Олексій Дробязко » Війна продовжується. Від всіх залежить, як вона скінчиться!

Доволі мало та далеко не щоразу пишу про гуманітарну допомогу для наших воїнів АТО, але цього разу таки наважився. Так склалося, що останні відвідини Сходу якраз за датою збіглися із загостренням на лінії фронту, що відбулося рік тому. Якраз і нахлинули згадки, як це все було тоді: нелегкі дні для всіх, кого це торкнулося, постійні зведення про руйнування Авдіївки та дуже сильні морози. А ще… колона цивільних автомобілів, котрі виїздили з міста, намагаючись врятуватися від обстрілів, перевантажений бус, який буквально скрипів своїми ресорами від дбайливо зібраної допомоги жителями Золотоноші.

Але… геть згадки! Тільки вперед!

А тут, рік по тому, незмінним лишається одне – щире бажання жителів нашого міста, підприємців та різноманітних трудових колективів допомогти. І ось чергова партія. Знову Авдіївка і знову допомога нашим героям. Захисникам цього разу Золотоноша зібрала й передала більше тонни вантажу!

Ліки, ковбаса, чай, кава, мед, домашня тушонка й пиріжки, цигарки, сокири, металеві вироби і, і, і, і, безліч інших корисних речей! Все це завдяки небайдужим жителям нашого міста. Окремо зауважу, що потреби в різних ліках цього разу були закриті повністю!

Треба лише бачити (адже словами не передати), з яким натхненням воїни приймали вантаж, які вигуки щирого подиву зі словами вдячності лунали під час розвантаження автомобіля! Апогеєм стали листи та “валентинки” від дітвори Золотоніської гімназії. Зі сльозами на очах один із військових прочитав вітання від дитини і лише промовив фразу: “А на мене чекають двоє моїх красунь…”. Його колега обережно гладив лезо сокири від Лісгоспу зі словами: “Як у батька!”.

Після розвантаження хлопці гостинно запропонували початувати армійською кухнею. Ось тут можна нескінченно продовжувати і розповідати про довгу розмову, про безмежну подяку наших захисників. “Нас не забувають! Про нас люди пам’ятають!”.

Наприкінці ж хочу подякувати підприємцям міста (ті, котрі виявили бажання лишитись інкогніто), виконавчому комітету Золотоніської міської ради, Золотоніському лісгоспу (окремо в особі його керівника Миколи Баса, котрий продовжує активно відгукуватись на будь-які пропозиції допомоги бійцям АТО), Золотоніському маслоробному комбінату (Владислав Кулініч), піщанській агрофермі “Маяк” (Микола Васильченко), торговому центру “Злагода”, центральній міській аптеці, лідерові ромської громади Володимиру Бамбулі, дітям та педколективу Золотоніської гімназії (пиріжки та вареники – це було щось!), всім-всім небайдужим людям!

Низький вам уклін від наших захисників!

Війна продовжується і також від всіх нас залежить, як вона скінчиться!

Приєднуйтесь! Наступна поїздка планується наприкінці березня.