Життя непередбачуване, а моє – особливо. Інакше взагалі не цікаво: просто жити, бродити на цій землі сірою маленькою мишкою і раптом що, відразу до нірки або в кущі. Я люблю свою Україну всім серцем і душею. Люблю рідну, милу, чорнобривцеві Золотоношу, в якій народилась, прожила всі свої 50 років і доживу до кінця своїх днів. В ній минуло босоноге дитинство, юність, молодість.

За цей час змінилось багато керівників, мерів. Хтось робив, хтось не робив, а хтось перероблював… Але такої красуні-Золотоноші, як сьогодні, я не бачила! З кожним роком моє місто розквітає, молодшає, будується, асфальтується, співає і танцює. Я особа прискіплива і скандальна, але коли одного разу просто прогулялась містом (вуличками, провулками, площею), одразу зрозуміла – Золотоноша має справжніх господарів. І не тільки я це зрозуміла. Наче хижаків на здобич манило оновлене місто. Та й манить донині. Ось тут маю розповісти цікаву історію, що сталася зі мною 19 травня.

Знайшовши в поштовій скриньці чергову агітку-брошурку від нардепа Владислава Голуба (який скільки ж зробив своєю непосильною працею – і для медицини, і для дітей, і для людей похилого віку, – просто-таки Робін Гуд сучасності) впевнено вирішила зустрітися з ним, поставити декілька запитань, а може й попросити допомоги. Диво, але неначе Господь надіслав мені такий шанс, адже по містечку раптом дзвін прокотився: «Народний депутат збирає громаду в селі Новодмитрівка».

Повістка дня мені була невідома. Не пішла, а полетіла, розраховуючи на теплу зустріч та взаєморозуміння. Дорогою підготувала декілька питань, тим паче що він – кандидатура від мого виборчого округу №197. Молодий, багатий, перспективний, щедрий! І цей фінансовий об’єм лягає на його скромну депутатську зарплату.

Новодмитрівський будинок культури такий як і раніше – старенький і обшарпаний. На дверях афіша – «Цирк Галактика». Вже в подальшому я зрозуміла всю її суть. Поява ж самого нардепа мене не вразила. Невеликого зросту молодик в супроводі охоронної групи (в основному із місцевих) швидко зник в приміщенні. Нас – золотонісців – зустріли якось вороже, неначе чужаків. Може я чогось не розумію, але ми теж громада. Зовсім забула: перед цим нас попередили, щоб була тиша і жодних ексцесів, тобто висунули свої умови. Людям у формі я сказала, що прийшла з миром і нас пропустили до святої святих – до залу.

На собі вловила ворожі погляди і подумала: «Десь я їх бачила». Опоненти подумали теж саме. І ось тут розпочався справжній, той самий цирк. На арені з’явився випещений молодик – це і був Владислав. Хочу відзначити, як оратор він нікудишній, а от як конферансьє циркового шоу – потягне. Вкотре почули «Отче наш» з приводу будівництва ТЕС, купи кримінальних справ, ініційованих ним, стандартне обливання брудом мера Золотоноші і його команди. Наступне ж дійство відбулося вже за моєї участі, що в результаті стало значно цікавішим.

Знаєте, мені дуже важко просто сидіти і слухати всіляку єресь, але я мужньо терпіла. Тим часом присутні в залі навіть не дослухавши, а головне – не зрозумівши жодного слова, зривалися гучними оваціями. Сам же Голуб співав ледь не солов’єм. Мене «підкидало» ще більше, але я мужньо терпіла, вставляючи маленькі репліки, на котрі ніхто не реагував, адже старенькі мікрофони робили через раз, тому глядачам доводилось за потреби просто кричати.

