“По­ки що біль­ше пи­тань, ніж від­по­ві­дей”, – Віра Антонова про медичну реформу [ІНТЕРВ’Ю]

Ме­дич­на ре­фор­ма в Ук­ра­ї­ні – про­ект За­ко­ну про дер­жав­ні фі­нан­со­ві га­ран­тії на­дан­ня ме­дич­них пос­луг та лі­карсь­ких за­со­бів, яку ще у квіт­ні 2017 ро­ку під­го­ту­ва­ли у Ка­бі­не­ті Мі­ніс­трів, на­реш­ті ух­ва­ле­на Вер­хов­ною Ра­дою. Згід­но з но­ва­ці­я­ми в сис­те­мі охо­ро­ни здо­ров­’я, для то­го, щоб от­ри­ма­ти ме­дич­ні пос­лу­ги, ко­жен па­ці­єнт по­ви­нен ук­лас­ти дек­ла­ра­цію про ви­бір лі­ка­ря з на­дан­ня пер­вин­ної ме­дич­ної до­по­мо­ги: з те­ра­пев­та­ми, пе­ді­ат­ра­ми, сі­мей­ни­ми лі­ка­ря­ми. На пи­тан­ня що­до ре­фор­ми пер­вин­ної лан­ки, які най­біль­ше хви­люють зо­ло­то­ніс­ців, від­по­ві­дає го­лов­ний лі­кар ко­муналь­но­го під­при­ємс­тва “Зо­ло­то­нісь­кий місь­кий Центр пер­вин­ної ме­ди­ко-са­ні­тар­ної до­по­мо­ги” Віра АНТО­НО­ВА.

– Ві­ро Оме­ля­нів­но, у тиж­не­ви­ку “Златокрай” бу­ло над­ру­ко­ва­не звер­нен­ня ва­шо­го Цен­тру до меш­кан­ців міс­та з про­хан­ням виз­на­чи­ти­ся з ви­бо­ром та під­пи­са­ти уго­ду із сі­мей­ним лі­ка­рем. Чи є в на­яв­нос­ті блан­ки дек­ла­ра­цій?

– Так, по­ліг­ра­фіч­не під­при­ємс­тво над­ру­ку­ва­ло їх ти­ра­жем у 10 ти­сяч. На­ра­зі роз­да­є­мо по на­ших ам­бу­ла­то­рі­ях, під­при­ємс­твах та ор­га­ні­за­ці­ях міс­та. Лю­ди ма­ють зро­зу­мі­ти, що їм обов­’яз­ко­во треба об­ра­ти сво­го лі­ка­ря і яко­мо­га швид­ше. По-пер­ше, то­му що лі­ка­рі ма­ти­муть об­ме­же­ну кво­ту на об­слу­го­ву­ван­ня пев­ної кіль­кос­ті па­ці­єн­тів (2 000), і тре­ба не спіз­ни­ти­ся втра­пи­ти до хо­ро­шо­го фа­хів­ця. По-дру­ге, на­віть як­що за­раз во­ни не від­чу­ва­ють проб­лем із здо­ров­’ям, не­хай зва­жать на те, що в обов­’яз­ки сі­мей­но­го лі­ка­ря вхо­ди­ти­ме на­бір про­фі­лак­тич­них про­це­дур і об­сте­жень, які важ­ли­ві для здо­ров­’я кож­ного.

– Чи зай­ме про­це­ду­ра під­пи­сан­ня ба­га­то ча­су і які да­ні за­но­сять­ся в уго­ду?

– Це бу­де швид­кий і зруч­ний для па­ці­єн­та про­цес. У до­ку­мен­ті бу­дуть вка­за­ні рек­ві­зи­ти сто­рін: ос­нов­ні да­ні про па­ці­єн­та (ім­’я, пріз­ви­ще, да­та на­род­жен­ня, кон­так­тні да­ні, но­мер пас­пор­ту), про лі­ка­ря (ім­’я, пріз­ви­ще, ін­фор­ма­ція про ос­ві­ту і ква­лі­фі­ка­цію, кон­так­тні да­ні то­що), а та­кож про зак­лад, де пра­цює лі­кар, чи лі­кар з при­ват­ною прак­ти­кою (код, ін­фор­ма­ція про лі­цен­зію то­що). По­ряд з да­ни­ми па­ці­єн­та пот­ріб­но та­кож внес­ти пріз­ви­ще, ім’я, по бать­ко­ві йо­го за­кон­но­го пред­став­ни­ка, нап­рик­лад, ро­ди­ча (на ви­па­док хво­ро­би), опі­ку­на або пік­лу­валь­ни­ка.

