Профільні фахівці провели чергові рейди неблагополучними сім’ями [Частина 2]

До­ки го­ту­ва­ла­ся до дру­ку у тижневику “Златокрай” дру­га час­ти­на рей­ду неб­ла­го­по­луч­ни­ми ро­ди­на­ми міс­та, що про­во­див­ся у пер­ший день зи­ми служ­бою у спра­вах ді­тей, мо­ло­ді і спор­ту за учас­ті її на­чаль­ни­ка Вік­то­ра Ха­рі­на, го­лов­но­го спе­ці­а­ліс­та Світ­ла­ни Рад­чен­ко, со­ці­аль­но­го пе­да­го­га зош №6 Оль­ги Озірсь­кої та ін­спек­то­ра юве­наль­ної пре­вен­ції Зо­ло­то­нісь­ко­го від­ді­лу по­лі­ції Ан­ни Шуль­ги, на ек­ра­ни те­ле­ві­зо­рів вий­шла чер­го­ва не­діль­на прог­ра­ма ка­на­лу СТБ “Один за всіх”.

За сло­ва­ми її ав­то­рів, во­на ста­ла од­ні­єю з най­гуч­ні­ших іс­то­рій про­ек­ту і шо­ку­ва­ла на­віть дос­від­че­них ек­спер­тів прог­ра­ми. Го­лов­ною ге­ро­ї­нею ста­ла 43-річ­на Люд­ми­ла, у якої рік то­му ві­діб­ра­ли, за сло­ва­ми жін­ки, сенс її жит­тя – трьох ді­тей. Двох до­чок і си­на пра­ців­ни­ки соц­служ­би на­чеб­то ви­вез­ли з до­му прос­то вно­чі. Але най­біль­ше Люд­ми­лу ля­кав той факт, з ким за­раз жи­ли ді­ти. З її ко­ли­ш­ньою свек­ру­хою, син якої не­за­ба­ром має вий­ти з в’яз­ни­ці, от­ри­мав­ши 13 ро­ків за згвал­ту­ван­ня чу­жої 2-річ­ної ди­ти­ни. Ба­бу­ся ж ствер­джу­ва­ла, що са­ме у ма­те­рі на ді­тей че­кає пек­ло, бо Люд­ми­ла на­ра­зі про­жи­ває з чо­ло­ві­ком, який вже від­си­дів за ана­ло­гіч­ний зло­чин. У цій страш­ній і зап­лу­та­ній іс­то­рії роз­би­ра­ли­ся пос­тій­ні ек­спер­ти прог­ра­ми і ве­ду­чий Дмит­ро Кар­па­чов. Од­нак нор­маль­ній лю­ди­ні по­ві­ри­ти у її дос­то­вір­ність бу­ло над­зви­чай­но важ­ко, а піс­ля всьо­го по­чу­то­го прос­то во­лос­ся ста­ва­ло диб­ки. Нев­же ма­ло­літ­нім, без­за­хис­ним ді­тям до­ве­ло­ся пе­ре­жи­ти усе це жа­хіт­тя! То­ді пря­мо в сту­дію бу­ли вик­ли­ка­ні по­лі­цейсь­кі, які офор­ми­ли за­я­ву і заб­ра­ли од­но­го з учас­ни­ків у рай­від­діл.