Арена і публіка жадала крові. І ця кров прихлинула до них сама – здорова, нормальна, а головне, без всіляких тромбів. В залі з’явилися представники Золотоніської міської ради – Олега Масло та Наталія Сьомак. Відразу ж і нардеп заспівав на чотири октави вище. І знову бруд, і знову непереконливі звинувачення на адресу міської влади. Покрали, обібрали, закопали, знесли, зламали, угробили, продали – це, здається ледь не весь словесний запас парламентаря. На мить задумалася і зрозуміла, що прізвище повністю відповідає цій особі: прилетів, нагидив фізично й морально, полетів далі шукати підтримки у подібних собі. Зал тим часом ревів від аплодисментів, не шкодував образливих реплік та емоцій для присутніх міських посадовців. Але вони тримались виважено. Навіть тоді, коли пана Масла здоровані шарпали за руки, мало не порвавши піджак. Одразу ж пролунало: «Він п’яний!». Почалися принизливі репліки новодмитрівців та загону найманців шановного народного депутата. Цирк «Галатика» нагадував більше психічну лікарню, де в кожній палаті загострювались свої синдроми.

Браві бійці загону Голуба перейшли і в наступ. До секретаря ради Наталії Сьомак… Ось тут я вже не витримала і просто рвонула на захист та підтримку цих людей. Помітивши бодай когось, хто став боронити жінку, з того боку почало лунати: «Провокатор, бунтарка, женіть їх звідси!».

По гороскопу я – Тілець. А Тільця, повірте, краще не чіпати, інакше доведеться складно. Очі мої тоді справді налилися рішучістю виборця, який хоче подивитися в такі ж очі свого обранця. Але переді мною, закриваючи своїм тілом маленького депутата, виріс двометровий чолов’яга з сивими кучерями і багровим обличчям. Хтось смиконув мене за руку, хтось пхнув. Долаючи живі редути, я все-таки дісталася до сцени. Голуб пурхнув за здорованя, котрий не жалів «компліментів» для мене. Лише виглядав з-за плеча. Весь цей час, коли мене, жінку, атакували і принижували мужики (саме мужики, бо які вони після цього чоловіки?), посмішка не сходила з вуст нардепа. Це його справді тішило! Та коли я пішла напором, Голуб заховався між «бійцями» свого загону і трохи зблід.

Якщо по-нормальному, то я просто хотіла поставити кілька запитань і просто отримати на них відповідь. Але не в цьому, як виявилось, випадку. Впізнала я всю агітбригаду на місці. Ту, що страхала і штурмувала мерію, коли відбувалася сесія. Багатьох знаю ще замолоду, колись разом ходили на танці, жили чемно і достойно. Невже якась сотня чи тисяча гривень вбиває гідність та честь людини? Тоді ми готові давити, вбивати, нівечити один одного?

Не буду вдаватись подробиць, але один факт мене щиро вразив. Двометровий шоумен, не знаючи чим мене задавити, прокричав вже крилату фразу: «Скільки тобі Войцехівський платить?!». Я мило, по-жіночому, з іронією відповіла: «Поцілунками». Ось тут в кучерявій сивій голові й заграли еротичні фантазії, адже він на собі встиг показати всі злачні місця, куди б я могла цілувати мера. Публіка ж ревла від задоволення. Одне скажу – кому чого не вистачає. Ну ніхто не винен, що його еротичні фантазії так і залишились нездійсненними.

За всім цим цирковим дійством спостерігали інтелігентні та поважні люди – лікарі. Жоден з них не встав і не захистив жінку, не припинив брудні й безглузді репліки. Шановні! У кожного з вас є мати, дружина, дочка, сестра. Можливо, колись знайдеться нікчема, що принизить, образить, а можливо й застосує фізичну силу проти них. Ви теж будете заливатись істеричним сміхом і аплодувати?

На жаль, весь цирк «Галактика» золотонісці не додивились, під шквал аплодисментів наших земляків і крики «Ганьба» залишивши стіни цього аварійного (і в прямому, і в переносному сенсі) приміщення. Затримавшись на порозі, звернулась до людей. Сьогодні Голуб, завтра – Орел чи Горобець. Бог знає, хто ще прилетить сюди, аби сіяти зло і роздори, цькувати нас один на одного, неначе собак. Зупиніться, люди! Отямтеся! Нам з вами жити!

