24 серпня Україна відзначила 25-ту річницю Незалежності. Помітні зміни у сприйнятті громадянами цього свята сталися протягом останніх двох років. Раніше йшлося про веселе закінчення літа, завершення сезону відпусток, який фактично починався після Дня Конституції і тривав два місяці.

Зараз українці і золотонісці зокрема, святкуючи День Незалежності, розуміють, про яке значення цього дня йдеться, адже неочікувана війна все розставила на свої місця усе. Свободу ми нарешті почали цінувати саме тоді, коли в нас її почали відбирати. Всього лише третій рік ми відзначаємо 24 серпня, розуміючи суть і ціну цього дня.

Так, в нас поки що мало символів. Недостатньо тих сторінок, які залишаться у віках. Але кожного дня вони здобуваються потом і кров’ю на всіх фронтах – як військових, так і цивільних. Українськість нарешті стає нашою буденністю, а не формалізованим пафосом раз на рік. Остаточно ж переможемо тоді, коли День незалежності України в свідомості стане головнішим святом за Новий рік.

Незалежність полягає не у вишиванках, прапорах і парадах. Незалежність – це наші відповідальність, чесність, самовідданість та щоденна праця. Це, врешті решт, – вірність принципам та щирість. Ні, ми ще зовсім не отримали істинної Незалежності, але на шляху до неї.

24 серпня 2016 року – ювілей Незалежності. Наступна така дата – 50-річчя. Тому все нинішнє треба вбирати в себе на підсвідомості. Це – історія. Наші ж співвітчизники будуть дорослішати із своєю країною. Яку встигли дуже швидко втратити, знайти, захистити і полюбити заново.