“Наші діти не менш талановиті за однолітків із мегаполісів”, – інтерв’ю із засновником дитячої футбольної школи в Золотоноші

Дитяча-футбольна-школа-Золотоноша-856

Футбольна школа для найменших золотонісців декілька місяців працює на території міста, зібравши нині вже чотири групи малюків віком від 3 до 7 років. Перші кроки у футболі хлопці дошкільного та молодшого шкільного віку здійснюють на спортивній базі ЗОШ №6. Навчальний процес побудований таким чином, щоб дитина із задоволенням відвідувала тренування, а головна мета школи – прищепити малюкам любов до спорту, який в першу чергу сприяє розвитку їх індивідуальності, а також самостійності і цілеспрямованості в майбутньому. Велика увага приділяється і розвитку колективів в моральному і фізичному плані.

Автор унікальної для Золотоноші ініціативи – колишній півзахисник “Черкаського Дніпра” Вадим Гонщик. Спортсмен опинився в нашому місті після завершення професійної кар’єри і саме тут вирішив втілити свою давню мрію. В нагоді став як власний досвід, так і цінні поради друзів та колег. В Україні досі немає чіткої методики викладання футболу малюкам, хоча європейська практика говорить давно – у віці 3-х років варто пробувати віддавати дитину в спорт: тренування допоможуть розвинути координацію, вміння володіти м’ячем, виховати лідерські якості.

Деякі спортивні вправи сприяють розвитку розумового процесу – і це також враховується в тренуваннях золотоніської школи. У керівників школи своя філософія – діти повинні не тільки вчитися грати в футбол, а й відчувати себе впевненішими після кожного тренування. Про перші кроки дитячої футбольної школи, організацію тренувального процесу, а також глобальні плани на майбутнє, читайте в інтерв’ю з Вадимом Гонщиком:

- Напевне, найперше, що цікавить більшість читачів –  яким чином легенда «Черкаського Дніпра», екс-гравець двох «Арсеналів» (київського й білоцерківського) та «Зірки» з Кропивницького опиняється в Золотоноші та відкриває дитячу школу?

- Головна причина – тут знаходиться моя сім’я. Тому я й виявив бажання залишитись і продовжити свою спортивну справу саме в Золотоноші. Звісно, після завершення професійної кар’єри виникало багато думок щодо своєї подальшої долі та сфер діяльності. В нагоді став дуже хороший знайомий із Одеси, котрий вже 2,5 роки як створив там дитячу школу, відкривши групи для дітей від 3 до 5 років. Він мене і запалив. Та й погодьтесь, в нашому місті аналогів подібного досі не існувало, тому однозначно треба було пробувати здійснити це тут. До того ж, після переходу на аматорський рівень («ЛНЗ-Лебедин» зі Шполи, – прим. ред.) стало більше вільного часу, наважився активно реалізовувати цю ідею.

- Ідея – пів біди. Школу треба відкрити і налаштувати її роботу. Чи стикався ти з труднощами під час цього процесу?

- Як твердо вирішив розпочинати, зовсім не знав, до кого звернутись, з ким говорити, яким чином реалізувати це в чужому місті. Хоча й в не чужому, адже тут маю чимало друзів, з якими попередньо чимало спілкувався й радився. Мене познайомили з директором шостої школи Олександром Пузєєвим, активним любителем спорту і футболу зокрема. До нього й звернувся в першу чергу, розповівши про ідею і бачення. Він мене почув, йому це сподобалося. Пішов на зустріч, привів до міського голови Віталія Войцехівського. Той сприйняв дуже позитивно, бо розвиток дітей вважає пріоритетною ланкою в будь-якому виді спорту.

В Золотоноші, як я бачу, юнаки та дівчата вже мають непоганий вибір: кількість секцій в найрізноманітніших сферах солідна. Видно, що над цим активно й постійно працюють і ентузіасти, і спонсори, і місцева влада. І це дуже приємно, що навіть в такий скрутний час в країні відбувається такі позитивні речі. І тут скажу чесно – без розуміння і допомоги Олександра Пузєєва і Віталія Войцехівського навряд би в мене щось вийшло.

Дитяча футбольна школа Золотоноша 3

Чому ти взявся саме за дітлахів найменшого віку? Це ж, взагалі-то, доволі складна місія, котра потребує чимало сил і терпіння…

- Складно, але зрозумій – це сучасний футбольний світ. Це нормально. В Європі методика тренування діток до 5 років практикується вже досить давно. Результати бачимо на поверхні. Якщо ми хочемо навчати молодь і прагнути робити це якісніше, то й починати слід вже з 3-5 років, щоб малюки йшли в ногу із нинішніми футбольними тенденціями. Такий ранній дебют, звісно ж, не зробить із дитини гарантованого чемпіона, але до семи років, до переходу в ДЮСШ розвине в них ті якості гравця, що дозволять реально конкурувати далеко не на місцевому рівні. Я мову веду, наприклад, і про Черкаси, і про Київ. Чому ні? Всі діти однакові і зовсім не важливо, де вони народилися і живуть. В Золотоноші ж, я впевнений, існує чимало малюків не менш талановитих за однолітків із футбольних мегаполісів. Все залежить від праці, наполегливості, а головне –  від того, як будуватиметься навчальний процес..

