Екскурсія золотоніською сімейною медициною: Амбулаторія №3 [ФОТО]

Пів­то­ра ро­ки то­му зо­ло­то­нісь­ка ме­ди­ци­на сту­пи­ла на шлях ре­фор­му­ван­ня, об­рав­ши для се­бе но­ву, нез­ві­да­ну до­ро­гу ста­нов­лен­ня і са­мо­роз­вит­ку. Зви­чай­но, для цьо­го го­лов­ний лі­кар но­вос­тво­ре­но­го ко­му­наль­но­го під­при­ємс­тва “Зо­ло­то­нісь­кий місь­кий центр пер­вин­ної ме­ди­ко-са­ні­тар­ної до­по­мо­ги” Ві­ра Ан­то­но­ва по­бу­ва­ла не в од­ній ус­та­но­ві по­діб­но­го ти­пу в Ук­ра­ї­ні, аби ско­рис­та­ти­ся на­п­ра­цю­ван­ня­ми ко­лег і про­вес­ти пе­ре­хід­ний про­цес як­най­менш без­бо­ліс­но як для місь­ко­го на­се­лен­ня, так і са­мих ме­ди­ків. Що вже зроб­ле­но, чо­го до­сяг­ну­то, які проб­ле­ми і про­ра­хун­ки ма­ють міс­це в ро­бо­ті 3-х місь­ких ам­бу­ла­то­рій, яку ін­фор­ма­цію на­ра­зі важ­ли­во до­нес­ти до кож­но­го зо­ло­то­ніс­ця – про все це ми роз­по­ві­мо на сто­рін­ках “Зла­ток­раю” у се­рії пуб­лі­ка­цій на ме­дич­ну те­ма­ти­ку. А роз­поч­не­мо сьо­год­ні з від­ві­дин тре­тьої ам­бу­ла­то­рії, що зна­хо­дить­ся на 3-му по­вер­сі ди­тя­чої лі­кар­ні.

Ос­кіль­ки ос­нов­на час­ти­на від­ві­ду­ва­чів пря­мує до цьо­го зак­ла­ду з бо­ку ву­ли­ці Пи­ря­тинсь­ка, то нею поп­рош­ку­ва­ли і ми. Вик­ла­де­на пли­та­ми стеж­ка за­кін­чу­єть­ся схід­ця­ми, яки­ми всі ко­рис­ту­ють­ся ли­ше в не­го­ду. А так усі під­ні­ма­ють­ся на­топ­та­ною сте­жи­ною нав­прош­ки, пе­рес­ту­па­ю­чи за­ви­со­кий бор­дюр. Особ­ли­во важ­ко йо­го до­ла­ти ма­моч­кам з ві­зоч­ка­ми. Оба­біч ці­єї сте­жи­ни – щой­но від­ре­мон­то­ва­ний ог­ля­до­вий ко­ло­дязь, нак­ри­тий де­ре­в­’я­ною ля­дою. Що­вес­ни та що­о­се­ні час­ти­на ці­єї стеж­ки за­топ­ле­на та­ли­ми та до­що­ви­ми во­да­ми. Як за­пев­нив нас на­чаль­ник уп­рав­лін­ня ЖКГ Олек­сандр Фло­рен­ко, ре­монт ці­єї ді­лян­ки зап­ла­но­ва­ний, спра­ва ли­ше за фі­нан­су­ван­ням.

Від­ра­зу за по­ро­гом цен­траль­но­го вхо­ду по­руч із схід­ця­ми об­лаш­то­ва­ний ши­ро­кий зруч­ний пан­дус для ін­ва­лі­дів-ві­зоч­ни­ків чи мам з не­мов­ля­та­ми у ві­зоч­ках. Тут же, в хо­лі, мож­на й за­ли­ши­ти ди­тя­чі ав­то. Міс­ця вис­та­чає. Ті, ко­му не­си­ла ви­би­ра­ти­ся на тре­тій по­верх са­мо­туж­ки, мо­жуть ско­рис­та­ти­ся ліф­том. У ньо­му по­міс­тить­ся хво­рий, суп­ро­вод­жу­ю­чий, ві­зоч­ник. На об­лад­на­но­му тап­ча­ні мож­на й при­сіс­ти. Як­що ліф­те­ра, який пра­цює з 8-ої до 17-ої го­ди­ни, не­має по­руч з під­йом­ни­ком, йо­го вик­ли­ка­ють об­лад­на­ним дзвін­ком-кноп­кою.

