні війська, котрі на той час окупували його рідну Авдіївку, нашого співрозмовника таки затримали. Причина банальна – патріотична позиція чоловіка та участь у проукраїнських акціях на Сході навесні. Врятувався із полону справді дивом і відразу ж вивіз свою родину (дружина та твоє синів) у невідомість.

Прийняла гостей саме Золотоноша, допомігши у налаштуванні побуту та поверненні до нормального життя. Ті події герой нашої публікації не забуває. За його словами, наше місто для нього давно стало справжньою домівкою та рідним у серці. Тим більше, що за ці п’ять років тут народився третій син, а двоє старших свого життя в іншому місці просто не уявляють. Своїми ж справами намагається віддячувати, ставши автором, або виконавцем чималої кількості соціальних проектів.

– Тоді, влітку 2014 року, дійсно сталося диво. А Золотоноша, звісно ж, мене вразила з першого дня перебування. Трохи відійшовши від морально пережитого, твердо вирішив, якщо це вже моє місто та моя громада, їй всіма силами треба допомагати. Велика переоцінка життєвих цінностей відбулася. Аналогічно і з не менш важливим питанням: якщо я не воюю, мушу допомагати, чого б це не вартувало!

Читайте також: Золотоніському волонтеру вручили Лицарський Хрест Добровольця

– Нині ви, окрім певної суспільної діяльності очолюєте місцевий осередок всеукраїнського об’єднання «Черкащани». Чому саме ця політсила?

– Спершу хотів би зауважити, що поняття «очільник» намагаюсь не використовувати, це зайве. Все-таки це – партія не лідерів, а особистостей. Цим, до речі, й імпонує. Гарний та свіжий проект, котрий за останні п’ять років показав себе лише з хорошої сторони. Принаймні на виборах у 2015 році, як пам’ятаєте, люди пройшли достойні. Вже тоді було видно – у місцеві ради йшла дійсно команда однодумців: люди відомі, активні та ініціативні.

– Проект можливо і цікавий, проте тут хотілось би заглибитись трохи у філософію, мету діяльності взагалі.

– Перш за все хотів би наголосити на тому, що наше політичне об’єднання передусім працює для того, щоб робити людей сильнішими. Гуртувати та втілювати безліч корисних ініціатив від громади. Ми – команда однодумців, котрі кожного дня намагаються щось творити задля нашого ж спільного майбутнього. Задля комфортного життя у Золотоноші, у нашій країні, врешті-решт. Наша філософія – успішний, здоровий, активний українець, котрий знає, як згуртувати місцеву громаду задля справді конструктивних дій та комфортного співіснування.

– Тези гарні, але головне питання тут має виникнути від пересічного золотонісця – чому останній час про вашу політсилу в цілому не було чутно? Принаймні інформаційний простір видається порожнім…

– Почнемо з того, що ми й не прагнули особливо. Головна причина – довга та емоційна виборча кампанія в масштабах країни. Погодьтеся, починаючи із кінця осені минулого року, мізки українців були зайняті в першу чергу питаннями, хто ж стане Президентом та кого оберуть до Верховної ради. Не забуваймо і про мажоритарну кампанію. Люди виснажились. Тому в цих насичених подіях ми особливо й не намагалися нагадувати про себе. Просто кожен робив свою справу. Кожен на своєму місці: і в політиці, і у справах громади, і у професійній діяльності.

Читайте також: Олексій Дробязко » Війна продовжується. Від всіх залежить, як вона скінчиться!

– Які конкретні дії ви маєте на увазі?

– Наприклад, мова про наших діючих депутатів міської та обласної рад. Імена ви знаєте, їхня діяльність відома. Мову веду про обранця в обласній раді Владислава Кулініча, а також міських депутатів. Персони не медійні, проте методично виконують свої депутатські обов’язки, втілюючи чимало ідей в житті громади. Окрім цього, є й інші доволі активні та відомі обранці міської ради, котрі долучилися до нашої команди відносно нещодавно. Адекватні, активні, цілеспрямовані, небайдужі люди, здобутки яких можна перелічувати довго. Жодного інтерв’ю не вистачить.

