У Золотоноші вшанували пам’ять відомого громадського та культурного діяча Михайла Злобинця [ФОТО]

Минулого тижня у Золотоноші вшанували пам’ять і відкрили меморіальну дошку відомому земляку Михайлу Злобинцю. Відомий культурно-освітній, громадський та політичний діяч доби Української революції 1917–1921 років, поет, бандурист та педагог боровся за відродження української національної культури і її утвердження своєю головною зброєю – словом і піснею. Ще донедавна його ім’я було невідоме широкому загалу, оскільки він відносився до категорії репресованих діячів, щодо яких за радянських часів діяло негласне табу на згадування та вшанування. Навіть після реабілітації у 1989 році пройшло немало часу, щоб його ім’я нарешті було повернуте із забуття, а справи – належно оцінені нашими сучасниками.

Дошка віднині прикрашає фасад Будинку дитячої та юнацької творчості. Саме в цьому приміщенні сто років тому розташовувалася місцева чоловіча гімназія і саме тут вчителював сам Злобинець. Захід привернув увагу багатьох поціновувачів історії. Відвідали його і чимало офіційних осіб та митців: міський голова Віталій Войцехівський, його заступник Мар’яна Ніщенко, ректор ЧНУ імені Богдана Хмельницького Олександр Черевко, очільниця департаменту культури ОДА Людмила Товстоп’ят, голова Драбівської РДА Володимир Дзега, керівник телеканалу “Ільдана” Михайло Калініченко, заслужений художник України Іван Фізер, голова обласного осередку Національної спілки краєзнавців Василь Мельниченко, відомий кобзар із села Великий Хутір Михайло Коваль.

Як відомо, ще навчаючись в Київському університеті, Михайло Злобинець організував студентський ансамбль бандуристів, який у 1906–1909 роках з успіхом виступав в Києві, зокрема на Шевченківських святах. Цікавився етнографією, збирав і записував від кобзарів українські народні пісні та думи. Був майстром з виготовлення бандур.

З 1909 року Михайло Злобинець – вчитель математики у Золотоніській чоловічій гімназії. Продовжував займатися музикою і співом, всіляко популяризував кобзарське мистецтво. У 1913 році в Одесі під його авторством вийшов перший в Україні «Самонавчитель гри на кобзі або бандурі».

Одночасно з роботою над створенням і виданням «Самонавчителя» він пише вірші, які почали друкуватися в 1905 році. Підготував також підручник з арифметики, дві частини якого у 1917–1918 роках були видані в Золотоноші. Як гласний повітового земського зібрання багато робив для поліпшення культури і освіти на Золотоніщині.

У роки Української революції 1917–1921 років Михайло Злобинець брав активну участь в громадсько-політичній та просвітницькій роботі. Став засновником товариства «Просвіта» на Золотоніщині, фундатором українських газет «Вільне слово» та «Вісті Просвіти».

У 1917 році в Золотоноші він видає низку політичних праць, збірник революційних пісень, нариси з історії Золотоніщини. Виступає проти русифікації і відстоює ідеали української державності.

Пізніше Михайло Злобинець працював на ниві освіти, був незаконно репресований і помер на засланні у 1937 році. Реабілітований лише в 1988 році.

Михайло Злобинець – непересічна і яскрава особистість, патріот України, один з тих, хто ще у ті далекі роки бачив її вільною і незалежною, боровся за неї і загинув за це.