Впро­вад­жу­єть­ся єди­на елек­трон­на ба­за па­ці­єн­тів

Да­лі пря­му­є­мо до ре­єс­тра­ту­ри, де та­ло­ни на при­йом до лі­ка­ря ви­да­ють 4 ре­єс­тра­то­ри. Од­на з них – ди­тя­чий, На­та­лія Ве­ре­тіль­ник. Во­на час­то са­ма під­хо­дить до ма­тусь, які при­хо­дять з ма­ле­чею, бе­ре кар­тку і ви­пи­сує та­лон. Ін­ші від­ві­ду­ва­чі по­вин­ні осо­бис­то по­бу­ва­ти у ре­єс­тра­ту­рі. І обов­’яз­ко­во з пас­пор­том. Та­ка про­це­ду­ра – ви­мо­га ча­су, ад­же в ам­бу­ла­то­рії ство­рю­єть­ся єди­на елек­трон­на ба­за да­них жи­те­лів міс­та. І в ній ре­єс­тру­ють­ся всі – хто прий­шов на при­йом, ма­ю­чи зах­во­рю­ван­ня, чи прос­то на про­фі­лак­тич­ний ог­ляд або кон­суль­та­цію до лі­ка­ря. Зав­дя­ки цій сис­те­мі па­ці­єн­ти пот­рап­ля­ють на при­йом до вузь­ко­го спе­ці­а­ліс­та ЦРЛ – нев­ро­па­то­ло­га, оку­ліс­та, ЛО­Ра, трав­ма­то­ло­га, вже бу­ду­чи за­ре­єс­тро­ва­ни­ми. Це – обов­’яз­ко­ва умо­ва для всіх, ви­ня­ток скла­дає ли­ше ка­те­го­рія пен­сі­о­не­рів, та й то ли­ше один раз. Елек­трон­на ре­єс­тра­ція – не­об­хід­на про­це­ду­ра при ви­да­чі лі­кар­ня­них бю­ле­те­нів. На­ра­зі та­лон­чик до лі­ка­рів йде па­ра­лель­но з ре­єс­тра­ці­єю. Але це вже – учо­раш­ній день. За пов­ної ком­п’ю­те­ри­за­ції ця про­це­ду­ра зник­не са­ма со­бою.

– Ме­дич­на ре­фор­ма в дії. Як­що во­на не впро­вад­же­на в жит­тя з 1-го лип­ня цьо­го ро­ку, то з 1-го січ­ня нас­туп­но­го ма­ти­ме всі шан­си на іс­ну­ван­ня, – пе­ре­ко­на­на за­ві­ду­ю­ча На­дія Вер­хо­льот. – То­му кож­но­му зо­ло­то­ніс­цю вар­то вже сьо­год­ні за­ду­ма­ти­ся, пос­лу­га­ми яко­го сі­мей­но­го лі­ка­ря ко­рис­ту­ва­ти­ся, аби з но­во­го ро­ку не бу­ло за­піз­но. Ад­же за кож­ним “сі­мей­ни­ком” бу­дуть зак­ріп­ле­ні хво­рі.

