Уже традиційний Фестиваль чорнобривців пройшов минулої суботи у Золотоноші. У вересні місто щороку буйніше розквітає тисячами помаранчево-багряних квіточок. А в день фестивалю його мешканці і гості прикрашають свій одяг оригінальними квітковими композиціями. Цього року дійство особливо врочисте – виповнюється 440 років з дня першої писемної згадки про Золотоношу.

Всеукраїнський медіа-портал “Культура” поспілкувася з мером міста Віталієм Войцехівським.

– Як виникла ідея цього фестивалю?

– Зараз важко навіть пригадати, хто саме її автор. Квітка чорнобривець цвіте по всій Україні, не тільки в Золотоноші, тому це було так: «а давайте організуємо фестиваль!» Ідею ми підтримали, тож тепер під егідою цього дійства і двори стали чистішими, і діти почали активніше брати участь у конкурсах. Не скажу, що тільки завдяки фестивалю відбулося єднання громади, але поштовх до об’єднання він дав.

– Тобто в річному циклі свят фестиваль, мабуть, є найважливішим для Золотоноші?

– Так. Адже він не обмежується одним днем. Пройде якийсь місяць, уже збереться оргкомітет і почне підготовку до наступного фестивалю. Протягом року проводитимуть роботу в різних номінаціях, і словосполучення «Фестиваль чорнобривців» буде цілий рік на вустах у золотоносців.

– Фестиваль чорнобривців проходить уже вп’яте. Які кількісні показники від першого фестивалю і до сьогодні?

– У перший рік проведення заходу, коли він мав місцеве значення, взяли участь менше сімдесяти людей. А нині, вже вчетверте, коли фестиваль набув усеукраїнського масштабу, близько півтисячі мешканців стали його активними учасниками. Це тільки в місті, але ж і географія розширилася: цікаві ідеї, пропозиції надходять і з інших регіонів. Це приємно, адже ми не хочемо присвоїти цю квітку, щоб вона асоціювалася тільки з Золотоношею. Приємно, що ми щось таке українське придумали, як цей фестиваль, що єднає націю. Сьогодні це дуже важливо.

– Скільки областей України беруть участь у цьогорічному заході?

– Дев’ять. Для порівняння – у першому всеукраїнському взяли участь лише три області. Дуже хочеться, щоб зі всіх куточків України долучалися люди, але ми не будемо форсувати події, все має йти тільки з доброї волі і природно.

– Фестиваль «Героям слава!» проходить вдруге. Захід дуже позитивно сприймають місцеві мешканці. Чи став він для них «родзинкою» сьогоднішнього свята?

– Знаєте, тема патріотизму зараз у всіх на вустах. В Золотоніському районі 12 осіб загинуло в АТО, є пам’ятник Небесній Сотні, завершується робота над проектом пам’ятника загиблим на Донбасі воїнам. Є площа Героїв Майдану, що зараз реконструюється; сподіваюся, наступного року ми її відкриємо.

Під час проведення першого фестивалю, коли пісні звучали дитячими голосами, це розчулило. Ми часто їздимо в ті краї. Я бачив дитячий садочок, чув, як гримлять вибухи… А діти водять хороводи біля дверей, де поруч вирва від снаряда… Інші садочки вщент зруйновані.

Сьогодні першими виступили діти з Авдіївки. Коли їх проводили, вихователька сказала: «Дякуємо, ми два дні тут спокійно поспали, не чули вибухів». Люди їх приймали дуже гарно. Я вважаю, що це треба робити.

Про фестиваль «Героям слава!» розповідає голова журі, народний артист України Анатолій Гнатюк.

– Золотоноша – це прекрасне, чудове, сонячне місто, в яке я давно закоханий. Пощастило не раз тут бувати із сольними концертами. Коли минулого року започаткували Фестиваль патріотичної пісні, мене запросили очолити журі, це для мене дуже почесна місія. Ми співаємо, ми святкуємо – значить, ми живі, і ніякий ворог нас не переможе. Народ посміхається, святкує, народ вірить, не хочеться бути пафосним, але – у світле майбутнє. Так воно і буде, бо наше діло праведне.

– Який, на Вашу думку, рівень виконавців минулого і цього року.

– Минулоріч ми проводили Перший фестиваль «Героям слава!» – на День Незалежності. На мою думку і на думку наших містян, це вдалий проект, він у нас видався дуже масштабним. Тоді конкурс затягнувся до ночі, тож поставили ліхтарі, щоб підсвічували, бо хотілося кожну дитину послухати, приділити максимум уваги.

Захід минулого року відкрив кілька дуже яскравих талантів. Наприклад, дівчинка, якій тоді було вісім років, Даша Середа, із приголомшливими вокальними даними. Я був вражений, коли почув, як дитина співає такі «низи», що й у дорослих немає. І не просто співає, вона переживає за долю солдата, сльози на очах, це й актриса вже готова. Тож вона отримала приз минулого року. Цьогоріч вона також виступала, посіла друге місце. Їй уже дев’ять і вона розвивається далі.

Ми з хвилюванням чекали, який буде рівень фестивалю у цьому році. Ще вищий! По-перше, більше дітей з’їхалося, видно, хороша слава пішла. Тільки 63 учасники вийшли у фінал, а ще більше їх було на відбіркових турах. Якщо у минулорічному фестивалі взяли участь діти з двох областей і з району, то цього року – з дев’яти областей України: Житомирської, Вінницької, Кіровоградської, Київської та інших.

Цього року ми зробили два перших, два других і два третіх місця, минулого – було по одному. Минулоріч було два призи глядацьких симпатій, а в цьому році – шість. Також долучилися до нагородження переможців депутати обласної ради. Справді, дуже важко було оцінити найкращого, діти всі найкращі, дуже високий рівень виконання, дуже.