– Як сприй­ня­ли ці но­ва­ції сі­мей­ні лі­ка­рі?

– Ба­га­то з них обу­рю­ють­ся, що тре­ба вка­зу­ва­ти влас­ний но­мер те­ле­фо­ну. Але ж мож­на зап­ро­ва­ди­ти і но­вий, су­то ро­бо­чий, бо заз­ви­чай су­час­ні мо­біл­ки роз­ра­хо­ва­ні на 2 SIM-кар­тки. Дех­то з них не пос­пі­шаає з офор­млен­ням дек­ла­ра­цій, ду­ма­ю­чи, що цей про­цес ви­я­вить­ся ду­же прос­тим. Але ж як­що при­ки­ну­ти, скіль­ки тре­ба ча­су і яку кіль­кість лю­дей прий­ма­ти кож­но­го дня, щоб до­сяг­ти 2000 осіб, то не так все і прос­то. Зви­чай­но, ті лі­ка­рі, які вже за­во­ю­ва­ли без­за­пе­реч­ний ав­то­ри­тет се­ред па­ці­єн­тів, справ­лять­ся з цим без проб­лем. А от “не роз­кру­че­ним” спе­ці­а­ліс­там до­ве­деть­ся поп­ра­цю­ва­ти у по­ті чо­ла. Неп­рос­то бу­де і мо­ло­ді, хо­ча  у ви­пад­ку зак­лю­чен­ня уго­ди з по­чи­на­ю­чи­ми фа­хів­ця­ми, зо­ло­то­ніс­ці от­ри­ма­ють пев­ну пер­спек­ти­ву на май­бут­нє.

– Де об­слу­го­ву­ва­ти­муть лю­ди­ну, як­що во­на не під­пи­са­ла до­го­вір?

– На пер­шо­му ета­пі ре­фор­ми, як­що у лю­ди­ни ви­ник­ла пот­ре­ба звер­ну­ти­ся до лі­ка­ря, а дек­ла­ра­цію ще не ук­ла­ли, не вар­то хви­лю­ва­ти­ся: слід звер­та­ти­ся до від­по­від­но­го зак­ла­ду і от­ри­ма­ти до­по­мо­гу. Од­нак під­пи­сан­ня дек­ла­ра­ції не слід від­кла­да­ти, аби от­ри­ма­ти фі­нан­су­ван­ня на ме­дич­ну до­по­мо­гу в май­бу­тньо­му. Як­що ж лю­ди­на сві­до­мо від­мов­ля­єть­ся під­пи­су­ва­ти дек­ла­ра­цію, їй до­ве­деть­ся з влас­ної ки­ше­ні спла­чу­ва­ти лі­ку­ван­ня у сі­мей­но­го лі­ка­ря (те­ра­пев­та, пе­ді­ат­ра).

– У пок­ро­ко­вій інс­трук­ції від МОЗ ска­за­но, що хво­рий мо­же звер­та­ти­ся до лі­ка­ря у будь-який зруч­ний час. Це оз­на­чає, що на­віть вно­чі?

– У ві­домс­тві за­я­ви­ли, що лі­кар пра­цює цілодобово, бо мож­ли­ва кон­суль­та­ція і за те­ле­фо­ном. Але як піс­ля без­сон­ної но­чі йо­му по­тім ви­хо­ди­ти на ро­бо­ту і про­во­ди­ти пов­но­цін­ний ог­ляд хво­рих?

– Чи мо­же лі­кар від­мо­ви­ти яко­мусь па­ці­єн­ту у під­пи­сан­ні уго­ди?

– Не мо­же, ви­нят­ком є ли­ше ви­пад­ки, ко­ли він вже має по­над 2 тис. осіб. Ось чо­му я й на­го­ло­шую на то­му, що вар­то пос­пі­ши­ти з під­пи­сан­ням до­ку­мен­та.