– Ось тут вже дійсно цікаво, така собі інтрига в місцевих масштабах. Хто ці нові люди?

–  Чесно кажучи, зараз не буду розкривати всі карти. Напевне, ще не час. На початку вересня у Золотоноші буде проведена партійна конференція, за її результатами усі все побачать. В будь-якому разі, як ви зазначили, буде дійсно цікаво. Принаймні, багато облич стануть справді приємною несподіванкою. У кожному із членів нашої команди впевнений абсолютно – відповідальні люди, авторитет яких у Золотоноші чималий. Що вони й доводять ледь не щодня. Головний позитив – кожен усвідомлює та приймає центральну концепцію: «Черкащани» – партія особистостей, а не лідерів. Рішення прийматимуться колегіально.

Авдіївка 4

– Тобто ви тут хочете натякнути на певну унікальність…

– Скажімо так, хвалитися не хочу. І не буду. І впевнений, що така ж позиція у абсолютної більшості колег. Проте й давайте відверто – скільки в українському політикумі можна нарахувати справжніх партій? Не «іменних» політичних сил, а дійсно згуртованих колективів, побудованих на демократичних засадах, що мають горизонтальну структуру. Мало. Ми намагаємося створити таку силу. Хоча б у місцевих масштабах. Варто розуміти, що наша партія була створена виключно жителями Черкащини і виключно для вирішення проблем нашого регіону. Так само це стосується і Золотоноші. Колектив однодумців, котрий кожного дня живе своїм містом.

– Тези гарні і заслуговують на увагу, проте знову ж таки – діяльності від імені «Черкащан» ніхто не бачить. Тобто ви говорите про певну щоденну роботу, але… конкретика?

– Почнімо із того, що свою роботу до цього часу особливо не показували і не агітували. Головна мета була – організація низів. Пошук ініціативних людей, котрі хочуть і здатні на конструктивні волонтерські дії.

– Наприклад?

– Наприклад, згадати можна один із найбільш яскравих прикладів – громадська ініціатива «Чистий ліс». Банальна ідея зібратися колом друзів задля прибирання лісу (масиви довкола Золотоноші просто в катастрофічному стані через наших «небайдужих» співвітчизників) з часом перетворилася на цілий рух. Коли сотня золотонісців витрачає свою неділю на таку благородну справу, гуртом організовує, вкладається не лише фізично, але й матеріально. І тут ми ще й виконуємо головну місію – екологічне виховання дітей. Знаєте, як приємно, коли через декілька тижнів свої та знайомі діти щиро обурюються, коли десь у лісі бачать сміття? От вони вже виростуть зовсім іншими громадянами. І це дуже важливо!

Читайте також: Золотоніські діти висадили 12 тисяч сіянців сосни [ФОТО]

– Так, про «Чистий ліс», про прибирання та висадження дерев матеріали були і на шпальтах місцевих ЗМІ. А чим ще можна похизуватися?

– По-перше, повторюсь, ніхто не ставить задачу хизуватися. По-друге, серед іншого можу згадати безліч ініціатив наших людей щодо озеленення міста, освітлення фасадів освітніх закладів та житлових будинків, благоустрою, спортивних заходів. Перелічувати є що. Знову ж таки, про все зроблене до цього часу будемо розповідати вже у вересні. Буде цікаво. Особливо тим, хто чомусь у чутках присвоював авторство наших проектів кандидатам у народні депутати;) Але це не важливо. Головна суть у тому, що такі ініціативи не потребують якихось великих коштів чи залучення спонсорів. Лише бажання та розуміння, як здійснити щось для своєї ж громади максимально ефективно.

Авдіївка 21

– Чекайте, ви говорите про благоустрій, озеленення, спорт і тому подібні речі. А чи не мало б це все фінансуватися з бюджету? Не важливо якого рівня. Все-таки у нас є держава…

– Хм… бюджет – це, звісно, добре. І доля правди у вашому зауваженні є. Проте, давайте дещо заглибимось. У фундаментальні основи формування справжнього громадянського суспільства. На прикладі тих самих Сполучених Штатів чи Європи. Ми ж хочемо до Європи? Маємо і навчитись жити відповідно. Якби тамтешні громадяни всі минулі роки та століття просто сиділи б склавши руки та очікуючи манну з неба, не було б цих розвинених держав. Я думаю, це очевидно.