Чо­му про це на сто­рін­ках “Зла­ток­раю”? Бо, за сло­ва­ми Вік­то­ра Ха­рі­на, ще кіль­ка ро­ків то­му до­лею стар­ших ді­тей Люд­ми­ли А., яка то­ді жи­ла у Зо­ло­то­но­ші, пе­рей­ма­ла­ся місь­ка служ­ба у спра­вах ді­тей. Як з’я­су­ва­ло­ся, не­до­лу­га ма­тір має ще 3-4-х (у чо­му во­на й са­ма не впев­не­на) ді­тей, які теж бу­ли ви­лу­че­ні з ро­ди­ни і двоє з них вихо­ву­ються під опікою. У дім ма­ля­ти до­ве­ло­ся влаш­ту­ва­ти і но­во­на­род­же­не не­мов­ля го­ре-ма­те­рі, яку вже на 5-й день піс­ля по­ло­гів спе­ці­а­ліс­ти служ­би зас­та­ли у сум­нів­ній ком­па­нії то­ва­ри­шів по чар­ці. Ті по­во­ди­ли­ся ду­же аг­ре­сив­но, на­ма­га­ю­чись по­ка­за­ти пе­ре­ві­ря­ю­чим, “хто в до­мі гос­по­дар”. Не вий­шло. Ось з яким проб­лем­ним кон­тин­ген­том до­во­дить­ся у сво­їй ро­бо­ті сти­ка­ти­ся Вік­то­ру Ха­рі­ну та йо­го під­лег­лим. І, з од­но­го бо­ку, тре­ба ма­ти за­ліз­ні нер­ви і во­ля­че тер­пін­ня, щоб не зір­ва­ти­ся та ді­я­ти в рам­ках за­ко­ну, ко­ли без­душ­ні бать­ки, у ба­га­тьох ви­пад­ках – справ­жні по­кидь­ки, на­ра­жа­ють ма­лень­ких, ні в чо­му не­вин­них створінь на страж­дан­ня. А з ін­шо­го – во­ло­ді­ти стій­кою пси­хі­кою і вит­рим­кою, див­ля­чись на те, як ча­сом у го­ло­ді і хо­ло­ді, у бру­ді і без­дог­ляд­нос­ті жи­ве зов­сім кри­хіт­на ма­ле­ча.

До­во­лі важ­ко мо­раль­но бу­ло і то­го дня, ко­ли у скла­ді рей­до­вої до­ве­ло­ся спог­ля­да­ти неп­ри­єм­ні кар­тин­ки із жит­тя неб­ла­го­по­луч­них ро­дин. За день до цьо­го Світ­ла­на Рад­чен­ко за­те­ле­фо­ну­ва­ла од­ній з та­ких ма­те­рів Лі­лії Р., яка ви­хо­вує ма­ло­лі­тньо­го си­на і про­жи­ває у ба­га­то­по­вер­хів­ці на Шев­чен­ка, 63, щоб по­ві­до­ми­ти про зап­ла­но­ва­не від­ві­ду­ван­ня її ро­ди­ни. Про Лі­лію, яка й са­ма злов­жи­ває ал­ко­го­лем, і її стар­ший син ве­де амо­раль­ний спо­сіб жит­тя, ми пи­са­ли вже не­од­но­ра­зо­во. Дов­го до­ве­ло­ся сту­ка­ти очіль­ни­ку служ­би у две­рі (з квар­ти­ри до­но­си­ли­ся зву­ки), але без­ре­зуль­тат­но. Їх так ніх­то і не від­чи­нив.