З п’я­ти сі­мей­них лі­ка­рів до­ве­деть­ся оби­ра­ти од­но­го

У тре­тій ам­бу­ла­то­рії пра­цює 5 сі­мей­них лі­ка­рів: Ла­ри­са Де­меш­ко, Те­тя­на Моз­го­ва, Ми­хай­ло Риб­ка, Ві­ра По­ля­ко­ва, Оль­га Га­люк та На­дія Вер­хо­льот. Для ра­ці­о­наль­ні­шої ро­бо­ти з від­ві­ду­ва­ча­ми скла­де­но по­точ­ний гра­фік при­йо­му. То­му міс­тя­ни мо­жуть пот­ра­пи­ти до лі­ка­ря у зруч­ний для се­бе час. У ко­ри­до­рі роз­мі­ще­но ін­фор­ма­тив­не таб­ло, згід­но з яким Ми­хай­ло Риб­ка та Ві­ра По­ля­ко­ва на­да­ють лі­карсь­кі пос­лу­ги що­ден­но з 8-ої до 18-ої го­ди­ни, а Оль­га Га­люк – з 8-ої до 14.30. Ла­ри­са Де­меш­ко і Те­тя­на Моз­го­ва пра­цю­ють по­чер­го­во або в пер­шій, або в дру­гій по­ло­ви­ні дня, об­слу­го­ву­ю­чи в ін­шій – ще й па­ці­єн­тів на діль­ни­цях. Ок­рім то­го, Ла­ри­са Де­меш­ко зай­ма­єть­ся при­йо­мом чор­но­биль­ців, а Те­тя­на Моз­го­ва – АТОв­ців та ін­ва­лі­дів вій­ни. У ка­бі­не­ті №11, де пра­цює Ла­ри­са Де­меш­ко, ледь чут­ні зву­ки ре­мон­ту. Ви­яв­ля­єть­ся, це чор­но­биль­ці са­мі роб­лять ре­монт у кім­на­ті лі­ка­ря, який їх об­слу­го­вує. Усі проб­ле­ми цих ка­те­го­рій­них від­ві­ду­ва­чів до­по­ма­гає ви­рі­ши­ти дос­від­че­на мед­сес­тра Люд­ми­ла Єме­лья­но­ва. На­віть на час від­пус­тки цих лі­ка­рів па­ці­єн­ти не за­ли­ша­ють­ся по­за ува­гою. Во­ни зна­ють, що мед­сес­тра за­без­пе­чить офор­млен­ня всіх не­об­хід­них до­ку­мен­тів і нап­рав­лень.

При­йом хво­рих і здо­ро­вих ді­тей про­во­ди­ти­меть­ся ок­ре­мо

Пе­ді­ат­рів щод­ня з 8-ої до 18-ої на при­йо­мі троє: На­дія Ку­ри­ло, Іри­на Під­куй­ко та Ми­ко­ла Яр­міл­ко. На вик­ли­ки до хво­рих ді­тей ви­їз­дять по чер­зі. Бі­ля ка­бі­не­ту всьо­го п’я­те­ро бать­ків. Од­ні прий­шли, щоб зро­би­ти ма­ля­там щеп­лен­ня, ін­ші – на при­йом че­рез хво­ро­бу.

– На­шій Ді­а­ні 5,5 ро­ків. Во­на від­ві­дує дит­са­док “Бе­різ­ку”. Че­ка­є­мо в чер­зі вже пів­го­ди­ни. Це – за­ба­га­то для хво­рої ди­ти­ни. У пе­ді­ат­рів бу­ва­є­мо не час­то і до ко­го йти – не­має різ­ни­ці, – ді­лить­ся Світ­ла­на Мар­чен­ко.

– Чер­га не­ве­ли­ка, але хо­ті­ло­ся, щоб здо­ро­ві ді­ти не кон­так­ту­ва­ли з хво­ри­ми, – вис­лов­лює по­ба­жан­ня юний та­то Єв­ге­ній Ру­ден­ко із си­ноч­ком на ру­ках.

– От са­ме за­ра­ди цьо­го ми і ство­ри­ли кім­на­ту здо­ро­вої ди­ти­ни, – про­во­дить у щой­но від­ре­мон­то­ва­ний ка­бі­нет стар­ша ме­дич­на сес­тра Ва­лен­ти­на Си­ньо­ок. – У цьо­му нам ду­же до­по­мог­ли чле­ни ГО “Аме ро­ма” на чо­лі з Во­ло­ди­ми­ром Бам­бу­лою. Ок­рім кім­на­ти бла­го­дій­ни­ки док­ла­ли зу­силь до ство­рен­ня сво­є­рід­но­го за­лу очі­ку­ван­ня. Як тіль­ки бу­дуть за­ве­зе­ні усі не­об­хід­ні меб­лі, зап­ро­си­мо вас на уро­чис­те від­крит­тя. Ни­ні ма­є­мо ли­ше два спе­ці­аль­ні сто­ли для спо­ви­ван­ня не­мов­лят, один з них сто­я­ти­ме у кім­на­ті, ін­ший – у за­лі. Для зруч­нос­ті мам пос­та­ви­мо но­вий ди­ван, за­ку­пи­мо іг­раш­ки, за­без­пе­чи­мо ін­фор­ма­цій­ною лі­те­ра­ту­рою. У ком­фор­тних умо­вах ма­моч­ки змо­жуть спіл­ку­ва­ти­ся, ді­ли­ти­ся дос­ві­дом по дог­ля­ду за діт­ка­ми.