З перших моментів Майдану, потім АТО всі ми були разом з нашими бійцями. Звісно, не в бою, але душею і серцем поруч. Я ридала біля екрану телевізора, коли бачила смерті в прямих ефірах. Гинули мої сини, безвинні люди, котрі вийшли на бій за свободу і Незалежність. Всі вони увійшли до Небесної сотні. Це – справжні герої, це – просто мужні й сміливі люди. Я схиляю голову перед ними, а особливо перед тими, хто загинув в АТО, або повернувся звідти з підірваним фізичним чи психологічним здоров’ям. Саме такі герої – вічний приклад мужності і патріотизму. Віддані сини своєї неньки України.

Та я ніколи не визнаю тих, хто надівши форму, просто соромить її. Ковтнувши для хоробрості оковитої, виступає групою підтримки таких, як наш нардеп. Ними керує не здоровий глузд і патріотизм, а власна вигода. Такі герої агресивно змушують, щоб тільки їх слухали. І не дай Боже піти їм на перекір! Ми – прості люди, котрі вже зовсім заплутались. Героями також були й мої діди-прадіди, що відстоювали свою землю під час Великої Вітчизняної війни. Йшли голими руками на танки й кулемети. Одні гинули, а хто живий – йшли далі. Адже Вітчизна – це мати, а мати – це святе. Вони не били себе в груди, не давили за горло, змушуючи поважати тільки свою думку. Сучасність теж народила наших, українських героїв. Справжніх. І їх більше, ніж продажних та підступних. Прийде час змін і обов’язково перемога буде за нами!

В єдиний неньці Україні,
В країні миру і добра
Зростатиме щасливе покоління
Забудеться жахітлива війна
Тільки ніколи не забути
Героїв наших дорогих,
Котрі ввійшли в Небесну Сотню
Нас захищаючи, живих.
Десь високо, за хмарами, над нами
Крокує молодий загін,
Щоб з Піднебесної захищати
Свою країну, рідний дім.
Героям Слава!
Слава Україні!
Навіки разом і єдині!

Від імені золотонісців звертаюсь до всіх циркачів, гастролерів, шоуменів, псевдогероїв й інших балагурів. Відчепіться! Дайте нам спокій! Не брудніть наше місто! У нас все добре, ми всім задоволені. Нам достатньо війни на Сході, ми хочемо миру в кожній оселі, в кожній родині, а тим паче в рідній Україні!

До речі, справжній цирк «Галактика» виконує свою місію добра на підтримку онкохворих дітей, на відміну від новодмитрівських «дублерів».

P.S. Користуючись нагодою, нарешті хочу відкрито подякувати своїм землякам. Моє життя мало не обірвалося, коли тяжко захворіла. Кожен день молила Бога і просила, щоб він забрав мене до себе і позбавив од тяжких тілесних мук. Мені не дали померти, просто витягли з лап смерті. Примусили жити і радіти. Мій любий янгол-охоронець, моя неповторна Вікторія Остроглазова стала організатором цього дива. Міцно тебе обіймаю і дуже-дуже люблю. Низький уклін шановному Миколі Кучеру, депутату Віктору Душці, його колективу, моїм однокласникам, друзям і добрим та небайдужим людям. Низький вам всім уклін!

Тетяна Рудольфівна Костенецька,
старший будинку на вулиці Шевченка, 61

Від редакції: Деякі золотонісці приватно повідомляють, що в місті вже почали централізовано збирати автобуси на майбутній протест в Києві проти міського голови. Усі, мовляв, хто виявить бажання можуть звернутися та записатися у приймальні народного депутата за адресою Садовий Проїзд, 10. Дострокові вибори до ВР восени, не інакше.