Світлана Буряк » Магія Академічної Науки

Заголовок для блогу «підказала» цьогорічна участь наших гімназистів у конкурсі-захисті робіт МАН. Справді, саме предмет навчального розкладу, до якого магнетично «вабить» і мотивує школярів вивчати більш фундаментально і глибше улюблену науку. На першому етапі у дружньому тандемі «учитель-учень» обирають саме ту тему для дослідження, яка їх цікавить. Тому, з моєї точки зору, написання наукових робіт, захист проекту-чудова нагода відчути себе науковцем, поповнити багаж знань із предмету, який стане в нагоді в майбутньому. З іншого боку, це корисний  досвід упевнитися у своїх силах, умінні працювати над собою, бажанні рухатися вперед, більш повно та впевнено заявити про себе.

Цьогоріч на обласному етапі конкурсу-захисту робіт МАН наш навчальний заклад представляли 9 гімназистів у різних наукових сферах. Якщо коротко підсумувати результати робити у заявлених секціях, то це – тріумф, це – блискуча перемога, це  – шквал  емоцій та сплеск адреналіну. Своїми враженнями поділяться наші юні науковці, адже кожен з них має власний рецепт успіху. То в чому ж полягає цей секрет?

Говорить майбутня випускниця  Тетяна Синявська :

«Виступу на конкурсі передує величезна робота, але в результаті-  впевненість у собі та власних умовиводах, обізнаність у багатьох сферах, потрібних для твоєї майбутньої професії, а після виступу – і в тих галузях, які пропонують твої конкуренти. МАН розвиває ораторські здібності, дає можливість спілкування з аудиторією зовсім незнайомих опонентів, допомагає навчитися концентрувати увагу та не показати своє хвилювання, яке є обов’язковою складовою кожного виступу. Скажу відверто: ще зовсім недавно я і чути не хотіла про поезію. Для мене це було щось безглузде і абсолютно не варте уваги. Але з досвідом, що я отримала, моє ставлення до цього жанру обернулося на 180°. Тепер я не лише цікавлюся поезією в цілому, але і докладно можу розповісти про неординарність, місцями абсурдність та глибину найсучаснішого напряму- постмодернізму».

Міщенко Діана:

« Незабутні спогади залишив і сам захист. На відміну від олімпіад, які є ідентичними до звичайних контрольних робіт, МАН – це інший, цікавий процес. Конкурсанти мають можливість не лише розв’язати складні задачі, а вже написати власну наукову роботу. Насправді за короткий час виступу зрозуміти зміст більшості робіт було досить складно, тому питання до інших конкурентів виникали не часто. Найцікавішими для мене були ті хвилини, коли запитання  ставили мені. Саме тоді я могла продемонструвати свої знання та роз’яснити сутність вирішених проблем. Але, якщо чесно, процес захисту сильно втомлює і витримати це зранку до вечора дуже нелегко…»

Вікторія Горобець:

«МАН – це не Мала Академія Наук, а конкурс Мега Активних Науковців. Досвід, здобутки, наполеглива праця- це все банально! МАН – це позавимірний світ, де кожен може відчути себе «профі». Якщо ти креативний , веселий і активний, то твій шлях уже обрано- ти «малий науковець». Відкинь сумніви і йди до мрії! Шлях до зірок відкритий кожному. Для мене МАН – це перший крок до успіху. Майбутнім учасникам бажаю наснаги, іти вперед та ніколи не здаватися».

Олексій Рудь ділиться секретом свого успіху:

« Для мене МАН – це великий досвід, який дозволив  дізнатися дещо більше у сфері науки та техніки, і, я сподіваюся, допоможе мені у майбутньому. Місяці роботи над  проектом дозволили мені поспілкуватися із багатьма цікавими та розумними людьми, кожен із яких допоміг у власному вдосконаленні. Після Малої Академії Наук я вже чітко визначився із напрямком моєї майбутньої професії. Отже, МАН об’єднує людей».

