Чому не повертається додому дідусь Григорій?

Робочий тиждень добігав кінця… Цієї п`ятниці, 13 травня, Ольга Соломаха чекала чоловіка з роботи раніше, обіцяв повернутися завчасно, щоб поїхати із сином на город поблизу Дібрівки, посіяти огірки. Сама жінка – інвалід ІІІ групи, насилу ходить на хворих ногах за допомогою милиць, перенесла дві операції із заміни кульшових суглобів на протези, пересувається тільки у межах двору. Близько 16-ї години у хату зайшла сусідка, та не встигли і два слова одна одній сказати, як на дорозі щось добряче гупнуло, потім заскреготало, аж скло у вікні задзеленчало.”Наче машина…” – переглянулися жінки. Сусідка поспішила за хвіртку, подивитися що там діється, а вже через хвилину у двір прибіг блідий, як полотно, товариш молодшого сина Соломахів Сашка – Ігор і повідомив страшну новину: “Тьотю Олю! Там дядю Гришу на дорозі убито!”

58-річний Григорій Соломаха не доїхав додому якихось 100 метрів… На вул. 23 Вересня, біля повороту на Київську, його збив автомобіль “Волга”, за кермом якого перебував п`яний 23-річний житель Золотоноші (вул. Гулака-Артемовського) Євген В. Того дня він, добре “заливши за комір” на поминках, допивав ще у гаражі, а потім помчав забирати з роботи батька. “Волга” летіла по вул. 23 Вересня з перевищенням швидкості і на заокругленій ділянці дороги, де водій не справився з керуванням, виїхала на зустрічну смугу, збила велосипедиста, протягнувши його під капотом метрів 20, вдарилася об бордюр і перекинулася на бік.

Зі свідчень очевидців. Алла Слюсар: “Я рвала бур`яни під забором, коли почула, як щось бабахнуло! Бачила, як Гриша злетів над капотом і впав на дорогу, як машина його протягла декілька метрів і перекинулася! Коли прибігла, він ще дихав, швидко зібралися люди, почали викликати швидку і міліцію. На “102” трубку довго не брали, хвилин 10-15 точно. А той, виродок, виліз з “Волги” і навіть не розумів, що сталося, був такий п`яний, що не міг сигаретою у рота попасти, і перше, що сказав: “Давайте поставимо машину! Вона у мене на газу, може вибухнути!”Я не втрималася і надавала йому ляпасів: “Яка машина?! Ти людину убив, сволото!” Валентина Стоянова: “В одному з найближчих будинків якраз була на процедурах медсестра, вона теж прибігла і намагалася допомогти Гриші, та з усього було видно, що він навряд чи виживе: його ноги були, як ватяні, через роздерті джинси частина потрощених кісток випала і валялася по усій дорозі! Велосипед, черевики і сумка – теж у різних кінцях. Недалеко від того місця, де сталося нещастя, гралися діти! Слава Богу, що з ними нічого не трапилося, адже цей В. петляв по вулиці 23 Вересня ще із самого її початку” (цьому є свідок, який їхав слідом за порушником – авт.) Як записано у свідоцтві про смерть, Григорій Соломаха отримав несумісні з життям травми тазу, нижніх кінцівок, грудної клітки та шиї і хоч у реанімаційному відділенні ЦРЛ медики ще змогли запустити його серце і, прийшовши на мить до тями, він встиг востаннє покликати дружину Олю, врятувати чоловіка не вдалося…

ДТП 23 вересня 02

Важко сказати, кого на місці трагедії зібралося тоді більше: свідків чи родичів горе-водія, які оперативно прибули рятувати єдине непутяще чадо подружжя В. Тут тобі і відомі у місті адвокат та меценат, і м`ясник з пачкою грошей, і тато, і мама, і майже дружина, і дядько, татків брат, усіх не перерахуєш. Зрозуміло, що з такою “групою підтримки” дорослий балбес почувався впевнено, стояв собі, обіпершись на капот… міліцейського автомобіля, та смалив цигарки. Гуртом щось придумають, не сідати ж хлопчикові за грати, урешті решт! Ніхто з названих “визволителів” (крім дядька) до родичів Григорія не підійшов і не висловив їм слів співчуття, не вибачився за непутящого лобуря. Згодом, у приймальному відділенні лікарні, у Євгена В. було виявлено 2,5 проміле алкоголю, що дорівнює пляшці випитої горілки. У загиблого Григорія цей показник становив – 0,5 проміле ( приблизно 2 пляшки пива) і ніяк не міг спричинити неадекватну поведінку на дорозі, як розтрубили на всі боки родичі винуватця ДТП.