Ві­зит до лі­ка­ря по­чи­най­те з ка­бі­не­ту до­лі­карсь­ко­го при­йо­му

Тут мож­на ви­мі­ря­ти тиск, аби на при­йо­мі лі­кар не вит­ра­чав на це ча­су, виз­на­чи­ти ва­гу, за нап­рав­лен­ням ме­ди­ка зро­би­ти ЕКГ та ви­мі­ря­ти вміст цук­ру у кро­ві за до­по­мо­гою глю­ко­мет­ра. Нев­до­во­лен­ня се­ред від­ві­ду­ва­чів вик­ли­кає за­у­ва­жен­ня лі­ка­рів: “От Ви прий­шли на при­йом, а флю­о­рог­ра­фію не ро­би­ли 2 ро­ки, у гі­не­ко­ло­га не бу­ли ще біль­ше. А ці ог­ля­ди не­об­хід­но про­хо­ди­ти раз у рік. Хто ж най­біль­ше по­ви­нен пе­рей­ма­ти­ся Ва­шим здо­ров­’ям?” Ма­буть, че­рез те зо­ло­то­ніс­ці лі­ди­ру­ють на Чер­ка­щи­ні із он­ко- та зах­во­рю­вань на ту­бер­ку­льоз. Са­ме то­му в ам­бу­ла­то­рії вже об­лаш­ту­ва­ли гі­не­ко­ло­гіч­ний ка­бі­нет, де жі­нок ог­ля­да­ти­ме мед­сес­тра Єсе­нія Крав­чен­ко, яка за фа­хом – фель­дшер-аку­шер і прой­шла 2-мі­сяч­ну ква­лі­фі­ка­цій­ну пе­ре­під­го­тов­ку. Флю­о­рог­ра­фію ж тре­ба про­хо­ди­ти зав­час­но у ЦРЛ.

Зда­ти ана­лі­зи мож­на і в ам­бу­ла­то­рії, але не всі

Мед­сес­три Іри­на Бул­га­ко­ва та Ін­на Шми­голь – ран­ні лас­тів­ки, во­ни пра­цю­ють у ма­ні­пу­ля­цій­но­му ка­бі­не­ті поз­мін­но. Од­на об­слу­го­вує па­ці­єн­тів в ам­бу­ла­то­рії, ін­ша – у ста­ці­о­на­рі вдо­ма. За­бір кро­ві для ана­лі­зів – із 7.30 до 11-ої го­ди­ни. Бі­о­хі­міч­ний ана­ліз про­во­дить­ся у ла­бо­ра­то­рії ЦРЛ. Са­ме для ньо­го хво­рі по­вин­ні прид­ба­ва­ти спе­ці­аль­ні про­бір­ки ва­ку­тай­не­ри в ап­те­ці ра­йон­ної лі­кар­ні, бо в їх­ню ці­ну вже зак­ла­де­на вар­тість ре­ак­ти­ву, не­об­хід­но­го для про­ве­ден­ня дос­лід­жен­ня кро­ві. Чек за прид­ба­ну про­бір­ку прик­ріп­лю­єть­ся до нап­рав­лен­ня і ли­ше за та­ких умов ла­бо­ран­ти роб­лять бі­о­хі­мію. Та­ко­го ана­лі­за­то­ра, як і са­мої ла­бо­ра­то­рії, не­має у тре­тій ам­бу­ла­то­рії. Це – тим­ча­со­ві незручнос­ті. Прид­бан­ня при­ла­ду, як і від­крит­тя влас­ної ла­бо­ра­то­рії, – ді­ло на­живне.

Да­лі по ко­ри­до­ру – ка­бі­нет щеп­лень для ді­тей і до­рос­лих. Мед­сес­тра Не­ля Про­цен­ко щеп­лює ді­ток щод­ня, ок­рім су­бо­ти, бо не­ді­ля – ви­хід­ний, і спос­те­рі­га­ти за мож­ли­вою ре­ак­ці­єю ор­га­ніз­му не­мож­ли­во. До­рос­лих же раз на де­сять ро­ків вак­ци­ну­ють від прав­цю.

От­ри­ма­ти кра­пель­ни­цю чи фі­зі­о­те­ра­пев­тич­ні про­це­ду­ри – не проб­ле­ма

Нав­про­ти – дві па­ла­ти ден­но­го ста­ці­о­на­ру, кож­на на 6 лі­жок: од­на – чо­ло­ві­ча, ін­ша – жі­но­ча. У жі­но­чій – три па­ці­єн­тки, чо­ло­ві­ча – по­рож­ня. Світ­лі, прос­то­рі па­ла­ти із ши­ро­ки­ми ліж­ка­ми, що ма­ють зруч­ні ор­то­пе­дич­ні мат­ра­ци. Тут під наг­ля­дом мед­сес­три мож­на прий­ня­ти кра­пель­ниці.

