Нещодавно з гімназії було передано черговий вантаж на Авдіївку. З-поміж усього, чим поділилися діти зі своїми однолітками та бійцями, у вічі одразу потрапив справжній скарб – дитячий лист солдату ЗСУ.

Написаний друкованими літерами  першокласником чи молодшим братиком когось із гімназистів, він вражає своєю дитинною глибиною сприйняття ситуації, цієї підлої війни і  життя загалом.  Надпис «Побіди, солдат. Ми – солдати» – звучить не просто закликом до перемоги: дитина асоціює себе з армією, яка захищає свою землю.  А малюнок доповнює цю асоціацію, оскільки попереду справжній солдат з автоматом, а позаду – беззбройний. Що дивно, вони обидва усміхнені, впевнені у своїй правді, любові  і перемозі. Зліва, у нижньому правому кутку, – зовсім маленький, ворожий солдат. І надпис – «поганець».

Звідки сучасна дитина почерпнула це влучне, містке, майже епічне слово? За тлумачним словником, з’ясовуємо його значення:

1.Той, хто викликає огиду, відразу (виглядом, поведінкою, вчинками)

2. Загарбник, кривдник, поневолювач.

3.Уживається як лайливе слово.

4.Те ж саме, що поганин.

Кожен, хто переглядав цей лист-малюнок, поспіхом написаний і неохайно, але щиро вирваний з альбому,  замислювався над  тим, що той народ, солдати якого уміють посміхатися і називати ворога такими незлобними іменами (без ненависті, з легким докором, досадою) нездоланний. І не дивно, навіть Гімн України містить суто українське ставлення до ворогів: ми називаємо їх пестливими словами «згинуть наші воріженьки».

Хто зна, якому солдату потрапить до рук це послання. Упевнені: воно стане підбадьоренням для багатьох.

Любов Денисюк,
директор Золотоніської гімназії