– Чи мож­на змі­ни­ти лі­ка­ря, як­що якість йо­го ро­бо­ти не за­до­воль­няє?

– Зви­чай­но. Змі­на спе­ці­а­ліс­та від­бу­ва­ти­меть­ся шля­хом під­пи­сан­ня дек­ла­ра­ції про ви­бір ін­шо­го. Цей факт ав­то­ма­тич­но ану­лює дек­ла­ра­цію про ви­бір по­пе­ре­дньо­го. Але та­ка про­це­ду­ра бу­де дій­сною ли­ше піс­ля за­не­сен­ня да­них в елек­трон­ну сис­те­му.

– Як­що у сіль­сько­му на­се­ле­но­му пун­кті, нап­рик­лад, 5000 на­се­лен­ня і всьо­го один лі­кар. Як бу­ти у та­ких ви­пад­ках?

– У МОЗ ка­жуть: шу­кай­те лі­ка­рів. А де їх взя­ти? Від­ко­ли ми по­да­ли в Ін­тер­нет ого­ло­шен­ня про ва­кан­сії у на­шо­му Цен­трі, у від­по­відь – ти­ша. І, зваж­те, що Зо­ло­то­но­ша – це ра­йон­ний центр, а не від­да­ле­не се­ло, ку­ди мо­лодь не ду­же хо­че їха­ти. Як бу­де – по­ба­чи­мо.

– Що бу­де із фа­хів­ця­ми, які не на­бе­руть сво­їх па­ці­єн­тів?

– Ма­буть, зму­ше­ні бу­дуть звіль­ня­ти­ся.

– Мо­же так ста­ти­ся, що час­ти­на на­се­лен­ня вза­га­лі за­ли­шить­ся без лі­ка­ря: в од­но­го во­ни не за­хо­чуть об­слу­го­ву­ва­ти­ся, а в ін­ших – пе­ре­бір?

– Мож­ли­во й та­ке. Але лю­ди­на мо­же оби­ра­ти со­бі спе­ці­а­ліс­та не тіль­ки у сво­є­му на­се­ле­но­му пун­кті, а і в будь-яко­му ін­шо­му. Єди­на нез­руч­ність – їз­ди­ти до ньо­го до­ве­деть­ся са­ме хво­ро­му, а не нав­па­ки. Або ж от­ри­му­ва­ти кон­суль­та­цію за те­ле­фо­ном. З влас­но­го дос­ві­ду: ось уже про­тя­гом 30 ро­ків за ме­дич­ни­ми пос­лу­га­ми до ме­не звер­та­ють­ся ко­лиш­ні за­ліз­нич­ни­ки та чле­ни їх­ніх ро­дин, які жи­вуть у Глад­ків­щи­ні. І за­раз про­сять­ся до ме­не. Зви­чай­но ж, я їм не від­мов­лю.

– Хто об­слу­го­ву­ва­ти­ме па­ці­єн­тів, як­що лі­кар зах­во­рів або у від­пус­тці?

– Од­ні­єю з ви­мог до на­да­ва­ча ме­дич­них пос­луг є га­ран­то­ва­не за­без­пе­чен­ня па­ці­єн­та ін­шим лі­ка­рем (тим­ча­со­во), як­що об­ра­ний пос­тій­ний лі­кар хво­ріє, пе­ре­бу­ває у від­пус­тці або від­сут­ній з ін­ших при­чин. У МОЗ ка­жуть, до­мов­ляй­те­ся од­не з од­ним. Але як до­мов­ля­ти­ся, ко­ли один спе­ці­а­ліст наб­рав, при­мі­ром, 2000 па­ці­єн­тів, ін­ший – 500? Хто бу­де пла­ти­ти гро­ші за них і з яко­го розра­хун­ку, бо чи мож­на перед­ба­чи­ти, скіль­ки лю­дей прий­де про­тя­гом цьо­го часу?

– Мі­ніс­терс­тво охо­ро­ни здо­ров­’я опуб­лі­ку­ва­ло пе­ре­лік пре­па­ра­тів, яки­ми ме­ди­ки не ре­ко­мен­ду­ють лі­ку­ва­ти грип та зас­ту­ду. До ньо­го пот­ра­пи­ли, нап­рик­лад, си­ро­пи від каш­лю, які бать­ки звик­ли да­ва­ти у та­ких ви­пад­ках ді­тям.