Вправ­ною гос­по­ди­нею по­чу­ва­єть­ся мед­сес­тра Єсе­нія Крав­чен­ко, яка пра­цює у фі­зі­о­те­ра­пев­тич­но­му ка­бі­не­ті, де на­да­ють­ся пос­лу­ги з елек­тро­фо­ре­зу, вих­ро­во­го стру­му, маг­ні­то­те­ра­пії то­що. Па­ці­єн­ти мо­жуть про­лі­ку­ва­ти усі зах­во­рю­ван­ня нер­во­вої сис­те­ми, ос­те­о­хон­дроз, цук­ро­вий ді­а­бет, поз­бу­ти­ся зас­тою жов­чі у жов­чно­му мі­ху­рі то­що. Сам ка­бі­нет роз­та­шу­вав­ся у трьох кім­на­тах: в од­ній від­ві­ду­ва­чі от­ри­му­ють про­фі­лак­тич­ні про­це­ду­ри хреб­та та кін­ці­вок, у дру­гій, де вста­нов­ле­ні 4 ін­га­ля­то­ри, – лі­ку­ван­ня та від­нов­лен­ня фун­кцій ди­халь­них шля­хів, в ос­тан­ній зна­хо­дить­ся апа­рат УВЧ.

За сло­ва­ми Ва­лен­ти­ни Си­ньо­ок, три­чі на тиж­день – у по­не­ді­лок, се­ре­ду та п’ят­ни­цю,  в ам­бу­ла­то­рії про­хо­дить за­сі­дан­ня ЛКК. То­му хво­рі, яким ви­пи­са­ні ре­цеп­ти на от­ри­ман­ня без­кош­тов­них лі­ків, вже не пос­пі­ша­ють у го­лов­ний офіс сімей­ної ме­ди­ци­ни за під­твер­джу­ю­чою пе­чат­кою го­лов­но­го лі­ка­ря чи зас­туп­ни­ка. Во­ни при­хо­дять на за­сі­дан­ня, офор­млю­ють ре­цеп­ти і пря­му­ють в ап­те­ку за лі­ка­ми.

На­дія Вер­хо­льот по­го­ди­ла­ся з фак­та­ми що­до скарг чор­но­биль­ців та АТОв­ців на те, що їм до­во­дить­ся пе­ре­бу­ва­ти в од­но­му ко­ри­до­рі з діть­ми, які кри­чать, пла­чуть, ве­ре­ду­ють. Од­нак кон­ста­ту­ва­ла, що, по-пер­ше, ці ка­те­го­рії від­ві­ду­ва­чів об­слу­го­ву­ють­ся по­за чер­гою і ма­ють ок­ре­мий ка­бі­нет №4. По-дру­ге, як­що вже ма­ма й прий­шла з ди­ти­ною на при­йом до сі­мей­но­го лі­ка­ря, то мож­на й пос­ту­пи­ти­ся їй чер­гою.

Як по­ді­ли­ла­ся за­ві­ду­ю­ча ам­бу­ла­то­рі­єю, у їхньо­му зак­ла­ді не вис­та­чає трьох лі­ка­рів. Та й ос­нов­на час­ти­на пра­цю­ю­чих – пен­сій­но­го ві­ку, хо­ча всі дос­від­че­ні, ма­ють пер­шу або ви­щу ква­лі­фі­ка­цій­ну ка­те­го­рію. Од­нак хо­ті­ло­ся б по­пов­ни­ти ря­ди мо­ло­ди­ми, сві­жи­ми, прог­ре­сив­ни­ми си­ла­ми.

На­ос­та­нок пер­со­нал вис­ло­вив по­ба­жан­ня як своє, так і від­ві­ду­ва­чів, що­до від­крит­тя бу­фе­ту, де б мож­на бу­ло прид­ба­ти хлі­бо­бу­лоч­ні ви­ро­би та на­пої. Це бу­ло б зруч­но і для ко­лек­ти­ву ам­бу­ла­то­рії, і для мам з діт­ка­ми, які “хо­цу все і злазу”.

Ал­ла КАП­ЛЯ, тижневик “Златокрай”
Фо­то: Рус­ла­н ГА­ЛА­ТА