Олексій Бондаренко » Золотоноша знайомиться із новими видами політичної пропаганди

Моя рідна вулиця в цьому році відзначила справжнє для себе свято. Не ювілей. Зовсім ні. Побачила вона вперше в своєму житті асфальт. Ну, так склалося історично. Не бачив потребу в цьому успішний та авангардний радянський устрій, що запускав ракети у космос і випускав валянки для ходіння ось такими вуличками. Не було змін і за 19 років Незалежності. Грошей ніколи нема, хто встиг і зміг організуватись, хоч плити з військового аеродрому купили в далеких 90-х.

Тепер побачила. Як і чимало її колег за останні декілька років. Ні, зовсім не диво. Так в принципі і має бути в нормальній країні і нормальній громаді. Поступово, крок за кроком щось будуємо і розвиваємо. Відзначили обновку та й, взагалі-то, забули. Але вчорашній вдалий натюрморт трохи навіяв сюрреалізму на мозок. Воно якось не знаєш що й сказати, коли бачиш здивованого дідуся-сусіда, що стоїть із свіжою безкоштовною газетою на свіжому ж асфальті та читає про те, як щодня знищують його місто. Це точно його місто? І як тоді живуть «незнищені» міста?

Такі сюжетні лінії спостерігати на вулицях міста можна дедалі частіше. І не дивно, бо на справжню партизанщину перетворилася масштабна інформаційна кампанія проти міської влади у Золотоноші, котра набрала масових обертів останніми місяцями. На додачу до масового розповсюдження безкоштовної газети «Черкаський кур’єр», щотижневий тираж якої налічує десятки тисяч примірників, до справи долучились  польові агітатори, котрі вдаються тепер до самостійного продукування пропаганди.

Те, про що соромляться написати у друкованому виданні, тепер прикрашає кустарні листівки форматів А4 та А5, методично розкидані до поштових скриньок багатьох мікрорайонів міста. Днями було зафіксовано вже третій випадок нічного розповсюдження подібних матеріалів. Текстове наповнення хоч щоразу й трохи видозмінюється, проте в цілому   зміст нехитрий – злочинна влада, від якої доконують місцеві, та деякі аж занадто креативні думки. Наприклад, про заплановану заміну головного лікаря Центральної лікарні та призначення на посаду кураторів фінансових потоків медичного закладу очільника «Водоканалу» та одного з місцевих підприємців.

Чому і яке має право міська влада власноручно плюндрувати, продавати, розкрадати, винищувати, ненавидіти і здавати в оренду нашу золотоніську землю? Саме про це йдеться у другому за ліком екземплярі агітаційного матеріалу, котрий містяни отримали декілька днів тому. Також невідомі активісти наголошують на тому, що економіка міста за час правління нинішньої влади занепала, безробіття змушує втікати всіх звідси, комунальної системи як такої не існує, а Золотоноша перетворилася на «безалаберне» селище міського типу.

Кому і навіщо грає на руку розповсюдження таких матеріалів, достеменно не відомо. Тим часом при спілкуванні представники міської ради поширення цих матеріалів навіть коментувати відмовляються. Містяни ж, що отримали безкоштовні агітматеріали, у побуті лише висловлюють обурення. Адже, на їхню думку, автори не відзначаються креативом, зовсім не орієнтуючись у реаліях життя Золотоноші.

Тим часом, поки безіменні протестувальники планують скарги (судячи із тексту листівки) до редакцій всеукраїнських газет та Європейського суду з прав людини, головні фігуранти скандалу, згідно з теорією, готуються до наступного етапу нищення міста. До виборів усіх рівнів ще дуже далеко, проте, судячи з усього, пристрасті надалі лише збільшуватимуться. Скільки ще буде витрачено коштів на паперову продукцію, наразі рахувати марно, адже креативність агітаторів щодня лише продовжує дивувати.

Мораль тим часом підбивають самі мешканці Золотоноші. Вони ж дедалі частіше зазначають, що в той час, коли громада у різних куточках міста вкладає власні кошти й сили задля допомоги у благоустрої, невідомі замовники пропаганди марно розкидаються значно більшими сумами лише для демагогії. Свою думку обіцяють висловити на наступних виборах.

Ну а рецепт суспільного достатку під час зустрічі промовив той самий дідусь. Котрий, народившись в тяжкі воєнні часи, переживши сталінські, хрущовські, брежнєвські, горбачовські та сучасні роки, бачив, мабуть все. Проте і його змогли здивувати.

– Не наїдяться влади ніяк, …. (нецензурні слова опустимо, – авт.)! Аби ж то всі оті гроші та вкинули у фонарі на вулицях. Ми б моргали вже із космосу не хуже Америки, – зазначив старожил.

Зазначив із висоти своїх вчинків, навіть свої скудні запаси ніколи не шкодуючи на спільну справу. Комусь ліхтарі, комусь газети. В кожного свої пріоритети в житті.

З дякою за увагу, просто спостережливий, Олексій Бондаренко.

ly-stivka