Згідно з законом, якщо аварія у райцентрі призводить до смертельного наслідку, її розслідують слідчі слідчого управління Головного управління національної поліції Черкаської області. Тож і вони були на місці трагедії того фатального дня. Попередній же огляд місця події і опитування свідків проводили золотоніські поліціянти. Можна вважати, що саме тоді і почалося досудове розслідування кримінального провадження за ч.2, ст. 286 КК України “Порушення правил дорожнього руху, які призвели до смерті людини” відкрите відносно Євгена В. і згідно з якою він може відсидіти за ґратами від 3 до 8 років.

Як випливає зі змісту статті 208 Кримінально-процесуального кодексу України, після перевірки винуватця ДТП (якого затримано на місці пригоди) на вміст алкоголю у крові, його просто у поліцейській машині повинні відвозити в ізолятор тимчасового тримання Черкаського відділу поліції. Проте туди В., який, до речі, їхав у ІТТ з комфортом – у колі сім`ї і на машині родичів, а не на міліцейській, так і не доїхав, бо йому, начебто, по дорозі стало зле, тому й був доставлений ріднею не у камеру, а в одне з відділень ІІІ Черкаської міської лікарні швидкої допомоги з “тяжкими травмами голови”. До такого варіанту Євгена, зрозуміло, підготували заздалегідь, бо “тренувався”, падаючи на підлогу і вдаючи хворого, ще у приймальному відділенні Золотоніської ЦРЛ, намагаючись уникнути освідування на вміст у крові алкоголю.

Що лікував непутящий водій в обласному медичному закладі – достеменно невідомо, але у той час, за словами адвоката потерпілої сторони Ростислава Пилипенка, відбувалися спроби сфальсифікувати матеріали досудового розслідування, зокрема, з достовірних джерел відомо, що наспіх перероблялася схема ДТП, зникли у невідомому напрямку окремі медичні документи стосовно дійсного стану сп`яніння водія.

При цьому слідча СУ ГУНП Мирослава Бойко, яка займається розслідуванням справи, згідно із кримінально-процесуальним законом вже давно повинна була б оголосити підозру винуватцю трагедії. Після цього (не пізніше, як через 72 години) суд міг би обрати йому міру запобіжного заходу: тримання під вартою, грошова застава, домашній арешт, тощо. Та жодної з цих процесуальних дій виконано не було. Нонсенс, але В. ходить на допити, як … свідок ДТП! Більше того, вдові загиблого, Ользі, протягом двох тижнів не надавали статусу потерпілої, хоча вона повинна була отримати його першою у родині, адже втратила єдину людину, завдяки якій тримала зв`язок зі світом!

Сім`я Соломахів і її адвокат Ростислав Пилипенко досі оббивають пороги обласної прокуратури і СУ ГУНП зі скаргами на протиправну бездіяльність і незаконні дії працівників слідчого управління, зокрема, Мирослави Бойко, під час проведення досудового розслідування. Сергій Соломаха навіть дійшов до начальника цього відомства Валентина Кожухівського. Проте результатом їхньої “люб`язної” бесіди стала лише чергова відписка: Бойко, мовляв, проводить розслідування у рамках закону і не порушує його.

ДТП 23 вересня

Ні родині потерпілого,ні її адвокату слідча Бойко до цього часу не надала жодного документа з матеріалів справи, як, наприклад, копію постанови про визнання сина загиблого потерпілим, яка необхідна для отримання страхового відшкодування, або схему ДТП. Працівники згаданих правозахисних установ посилаються, як не на таємницю слідства, так на експертів, яким, мовляв, передано справу і які ще проводять судові експертизи, тому усі папери знаходяться у них. До того ж, молода слідча поводить себе некоректно (щоб не сказати більше) по відношенню до потерпілої сім`ї. “Ви у мене такі не одні! – кричить вона по телефону Ользі. – Так, Євген В. не сидить в ІТТ, бо там немає чим його годувати!”

Щоб надати вдові статус потерпілої, вона викликала її на допит у Черкаси і запросила до свого кабінету на 4-й поверх, добре знаючи, що Ольга – інвалід. Тільки після втручання захисників прав людини у Черкаській області, Мирослава Бойко сама приїхала до Соломахів і вручила Ользі постанову про визнання її потерпілою. Таку тяганину можна було б пояснити, якби у справі загибелі Григорія Соломахи мали місце хоча б найменші сумніви, які б потребували розслідування чи уточнення. А тут же усе очевидно! Водій був п`яний (це показав аналіз), машину, яка лежала на боці бачили усі, місце події оглянули інспектори ДАЇ та ін. спеціалісти, потерпілий – помер, свідків, які готові дати покази – купа! Та виявляється, цього замало, аби висунути Євгенові В. лише тільки підозру у скоєнні трагічної ДТП?! А от свідки (серед яких багато знайомих і друзів Соломахів, які живуть на тій же вулиці) вже зараз готові оголосити його не тільки підозрюваним, а й злочинцем, бо п`яний за кермом саме так і зветься!

