Марина Білецька » Мелодія добрих сердець

Усі ми чули про нещастя, яке сталося у травні з нашою музичною школою. Було докладено багато зусиль, аби вона знову відкрила гостинні двері своїм вихованцям. Про це писали у пресі, обговорювали у соцмережах. Хочу розповісти про деякі епізоди, які залишилися «за кадром».

У своєму блокноті директор закладу Ігор Путинець старанно записав кожного, хто відгукнувся на біду. Звичайно, що там говорити, найбільше допомогли – депутат обласної ради, голова обласної організації Аграрної партії України Віктор Полозов і депутат обласної ради, директор нашого маслоробного комбінату Владислав Кулініч. До речі, крім фінансової підтримки, Віктор Олександрович подарував музичній школі ще й новенький баян. Обидва депутати – люди відомі, меценати, благодійники, без яких у місті жодна добра справа не обходиться. Але були й інші, просто небайдужі громадяни. Про них і хочу розповісти. 

Перш за все, це підприємці Андрій Остапенко і Сергій Макаренко. Вони з власної ініціативи (безплатно!) замінили у школі усі вікна (склопакети), які або повністю згоріли, або постраждали частково. Суттєво допомогли і золотоніські підприємці: Віктор Душка, Тетяна Орленко, Андрій Штанько, Сергій Юрківський і Валерій Федорець. «Скинулися» коштами працівники міської ради. Жителька Золотоноші, колишній медпрацівник Тамара Бондарєва, яка живе на пенсію з інвалідності, принесла у школу 200 гривень і нізащо не схотіла забирати їх назад. Тут колись навчався її син, тож жінка не змогла стояти осторонь. Допомогли коштами і участю у ремонтних роботах батьки колишніх і теперішніх вихованців музичного закладу. 6 тис. гривень наскладали у банки, що стояли у магазинах, жителі міста. Значну суму назбирали під час 3-годинного (!) концерту на ганку міського Будинку культури юні музиканти та їхні викладачі. Допомогли коштами колективи: Черкаського музичного училища ім. Гулака-Артемовського та музичної школи №1 ім. Лисенка, Чорнобаївської, Червонослобідської, Уманської та Городищенської шкіл мистецтв. А також, інструментального ансамблю «Парафраз» Канівського училища культури і мистецтв.

Звідусіль «приїздили» і «приходили» у школу музичні інструменти. З Черкас прибуло фортепіано «Україна», яке довелося зносити аж з 8-го поверху! Його історія така: багаті євреї виїхали до Ізраїлю, а квартиру продали. Не потягнеш же за собою громіздкий інструмент. Так і залишився він у спадок новим мешканцям, які з радістю подарували його нашій музичній школі. Друге фортепіано передали закладу Василь Коваленко з Піщаного і його 82-річна матір, рідні героя АТО Євгена Коваленка, який загинув на Сході. Цей інструмент став своєрідною даниною пам`яті про молодого фельдшера, якого любили і поважали односельці. Ще одне фортепіано з`явилося у школі завдяки жительці міста Тетяні Фуркайло, теж як подарунок від щирого серця.

Підрядники зі Львова, які опікуються золотоніськими очисними спорудами, привезли і подарували нашим музикантам маленький акордеон. Сімейство Куликів із Золотоноші презентувало ще один (Маша і Альонка Кулики – вихованки музичної школи). Директор шостої школи Олександр Пузєєв-молодший подарував закладу скрипку, на якій колись навчився грати сам. Пенсіонер Іван Степанович Скупко з Дмитрівки привіз старенький баян. Жителька міста, вдова вчителя музики Григорія Васильовича ЄвченкаЛюбов Гаврилівна, передала творчому закладу не тільки баян свого чоловіка, а й старовинну скрипку його батька. Чудову нову віолончель презентував школі під час свого візиту в Золотоношу віце-прем`єр-міністр В`ячеслав Кириленко

А скільки зусиль приклав до ремонту, реставрації і настройки постраждалих інструментів ветеран школи, майстер віртуозної гри на домрі Юрій Степанович Груша

Мелодією добрих сердець звучить тепер кожен інструмент, кожна його клавіша чи струна і оживають у ній добрі помисли жителів і гостей нашого золотого краю, б`ються їхні серця і співають душі.

P.S. Колектив музичного закладу і сьогодні радіє будь-якій підтримці, адже він ще довго буде оговтуватися від біди, що раптово увірвалася в його творче життя. Ще стільки потрібно зробити! Тому тричі дивно прозвучала заява депутата Верховної Ради Владислава Голуба про те, що директор школи Ігор Путинець, мовляв, відмовився від допомоги, яку він йому пропонував. Це прозвучало на нещодавній зустрічі депутата з жителями міста. За словами Ігоря Юрійовича, у травні, після огляду постраждалих приміщень, представник Голуба Оксана Гіщина попросила надіслати їй на електронну пошту список інструментів, які конче потрібні школі. Список було відіслано. Через два тижні пані Оксана зателефонувала директору і повідомила, що допомоги, на жаль, не буде. Оце так було насправді. Одним словом, хто хотів, той допоміг. Благодійність – це ж справа добровільна.

Марина Білецька, Facebook