Ольга Шнурко:

«МАН – це перспектива на майбутнє. Вона дає можливість розкрити свій потенціал, припинити соромитися, навчитися доводити власну думку. Для мене захист у МАН став можливістю «вибитися» в люди. Нарешті в моїй особистості помітили не лише «гарні очі», але і розум. Кожен учасник Малої Академії Наук повинен уміти відстояти себе, свої погляди та досягнення в тій чи іншій сфері. Наша робота допомогла мені остаточно вирішити питання вибору майбутньої професії. МАН – це можливості!»

У володарки першого місця в секції  «Географія» ,учениці 9 класу Жорнової Дарини,  інший  секрет успіху:

«Можливо, я працювала трішки більше за інших, бо розуміла: я у дев’ятому класі, мені важче здобути перемогу. Цей рік — рік дійсно плідної праці. Усю підготовку до конкурсу розподілила на кілька етапів: спочатку теоретична база та опрацювання статистичних даних, потім практичний етап — я «апробувала» свої знання з географії на обласному  турі і там виборола призове 2-е місце. Ця наука мені близька, цікава, і тому мотивацією було  рішення продовжувати успішно розпочату  справу. Наразі я ще на емоціях, у сни «приходять» члени журі, які «завалюють» мене запитаннями. Впевнена, що успіх чекає на кожного учня, хто докладе максимум зусиль, переконає себе, що заради улюбленої науки  потрібно інколи «жертвувати» власним часом, вихідними, розвагами. Але, повірте, відчуття самопізнання—це щось особливе…..»

Пліс Анна, дев’ятикласниця, переконливо довела, що серед її опонентів справді були сильні  учні, але перемогу вона здобула завдяки своїй наполегливості, упевненості у своїх знаннях. «Навіть якщо тобі ніхто не вірить, повір у себе сам – і тоді все вийде»,—радить успішна  манівка, яка захищала наукові проекти аж у двох секціях!

Окрасою нашого наукового гімназійного товариства став Харь Максим, дев’ятикласник-журналіст. Він упевнений, що саме Медіа-інформатори «володіють» усім світом. Тому  відповідально опрацював Черкаські ЗМІ:

«МАН- це дуже кропітка і водночас цікава справа. Це нереальні почуття  страху та дискомфорту, але, коли ти стаєш на трибуну  і починаєш розповідати, з’являється легкість. Заявлена тема допомагає завжди перебувати в русі подій».

Кожен із наших  переможців із вдячністю зізнається, що їхній успіх – це спільний процес із куратором-учителем, який упевнено «вів» незвіданим лабіринтом, і саме світлом у кінці їхнього спільного шляху  були нові відкриття, винаходи, експерименти. «Еврика!»-  із почуттям гордості  заявляли в тандемі наставник та учень. Саме вони, наші гімназійні  вчителі-науковці — Анна Мірошник, Ірина Кононець, Іван Скрипник, Світлана Лучанінова, Анна Гаврюшенко, Надія Вертипорох помітили у своїх вихованців і творчий потенціал, і зацікавленість, і природні задатки та допомогли своїм учням розвинути здібності до самореалізації. Разом із юними дослідниками наукові керівники «здобували» нове іноді в дуже цікавих та несподіваних для себе сферах і щиро зізнавалися, що інколи відчували себе допитливими учнями.

Отож, і для дітей, і для вчителів це передусім  демократичне спілкування, партнерство та потреба в нових знаннях, самовираженні, самовдосконаленні.

«Після таких захистів набираєшся позитиву, хочеться жити, розумієш, що життя проходить немарно і перспективи в нашої гімназії, як і в цілому в країни, є. Якщо є такі талановиті діти, значить не все втрачено, саме вони стануть надійним майбутнім для нашої України»,- підсумувала   директор гімназії Любов Денисюк.

світлана буряк

Світлана Буряк,
заступник директора Золотоніської гімназії з науково-методичної роботи

01 09 08 07 06 05 04 03

comments powered by HyperComments