Так, у нас є держава. Для якої ми працюємо і сплачуємо податки. Але в якому стані ця держава? По-перше, у стані війни. По-друге, про рівень економіки можна навіть і не згадувати. Звісно, є зрушення. Є децентралізація, є збільшення коштів у місцевих бюджетах, є ДФРР. Але й варто розуміти, що в цих умовах (поки що) на всі наші «хотілки» коштів не вистачить у жодного бюджету. А ми хочемо комфорту. То чому б гуртом не зробити щось для себе, для своїх земляків і своїх дітей?

– Тобто ви нині спонукаєте в першу до зміни  філософії життя?

– Звісно! Подивіться на тих самих громадян США. Скільки волонтерів приїздить до нас у Золотоношу? Навіщо вони це роблять? Для них це основа людяності: не лише зробити кар’єру, прожити для себе, але й для інших. А в самих Штатах волонтерство – це взагалі культ. Можливо тому вони так живуть? Так, не все гаразд в Україні. Але кому, як не нам, її змінювати? Кожен має стати опорою для своєї країни на своєму місці. Хтось мізками, хтось податками, хтось руками. Нам тут жити! І якщо ми, наприклад, хочемо за власний кошт гуртом посадити десь дерево чи поставити ліхтар на школу, то чому ні? Сидіти й чекати бюджету? Добре, нам поставлять ліхтар, а десь буде дірка. А якщо ми хочемо і можемо? Для нас самих це ж робиться!

Читайте також: Олексій Дробязко » Авдіївка хоче миру

– В цьому і полягає мета діяльності?

– Не зовсім. Тут більш глибше. Головне – основи самоорганізації українців. Якщо ми виступатимемо монолітним гуртом, то ніколи не робитимемо пройдених раніше суспільних, економічних та політичних помилок. І я вірю, що назад дороги вже нема. Надто багато Україна пройшла горя і страждань за останні п’ять років.

– Чекайте, якщо ми ведемо мову про умовні ліхтарі, або дерева – чи не нагадує це здалеку так звану «гречку».

– Абсолютно ні. Виборча «гречка» – це коли тобі пакуночок принесли, або щось відкрили в надії на вибори і правильні голоси. А ви пасивно поспостерігали і уклінно подякували. А тут трохи інший рівень суспільних відносин. Виникає ідея, приходимо до громади – ось нам усім можна підвищити комфортність життя у місті, зробити те і те. Дешево, якісно та швидко. І громада разом з нами стає до роботи. І я наголошу, що подібні рецепти наші партійці активно втілюють і у своєму повсякденному житті. Це ж основа руху вперед?

– Руху вперед суспільства чи кого?

– Суспільства! Громадська активність, соціальна та політична небайдужість – це от ті перші кроки на шляху побудови справжнього суспільства, котре мислитиме вже зовсім іншими цінностями. Те, про що всі ми мріємо вже 28 років. І зміни в країні та в житті кожного з нас не починаються з теорії, вони починаються з особистостей. Все просто – якщо тобі щось не подобається, варто просто проявити свою дію в реальному світі. Не подобається – змінюй, покращуй, твори. Зміни мають сенс тільки тоді, коли відбуваються тут і негайно. Зміни, відкладені на завтра, перетворюються на кухонну розмову.

Кожен із нас, кожна частинка нашої монолітної команди звикли до змін. Це – наша життєва ідеологія. Не партійна, ні. Саме життєва. Кожен із нас в певний час ставав і донині є генератором змін у своїй локальній сфері – на роботі, вдома, у громадській діяльності, чи навіть на своєму мікрорайоні чи багатоквартирному будинку. Складно? Так. Особливо морально. Але душу згодом гріють результати.

Резюмую просто: «Черкащани» – це гурт небайдужих людей, де тебе завжди почують і долучать максимум зусиль для вирішення спільної проблеми. Були й будемо на пульсі нашого міста!

Читайте також: Олексій Дроб’язко » Авдіївка – дім на краю землі