– Зро­зу­мій­те, та­ко­го, як у на­шій кра­ї­ні, не­має у жод­ній ін­шій: не встиг­ла ди­ти­на чхну­ти чи каш­ля­ну­ти, як бать­ки бі­гом за­пи­ха­ють її пі­гул­ка­ми, трап­ля­єть­ся, що й ду­же по­пу­ляр­ни­ми ан­ти­бі­о­ти­ка­ми. Я лі­кар з 30-річ­ним ста­жем, то як­би мог­ла, дав­но б за­бо­ро­ни­ла да­ва­ти ді­тям ан­ти­бі­о­ти­ки без ре­цеп­та. При каш­лі, нап­рик­лад, мож­на вжи­ва­ти лі­ки на трав­’я­ній ос­но­ві, за­ва­ри­ти ли­по­вий цвіт, мед, бу­зи­ну, ду­же ефек­тив­на редь­ка, зро­би­ти ін­га­ля­ції з до­по­мо­гою не­бу­лай­зе­рів, які, до ре­чі, є у кож­ній місь­кій ам­бу­ла­то­рії.

– Ві­ро Оме­ля­нів­но, з яки­ми ор­га­ні­за­цій­ни­ми но­ва­ці­я­ми до­ве­деть­ся стик­ну­ти­ся ва­шо­му Цен­тру у хо­ді ре­а­лі­за­ції норм прий­ня­то­го за­ко­ну?

– Перш за все, від­бу­ва­єть­ся змі­на прин­ци­пу фі­нан­су­ван­ня: за­мість вит­рат на “ліж­ко-міс­це” те­пер ви­ко­рис­то­ву­ва­ти­муть прин­цип “гро­ші хо­дять за па­ці­єн­том”. У МОЗ пла­ну­ють що­річ­но за кож­но­го па­ці­єн­та сі­мей­но­му лі­ка­рю на­ра­хо­ву­ва­ти 370 гри­вень. За ма­лих ді­тей та лю­дей по­хи­ло­го ві­ку – пла­ти­ти­муть уд­ві­чі біль­ше. Але не вся ця су­ма йти­ме до лі­ка­ря. У неї зак­ла­де­ні та­кож ви­дат­ки мед­зак­ла­ду. Тоб­то, кош­ти пі­дуть не ли­ше на оп­ла­ту пра­ці сі­мей­но­го лі­ка­ря, а й ме­дич­но­го пер­со­на­лу, ко­му­наль­ні пла­те­жі та вит­рат­ні ма­те­рі­а­ли. З 2019 ро­ку бу­де вве­де­но та­ке по­нят­тя, як за­мов­лен­ня на пос­лу­ги, от­же, з тих 370 грн тре­ба бу­де від­да­ти на вто­рин­ну і тре­тин­ну ме­ди­ци­ну. Як та­кої ме­дич­ної суб­вен­ції те­пер не бу­де, а прос­то суб­вен­ція і йти­ме во­на на те­ри­то­рі­аль­ні гро­ма­ди. Згід­но з ме­дич­ною ре­фор­мою наш зак­лад ма­ти­ме ав­то­ном­ний ста­тус і по­ви­нен змі­ни­ти фор­му гос­по­да­рю­ван­ня – ста­ти не­ко­мер­цій­ним неп­ри­бут­ко­вим під­при­ємс­твом. У той же час фіс­каль­на служ­ба ще не має за­ко­ну про та­кі під­при­ємс­тва, а за від­сут­нос­ті за­кон­но­го під­ґрун­тя не мо­же нас за­ре­єс­тру­ва­ти. Суб­вен­ція роз­по­ді­ля­ти­меть­ся на од­но­го меш­кан­ця, але за яким прин­ци­пом – по­ки що нез­ро­зу­мі­ло: чи за кіль­кіс­тю під­пи­са­них до­го­во­рів чи за кіль­кіс­тю на­се­лен­ня. Тож, як ба­чи­те, по­ки що ба­га­то пи­тань і не на всі з них ма­є­мо ви­чер­пні від­по­ві­ді.

За матеріалами тижневика “Златокрай” (№45 від 09.11.2017)

Читайте також:

comments powered by HyperComments