- Правда в словах є, адже, дивлячись на віковий розріз юних спортсменів, стає очевидно, що футбол в Україні несправедливо обмежений – абсолютна більшість дитячо-юнацьких спортивних шкіл не займаються із дітьми молодшими за сім років. Це – ледь не єдиний вид спорту на наших теренах, де існує жорсткий віковий ценз.

- Це психологія і стандарти минулого. Європейці давно перебудувалися, дивлячись в майбутнє. Наважились внесли такі корективи в сучасний футбол. Спеціальні тренування, спеціальне обладнання і вузькопрофільні фахівці вивели на нові рівні тамтешній дитячий футбол. Все цілком реально і в нас. Я впевнений.

- Золотоніський дитяча футбольна школа працює вже декілька місяців і цілком зрозуміло, що один-єдиний Вадим Гонщик всю роботу не зможе потягнути фізично. Хто нині входить до складу вашої школи?

- Я хоч і виступаю в ролі головного тренера,  керуючи процесом, проте зі мною пліч-о-пліч не менш наполегливо працює молодий талановитий педагог та за сумісництвом захисник «Спартака» Сергій Труба.

- Скільки дитячих груп зараз лягає на плечі вашого дуету?

- Наразі маємо чотири групи: одна для 3-4 річних хлопців, дві для п’ятирічок і одна для трохи старших – 7-8 років. Останню відкрили зовсім нещодавно, залучивши вперше до тренувань і молодших школярів. Поки що зупинимось на цьому, адже головна мета – якість.

Дитяча футбольна школа Золотоноша 4

- Виховання трирічних хлопців – це не тільки спорт, а ще й доволі вузька сфера педагогіки. Навчальні плани, методики – де ти все береш та в кого вчишся?

- Як вже згадував, маю дуже хорошого друга із Одеси. В нього вже тренується понад 70 дітлахів. Має певний сформований досвід, яким залюбки в будь-який час ділиться зі мною, допомагає вирішувати складні питання, завжди підтримує. В першу чергу прислухаюсь до нього. Але й не забуваю про самоосвіту. Це – основа. Дійсно, часом складно. Одна річ, коли ти знаєш теорію, а зовсім інша – коли стикаєшся з цим на практиці. В дітей різні характери і прагнення, мусиш підлаштовуватися. Без зайвого лібералізму, звісно, адже є таке поняття, як тренувальний процес. Проте, як тільки бачиш, що деякі моменти неналежним чином сприймаються, відразу треба вносити корективи, поправки, аналізувати свої тренування.

Після кожного заняття ми з помічником дискутуємо, формуємо дещо видозмінену методику і нові вправи. Спілкуємося, складаємо конкретний план тренування. Не все відразу виходить, особливо в такому віці. Далеко не все хлопці-дошкільнята здатні зрозуміти. Поступово додаємо м’ячі, додаємо ігрові тренування, з кожним разом масштабніше. Доводимо до того, щоб дитина приходила на заняття і розуміла, що основа – це таки робота з м’ячем, а не просто весела біганина.

- Думаю, не помилюся, якщо зазначу, що додатковий ефект надає участь помічника, котрого золотонісці знають не лише як правого захисника «Спартака», але й в якості перспективного і цілеспрямованого молодого вчителя фізичного виховання у першій школі.

- Сергій Труба – дуже грамотна, розумна, порядна та культурна людина. Найголовніше –  має безпосередній досвід роботи з дітьми! Він виступає в ролі  і педагога, і психолога, адже наявний певний багаж досвіду роботи в такому середовищі. Прекрасно знає як зробити, щоб тренування було веселішим, цікавішим, емоційнішим і приносило задоволення вихованцям. Повір, далеко не кожен це вміє. А Сергій, що видно неозброєним оком, працює справді від щирого серця. Фанат!

- Методики і секрети кухні – це добре. Але все-таки головне питання полягає в тому, чи задоволені самі діти відвідинами вашої школи?

- Емоційно задоволені всі. Зрозуміло, що є випадки, коли дитина приходить і починає розуміти, що це не її сфера. Не виходить, не приносить позитивних емоцій футбол. Тут треба зрозуміти і дошкільника. Можливо ранувато, можливо треба трішечки дати часу, щоб хлопчик виріс.

Скажу твердо – основа маса вихованців тренуватися хоче. Вони зацікавлені. Ну й важливим є бажання самих батьків, як вони ставляться до цього. Тренування в нас, до речі, абсолютно відкриті. Мами й тата мають змогу повністю спостерігати за процесом. В нас немає такого, щоб ми від когось ховались. Задача батьків – трішечки проявляти інтерес до цього потенційного захоплення сина, легенько підштовхувати, контролювати.

Дитяча футбольна школа Золотоноша 2

- Скільки ж триває стандартне тренування у дошкільнят?

