Останні кілька місяців містечко Золотоноша стало центром мелодраматичного скандалу з елементами криміналу. Головні дійові особи: «трикутник ненависті» – нардеп Владислав Голуб, мер Золотоноші Віталій Войцехівський та черкаський губернатор Юрій Ткаченко. Останній, щоправда, опосередковано, просто його ім’я пан Голуб постійно згадує як прикладку до прізвища «Войцехівський». Головний же конфлікт розгортається по лінії Голуб – Войцехівський. Цікаво, що усі троє належать до однієї політичної сили – Блоку Петра Порошенка. Принаймні, на останніх виборах балотувалися від партії Президента. Тож журналістам інтернет-видання “Дзвін” стало цікаво, а чому, власне, посварились Владислав Володимирович з Віталієм Олександровичем?

Після блискавичного та вельми скандального обрання Владислава Голуба народним депутатом на 197 виборчому окрузі під час безпрецедентно брудної виборчої кампанії у 2014 році, – чого не міг припустити ніхто, так це поганих стосунків між ним та мером Золотоноші Віталієм Войцехівським. Адже, як ми уже зазначали, обидва з інтервалом в один рік балотувались на виборах від БПП, чітко взявши курс на підтримку центральної влади. Стосунки між ними, втім, не можна було назвати аж надто «любовними», адже в Голуба на Золотоніщині під час виборчої кампанії була своя віддана команда, очолював яку Олександр Лісовий. Після того, як Золотоніський район у постреволюційні часи майже рік був «безголовим», все ж таки нардепу від БПП згодом вдалося добитися, щоб саме Лісовий отримав крісло голови Золотоніської РДА. Потайний і «далекоглядний» Войцехівський, в свою чергу, хоч відкрито і не агітував за Голуба, але й, будемо відверті, – ніколи проти однопартійця не виступав.

Політична ідилія між нардепом і мером жила близько року, а вже наприкінці 2015 Владислав Володимирович виступив із різкою критикою тамтешньої міської влади в особі Віталія Олександровича.  Продовжилось все гучними полум’яними заявами Голуба з трибуни Верховної Ради та солідним тиском у електронних та друкованих ЗМІ, що регулярно видають чергові порції  сенсацій про начебто корупційні дії очільника буремної Золотоноші. Таким чином світ дізнався про очисні споруди, а місцеві жителі поголовно ставали великими екологами і серед ночі могли напам’ять розповісти про кількість локальних систем очищення на заводах, чи точний відсоток водовідведення з боку районної лікарні. Тема жива, не до кінця зрозуміла, але, окрім заяв і здогадів, чимось іншим, більш вагомим, поки що підтверджена мало. Відтак, жителям Золотоноші нині уже набила оскому. Тож у багатьох виникло стійке відчуття, що «собака закопана» зовсім не у праведній боротьбі за справедливість…

Отож, у Золотоноші циркулюють чотири «народні» версії стосовно справжніх причин конфлікту:

Пересічні жителі, які не дуже цікавляться політичними темами, – причини бачать доволі поверхнево, утім, і вони теж мають право на життя. Отож, версія перша: Владислав Голуб нібито вбачає в особі мера конкурента на майбутніх виборах до Верховної Ради. Тема стара і піднімалася ще кілька років тому, коли багато хто був щиро впевнений у тому, що Войцехівський піде на підвищення через перемогу на окрузі на виборах до парламенту у 2012 році. Пов’язували тоді такі чутки із усюдисущою Партією Регіонів, котра такі речі вирішувала одноосібно, а мер тоді якраз представляв цю впливову політичну силу. Не зрослося. Проте виборці, котрі на «мерських» перегонах віддали свої голоси за Войцехівського (а таких 76 відсотків, що проголосували за нього на місцевих виборах у 2015 році), вважають, що Голуб політично «з’їдає» їхнього обранця, бо таки боїться його, як ймовірного конкурента у майбутній виборчій кампанії…

Ті, хто любить аналізувати, пішли у своїх роздумах трохи далі. Отож, версія друга: справа, мовляв, у тому, що Голуб болісно сприймає факт відсутності агітації за нього з боку Войцехівського на виборах-2014. На відміну від того ж Лісового. Тож нардеп банально ображається і хоче «примусити мера до миру», точніше, до «любові», тобто до беззастережної підтримки на імовірних позачергових парламентських виборах, привид яких сьогодні маячить усе виразніше. Орієнтовно – весною або літом наступного року…

Ті ж, хто вважає себе вхожими до високих владних кабінетів, висловлюють третю версію: народний обранець не може пробачити однопартійцю-меру дуже дружні стосунки із депутатом Черкаської обласної ради – Віктором Полозовим, що був обраний восени минулого року від ВО «Черкащани» по Золотоноші. До речі, нагадаємо, що у 2014 році бізнесмена не допустили до виборів у Верховну Раду, – ЦВК банально відмовилася зареєструвати Полозова кандидатом по 197 округу… Нині ж, на думку золотонісців, він готовий брати участь у нових парламентських перегонах. Більше того, може бути одним із їхніх фаворитів, оскільки має для того необхідні ресурси, набуває політичного досвіду, а підтримка його мером Золотоноші дає потужні додаткові очки уже на старті. Звідси, кажуть, несамовиті ревнощі та побиті горщики. І чим реальніша ймовірність позачергових виборів до парламенту, тим більше ця версія видається достовірною. Особливо враховуючи відкритий нещодавно із трибуни Верховної  Ради другий фронт війни: Голуб – Полозов…

Ну, й останню, четверту версію, озвучують ті, хто пройшов горнило центральної влади та знають і говорять, зазвичай, дещо більше за інших. Вони натякають, що посадовці банально «не поділили» гроші, виділені на завершення реконструкції золотоніських очисних споруд. Адже саме це і є темою №1 в інформаційному просторі, принаймні, вона чи не щодня ллється із вуст нардепа. Чому саме за неї так взялися? Тож і кивають на «відкат», який дехто із мандатом хотів, але так і не отримав. Бо для того нібито й «вибивав» всіма силами виділення з Держбюджету більш як 30 млн. грн., і саме ця солідна сума лунає в усіх скаргах на всіх інформаційних рівнях. У той же час, мало хто чув про факт порушення кримінальної справи за так зване очищення річок району за 5 млн. грн., де «стирчать вуха» вказаного народного обранця.

Утім, прихильниками якої б версії не були жителі Золотоноші, висновок у більшості один – усе це мишаче вовтузіння всім вже добряче набридло. Тим паче, що далі взаємних звинувачень справа ні на йоту не рухається, ніби саме в цьому і полягає головне завдання тих, хто створює інформаційний шум. Бо якщо мова йде про корупцію, то мали б бути розслідування, факти, судові вироки, зрештою? Але ж їх немає! Тільки слова… Тож слухати й читати з цього приводу вже не хочуть ні Голуба, ні Войцехівського. І якщо Войцехівський в принципі особливих ресурсів для цього не витрачає, то витрати Голуба досягають справді космічних масштабів. Одна газета «Черкаський кур’єр», де на кожній сторінці красується нардеп, справно доставлена поштою у кожну оселю 197-го округу, обходиться у кілька десятків  тисяч гривень на місяць! Ось тут і виникає логічне запитання: для чого так витрачатись, якщо не мати сподівань якимось чином ті «інвестиції» повернути із вигодою?