На ву­ли­ці Виз­во­лен­ня у влас­но­му доб­рот­но­му бу­дин­ку меш­кає 31-річ­на Ді­а­на С. з чо­ло­ві­ком і трьо­ма си­на­ми, двоє з яких – шко­ля­рі. У ве­ли­кій кім­на­ті сто­я­ло ши­ро­ке ліж­ко, за­ки­да­не різ­ним лах­міт­тям. Не від­ра­зу й зро­зу­мі­ли, що се­ред ку­пи цих ре­чей спа­ло ди­тят­ко, об­лич­чям вниз. З ве­сіль­ної світ­ли­ни у кім­на­ті на нас ди­ви­ли­ся щас­ли­ві мо­ло­дя­та, особ­ли­во при­тя­гу­ва­ла пог­ляд кра­су­ня-на­ре­че­на – бі­ляв­ка з блис­ку­чою пос­міш­кою. Нев­же це Ді­а­на? Под­ру­жив­шись із зе­ле­ним змі­єм і об­рав­ши для се­бе шлях па­дін­ня і мо­раль­но­го зу­бо­жін­ня, во­на пе­рет­во­ри­ла­ся на зму­че­ну, не­о­хай­ну, стар­шу від сво­го ві­ку жін­ку, в якій важ­ко бу­ло від­шу­ка­ти ко­лиш­ню кра­су. Лі­ку­ва­ла­ся від ал­ко­го­ліз­му, але все мар­но, влаш­ту­ва­ла у сво­є­му по­меш­кан­ні при­тон для та­ких же то­ва­ри­шів по чар­ці. Не­од­но­ра­зо­во до­во­ди­ло­ся Вік­то­ру Ха­рі­ну роз­га­ня­ти це куб­ло, ось ли­ше і на­пе­ре­дод­ні ра­зом з віт­чи­мом гуч­но від­свят­ку­ва­ла день на­род­жен­ня сво­го чо­ло­ві­ка, який на­ра­зі пе­ре­бу­ває на за­ро­біт­ках і пе­ре­дав їй 200 гри­вень. І за­мість то­го, щоб вит­ра­ти­ти їх на ді­тей, во­на знай­шла їм ін­ше зас­то­су­ван­ня. Най­мо­лод­ший хлоп­чик має проб­ле­ми із здо­ров­’ям: хоч йо­му і рік від на­род­жен­ня, але ва­жить всьо­го 6 кг. Бу­ду­чи ва­гіт­ною, Ді­а­на теж злов­жи­ва­ла спир­тним. Се­ред­ній син-чет­вер­ток­лас­ник ко­лись от­ри­мав опі­ки, ви­лив­ши на се­бе ок­ріп, і, під­рос­та­ю­чи, страж­дає від бо­лю че­рез те, що тяг­нуть руб­ці, пот­ріб­не опе­ра­тив­не лі­ку­ван­ня. А ма­те­рі усі ці ди­тя­чі страж­дан­ня “до лам­поч­ки”. Нас­лу­хав­шись дос­хо­чу її обі­ця­нок, чле­ни рей­до­вої по­пе­ре­ди­ли Ді­а­ну, як­що че­рез тиж­день не пред­ста­вить їм ре­зуль­та­ти об­сте­жен­ня обох ді­тей і не офор­мить шко­ля­рів на бе­зоп­лат­не хар­чу­ван­ня як ба­га­то­діт­на ма­тір, служ­ба у спра­вах ді­тей вдасть­ся до ра­ди­каль­них дій з ви­лу­чен­ня їх з ро­дини.

За по­ві­дом­лен­ням не­бай­ду­жих гро­ма­дян, що на­дій­шло на “га­ря­чу лі­нію” місь­ко­го го­ло­ви, у двопо­вер­хів­ці на вул. Шев­чен­ка, 73 теж меш­кає проб­лем­на ро­ди­на К., яка не сто­їть на об­лі­ку у служ­бі, але троє ді­тей пе­ре­бу­ва­ють там у неналежних умо­вах. То­му рей­до­ва й ви­рі­ши­ла пе­ре­ві­ри­ти дос­то­вір­ність ін­фор­ма­ції. 35-річ­на Вік­то­рія К. зус­трі­ла від­ві­ду­ва­чів во­ро­же, весь час на­ма­га­ю­чись діз­на­ти­ся ім­’я ав­то­ра по­ві­дом­лен­ня. Нез­ва­жа­ю­чи на бу­ден­ний день, двоє хлоп­чи­ків і дів­чин­ка шкіль­но­го ві­ку бу­ли вдо­ма, си­дя­чи під ков­дрою пе­ред елек­тро­о­біг­рі­ва­чем. Зах­во­рі­ли – як ска­за­ла ма­ти. У квар­ти­рі че­рез бор­ги за газ від­клю­че­не опа­лен­ня. Тим­ча­со­во неп­ра­цю­ю­ча ма­ма по­о­бі­ця­ла знай­ти ро­бо­ту най­ближ­чим ча­сом, щоб до справ­жніх хо­ло­дів ма­ти теп­лі ба­та­реї. Спе­ці­а­ліс­ти служ­би ма­ють на­мір здій­сни­ти кон­троль­ний ві­зит у ро­ди­ну К. нас­туп­но­го тиж­ня.