- Трирічні діти тренуються максимум 45 хвилин. В 4,5-5 років – година. Цього цілком достатньо. Якщо більше – вони втрачають концентрацію, втомлюються, не будуть якісно виконувати потрібну вправу. Щодо навантаження, то основний і найвідповідальніший процес орієнтуємо на середину тренування. Все інше – більш технічні вправи.

- Задачі тренувального процесу цілком зрозумілі, а яка місія школи в цілому?

- По-перше, виховати порядних людей. Це, мабуть, головна місія спортивних педагогів . Щодо суто футбольних понять, то мова йде про розвиток координаційних рухів, фізичний розвиток, виховання духу переможців, формування у свідомості лідерства, командності, єдності, колективізму. Ну і не без цього, але хотілося б колись на виході отримати майстрів високого рівня.

- Тобто бажання вирощувати майбутніх чемпіонів країни і Європи таки присутнє?

- Ну як інакше? Щоб, грубо кажучи, через роки втерла Золотоноша носа всім хоча б на Черкащині. А там і на вищі рівні замахнутися можна. Хочу створити реально конкурентоздатну юнацьку команду, яка зможе на рівних боротися з топ-клубами, що мають свої академії та на порядок вищі фінансові й інфраструктурні можливості Хочеться зробити так, щоб золотоніські діти дітки не відставали від однолітків з великих міст.

Дитяча футбольна школа Золотоноша 5

- Ну і як бачимо, потроху Золотоноші доходить і до цього. Навіть на пальцях спонтанно можна в місті згадати принаймні баскетбол, футбол, шахи, карате, греко-римську боротьбу, легку атлетику, настільний теніс, спортивні танці, таек-вон-до…

- І це дуже добре. Ні для кого ж не секрет, що діти – наше майбутнє. А щоб майбутнє було світлішим, треба інвестувати в дітей більше. Це – інвестиція і в наше, і їхнє майбутнє. І всієї країни. Багато чого залежить й від старшого покоління. Наскільки батьки зацікавлені в тому, щоб їхня дитина розвивалася, щоб жила ширше, аніж сходити до школи, повернутися додому, зробити уроки і сісти за улюблений гаджет. В нашому ж місті можливостей для реалізації купа!

- Чи спілкуєшся ти з представниками інших шкіл на теренах Черкащини?

- Чесно кажучи, наразі ні. Нині існують подібні аналоги лише Черкасах. Ну це й зрозуміло – більше місто, більше можливостей. До особистого обміну досвідом із сусідами ще не доходило, адже справу ми тільки-но почали. Потрібен певний час, щоб зрозуміти, в якому напрямку рухатися і з ким потім потрібно контактувати для більш кращого розвитку школи. Але в майбутньому, звичайно, це планується.

Потрібно ж спершу створити колектив, сформувати вже міцні групи дітей, щоб вони були збиті, протренувалися разом певний час, набрали деякий рівень майстерності. А потім можна вже й брати участь і в серйозних змаганнях. Бажання вийти на цей рівень маю неабияке. Хочеться якнайшвидше, але й варто розуміти, що все залежить ще і від того, наскільки в цьому зацікавлені золотонісці. Більша увага з боку суспільства – легшим і швидшим буде розвиток і перехід на новий рівень. Але впевнений, що цей рівень з’явиться. Якщо не спинятися, працювати, не здаватися, не опускати рук, рухатися вперед – все у нас вийде.

- Який прогрес у дітлахів спостерігається вже, за лічені місяці тренувань?

- Хлопці, які відвідували заняття більше місяця, регулярно приходили на тренування і ті дошкільнята, що долучились недавно – між ними, звісно ж, велика різниця. «Старожили» вже мають чітке поняття, що таке м’яч , шо таке виконання вправ, як правильно слухати, поводити себе. Буквально за чотири тижні з’являється розуміння азів того, як прийняти м’яч, віддати пас, вдарити. Впевнено знають, що таке ворота, фішки, конуси, як продемонструвати якісь початкові моменти дріблингу.

Дитяча футбольна школа Золотоноша 1

- Завершимо все ж таки стратегічним питанням – чи планується, наприклад, збільшення кількості груп?

- Надалі покаже час. Взагалі першочергово акцент стояв на 3-5 річних дітях. Я хочу приділяти більшість уваги саме їм, аби потім зосередитися і вести їх далі. Мрію створити потужну команду, яка поступово крокуватиме вгору аж до випуску. А під неї вже будувати структуру школи та стратегію. Хоча й якщо з’являться серед бажаючих старші, то чому ж відмовляти? Будемо виховувати і їх.

Нікуди не поспішати – головна психологія нашої школи. Перша задача налагодити якісний тренувальний процес, який дозволяв би дитині брати з нього максимум користі. Тому й працюємо поки що більше на якість, а не на кількість. Все поступово. Будуть можливості розвиватися в масштабах, будемо й працювати. Я вірю і я хочу. І бачу подібне прагнення у багатьох золотонісців!

comments powered by HyperComments