Що для одного біда, для іншого – піар

Ще не стер­ла­ся в пам­’я­ті по­дія, ко­ли у квіт­ні чер­го­ва іс­те­ри­ка на­род­но­го де­пу­та­та Вла­дис­ла­ва Го­лу­ба стру­со­ну­ла за­я­вою сті­ни Вер­хов­ної Ра­ди. То­ді мо­ло­дий по­лі­тик во­лав про заг­ро­зи йо­го здо­ро­в’ю з бо­ку зло­чин­но­го уг­ру­по­ван­ня, до яко­го вхо­дять гу­бер­на­тор Тка­чен­ко, мер Зо­ло­то­но­ші Вой­це­хівсь­кий та де­пу­тат об­лра­ди По­ло­зов. Ще й до­сі пос­міш­ки не схо­дять з об­лич, ко­ли чер­кас­ці зга­ду­ють зна­ме­ни­тий кон­верт від та­ко­го со­бі “бо­жо­го чо­ло­ві­ка” Кос­ті, який він нап­ра­вив у те­пер вже зна­ме­ни­ту прий­маль­ню. Вер­сій по­дії ба­га­то. І про те, що лист був на­пи­са­ний са­мою по­міч­ни­цею, і про пе­ре­ляк де­пу­та­та, який вар­то ви­ка­ча­ти у яко­їсь ба­бу­сі-зна­хар­ки, і про та­ку со­бі хво­ро­бу па­ра­но­йю все то­го ж де­пу­та­та. Але най­більш ре­аль­ною вва­жа­єть­ся прос­тий нев­да­лий пі­ар.

З то­го ча­су мо­ло­дий по­лі­тик встиг на­ро­би­ти ба­га­то дур­ниць. Крім друж­би із сек­ре­та­рем Чер­кась­кої місь­кої ра­ди Ра­дуць­ким, він вже не мо­же при­хо­ву­ва­ти, що в пар­ла­мен­ті за­хи­щає ін­те­ре­си не прос­тих ви­бор­ців, а олі­гар­хів. Чо­го вар­ту­ють ос­тан­ні го­ло­су­ван­ня за за­ко­ни, які в на­ро­ді вва­жа­ють­ся ан­ти­на­род­ни­ми. Та він­цем ци­ніз­му ста­ла за­я­ва Го­лу­ба з про­по­зи­ці­єю від­мі­ни­ти об­ме­жен­ня у від­шко­ду­ван­ні до­та­цій олі­гар­хам. Тут вже ос­та­точ­но бу­ли по­би­ті гор­шки з ос­тан­ні­ми при­хиль­ни­ка­ми. Як же вип­ра­ви­ти си­ту­а­цію? І тут на дум­ку спа­ла ідея з пог­ро­за­ми. На цей раз вже по­міч­ни­ці зо­ло­то­нісь­кій. Тут граб­лі ле­жа­ли на міс­ці, на них нас­ту­пи­ли і по­дія ли­ше вик­ли­ка­ла сміх.

Але те, що нар­деп чер­го­вий раз пі­а­рить­ся і не прос­то так, а на го­рі лю­дей, які втра­ти­ли ди­ти­ну, тут вже зов­сім не до смі­ху. Як не зро­зу­міє ба­га­тий бід­но­го, а си­тий го­лод­но­го, так і той, ко­му під­но­сить­ся все на блю­деч­ку з бла­кит­ною кай­мою, не да­но збаг­ну­ти ро­зу­мом і за­черс­тві­лою ду­шею всю гли­би­ну людсь­ко­го го­ря. Тіль­ки лю­ди­на, кот­ра здат­на спів­пе­ре­жи­ва­ти, не ста­не афі­шу­ва­ти бі­ду бли­жньо­го, аби зай­вий раз не трав­му­ва­ти мо­раль­но. Не­хай за­ли­шить­ся на со­віс­ті ав­то­ра СМС-по­ві­дом­лен­ня весь біль і страж­дан­ня, спри­чи­не­ні пог­ро­за­ми мо­раль­но трав­мо­ва­ній лю­ди­ні. Та по­лі­ти­ку, кот­рий вер­шить до­лю не од­но­го гро­ма­дя­ни­на, а й кра­ї­ни в ці­ло­му, ос­ві­че­но­му і да­ле­ко­гляд­но­му стра­те­гу, яким се­бе вва­жає, як ви­я­ви­ло­ся, лег­ше роз­дму­ха­ти скан­дал у пре­сі, аніж під­три­ма­ти під­лег­ло­го ви­ко­нав­ця. На­віть цю тра­гіч­ну си­ту­а­цію нар­деп ви­ко­рис­тав у сво­їх га­неб­них ці­лях, роз­пов­сю­див­ши ін­фор­ма­цію у соц­ме­ре­жах та дру­ко­ва­них ЗМІ. То на­ві­що ж роз­дму­ху­ва­ти скан­дал на рів­но­му міс­ці? Ме­та, як зав­жди, єди­на: під­ви­щи­ти свій по­лі­тич­ний рей­тинг і втоп­та­ти в бруд іме­на опо­нен­тів. І це ще тіль­ки на­пе­ре­дод­ні 2018-го ро­ку! Прос­то страш­но й прог­но­зу­ва­ти, до яких бруд­них по­літ­тех­но­ло­гій він мо­же вда­ти­ся у нас­туп­но­му, пе­ред­ви­бор­чо­му ро­ці!

Та біль­шість зо­ло­то­ніс­ців ро­зу­міє, що все це – зви­чай­на по­лі­ти­ка, яка ого­лює ни­цість і під­лість лю­дей, виш­тов­ху­ю­чи їх на по­вер­хню по­лі­тич­но­го бо­ло­та. Як­би ж нас­лід­ком та­ко­го пуб­ліч­но­го га­неб­но­го “ви­вер­жен­ня” ста­ва­ла швид­ка від­став­ка чи ав­то­ма­тич­ний бан – за­бо­ро­на, ви­літ з гри, то го­ре-нар­деп сто­від­сот­ко­во би філь­тру­вав ін­фор­ма­цію та свої вис­ту­пи, од­ним з яких шо­ку­вав під час дов­го­о­чі­ку­ва­но­го ві­зи­ту до Зо­ло­то­но­ші. Та й як­би хо­тів до­ко­па­ти­ся до су­ті, то до роз­слі­ду­ван­ня пог­роз за­лу­чив би пра­во­о­хо­рон­ні ор­га­ни, а вже зго­дом, ма­ю­чи нес­прос­тов­ні до­ка­зи ви­ни, ви­ніс би все це на лю­ди.

А по­ки що про­дов­жує го­ду­ва­ти пуб­лі­ку фак­та­ми, вис­мок­та­ни­ми із паль­ця. І це вже нам усім ви­рі­шу­ва­ти – ков­та­ти цю ги­до­ту чи вип­лю­ну­ти. А єди­ним спо­со­бом вбе­рег­ти­ся від грі­ха та без­за­кон­ня за­ли­ша­єть­ся взя­ти за звич­ку пе­ре­ві­ря­ти все по­чу­те та про­чи­та­не на пред­мет прав­ди­вос­ті.

За матеріалами тижневика “Златокрай” (№45 від 09.11.2017)

Читайте також:

comments powered by HyperComments