Ос­та­нньою у дов­го­му спис­ку ро­дин, в які то­го дня рей­до­ва пла­ну­ва­ла за­ї­ха­ти, сто­я­ла сім­’я Юлії П. і Антоніни К. У прос­то­ро­му, ви­со­ко­му бу­дин­ку на око­лиці Зо­ло­то­но­ші – на ву­ли­ці Лісова – меш­ка­ли “друж­ні” под­руж­жя П. і К.: “друж­но” пи­я­чи­ли, “друж­но” влаш­то­ву­ва­ли без­лад у гос­по­ді і, на пре­ве­ли­кий жаль, “друж­но” за­не­ха­ю­ва­ли ді­тей. Влас­ни­ки бу­дин­ку, що діс­тав­ся їм у спа­док, – брат і сес­тра та їх­ні го­ре-по­ло­вин­ки ра­зом ви­хо­ву­ва­ли п’я­тьох ма­лят. То­го дня ми зус­трі­ли двох 12-річ­них хлоп­чи­ків, які за свій ко­рот­кий вік вже доб­ре зна­ють, що та­ке го­лод і хо­лод. Трап­ля­ло­ся та­ке, що за день з’ї­да­ли ли­ше ви­ног­рад із дво­ру, бла­го, що бу­ло лі­то. І хо­ча пе­ре­бу­ва­ють на ін­ди­ві­ду­аль­но­му нав­чан­ні, кож­но­го дня бі­га­ють до шко­ли, де вчи­те­лі їх під­го­до­ву­ють. Троє ін­ших ма­лят Юлії нав­ча­ють­ся у са­на­тор­ній шко­лі-ін­тер­на­ті. У кім­на­тах бу­ло більш-менш приб­ра­но, на ке­ро­га­зі у ве­ли­кій кас­тру­лі ва­рив­ся суп, щось ки­пі­ло і на елек­троп­лит­ці. Бу­ла вже обід­ня по­ра, а в ха­ті ще не то­пи­ло­ся. День то­му хло­п’я­та при­ї­ха­ли із са­на­то­рію, ку­ди їх нап­рав­ля­ла служ­ба у спра­вах ді­тей. На пи­тан­ня, що сьо­год­ні їли, дов­го ду­ма­ли, перш ніж щось ска­за­ти. Чо­ло­вік Юлії – висококваліфі­ко­ваний га­зо­е­лек­троз­вар­ник, але злов­жи­ває ал­ко­го­лем, як і йо­го дру­жи­на, на­ра­зі обоє без­ро­біт­ні. Ді­ти – ду­же по­зи­тив­ні, доб­рі, го­то­ві до ос­та­нньо­го за­хи­ща­ти сво­їх без­душ­них бать­ків, які не мо­жуть збаг­ну­ти, що, ве­ду­чи амо­раль­ний спо­сіб жит­тя, во­ни не ли­ше са­мі ско­чу­ють­ся у прір­ву, а тяг­нуть на дно і сво­їх ма­лень­ких на­щад­ків.

І вся бі­да в то­му, що сьо­год­ні за­ко­но­дав­чі ак­ти дер­жа­ви на­ці­ле­ні, перш за все, на те, щоб мак­си­маль­но збе­рег­ти ма­лят у бі­о­ло­гіч­ній ро­ди­ні. Са­ме це і на­ма­га­ють­ся ро­би­ти фахівці служ­би у спра­вах ді­тей, мо­ло­ді і спор­ту, пос­тій­но да­ю­чи го­ре-бать­кам ос­тан­ній шанс та на­ма­га­ю­чись про­бу­ди­ти у них по­чут­тя від­по­ві­даль­нос­ті що­до сво­їх си­нів і до­чок.

За матеріалами тижневика “Златокрай”

(№50 від 14.12.2017р.)

Читайте також:

comments powered by HyperComments