Між іншим, у травні 2014 року Євгена В. вже затримували за керування автомобілем у нетверезому стані, та ще й без належних водійських документів. Безкарність, як відомо, породжує нові порушення закону, а то й злочинні дії, як трапилося 13 травня. Сьогодні молодик спокійно гуляє собі по місту, п`є пиво у магазині “Берізка”, сміється і радіє життю, а ще – розповідає усім і кожному про те, що він, мовляв, ні в чому не винен, дядько сам був у стані алкогольного сп`яніння і тому потрапив під колеса його “Волги”. Євгенове сімейство «у приватних розмовах залякує Ольгу Соломаху, провокує сварки, хвалиться тим, що закриє справу шляхом підкупу співробітників поліції і прокуратури, намагається тиснути на свідків…” (зі скарги Сергія Соломахи у Прокуратуру Черкаської обл. та начальнику СУ ГУНП).

А раніше ж іншої “співали”. Матір Євгена В. у переддень похорону приходила у хату згорьованої родини з якимись жінками, просила, молила, вибачалася, розповідала, що син у неї єдиний, дуже ранимий, переживає (у “Берізці” з пивом!), що вона тільки два тижні тому зареєструвала куплену синові “Волгу”, “зробила” йому права і т.ін. Дала вдові конверт з 10 тис. грн., обіцяла у подальшому допомагати, оплатити ще й поминки на дев`ять і сорок днів, поставити покійному пам`ятник.

Григорій Васильович Соломаха був людиною доброзичливою і працьовитою, простим роботягою, як говорять у народі. 38 років життя присвятив залізниці, працював електромонтером з експлуатації розподільчих систем на Шевченківській дистанції електропостачання. Щодня долав великі відстані на велосипеді, аби дістатися місця поломки залізничного обладнання. Подружжя Соломахів виростило і поставило на ноги двох синів, має трьох онуків. Особливого багатства не надбали, жили скромно, у пристосованому під житло приміщенні колишньої електростанції, яке належить залізниці (там проживає і родина старшого сина – Сергія). Приватизувати його не дозволили, тож Соломахи лише прописані за цією адресою.

Тепер Ольга бідкається: що буде після смерті чоловіка, адже попри усе – житло відомче, чи зможе вона тут віку дожити? А як же тепер синова сім`я? Де їй подітися у разі чого? Такі роздуми привели до думки: нехай родичі Євгена В., аби відкупити його від тюрми, знайдуть гроші на нове житло для осиротілої родини або придбають їй те житло, тоді вони заберуть заяву з поліції і лоботряс відповість тільки за перебування за кермом у нетверезому стані. Чи може хтось засуджувати їх за таке рішення? Хіба ми знаємо скільки коштує людське життя? Воно – безцінне! Тож тільки родина загиблого має право вирішувати, яку суму покласти на ваги горя, аби хоч трохи вгамувати біль утрати. Названа сума неабияк обурила родичів Євгена, завдяки “подвигам” якого вони й так вже мусили витратити чималі гроші. Та куди подітися? Тож переговори між сім`ями тривають через адвокатів.

Прочитавши цей матеріал, хтось, можливо, запитає: а навіщо стільки подробиць? Для того, щоб люди побачили і зрозуміли, до чого може призвести необдумане рішення: сісти за кермо напідпитку. А ще для того, щоб допомогти хоча б цій потерпілій родині домогтися справедливого рішення суду, щоб винуватець був покараний за усією строгістю закону, що дуже непросто зробити у наш буремний час.

Довідка. 20 грудня 2015 року,близько 7-ї години ранку, 42-річний житель Золотоноші, працівник ДП “Златодар” Володимир О., тяжко травмував на вул. Іподромна 24-річного працівника спецпідрозділу поліції охорони “Титан” Ігоря Р., який поспішав на автобус. З місця пригоди О. перевіз хлопця на перехрестя вул. Гагаріна-Січова, бо спочатку планував доставити його на станцію швидкої допомоги, але злякався і втік, залишивши Ігоря на узбіччі дороги з відкритим переломом ноги і тяжкою черепно-мозковою травмою. Добрі люди допомогли. Молодий чоловік, який довго пролежав у комі в обласній лікарні, вижив тільки дивом, апарат Ілізарова з травмованої ноги йому зняли лише 10 липня цього року (!)

Слід зазначити, що Володимир О. у 2011-му вже був засуджений за порушення правил дорожнього руху, тоді воно призвело до загибелі людини, він смертельно травмував жительку х. Згар, за що отримав 5 років позбавлення волі з випробувальним терміном 3 роки та ще й потрапив під амністію. Цього разу родич потерпілого Ігоря Р., який працює слідчим Золотоніського відділу поліції, домігся того, аби справу для неупередженого розгляду було направлено у Смілянський відділ поліції. Ви не повірите, шановні читачі, але підозру Володимирові О. ще й досі не пред`явлено, через що, зрозуміло, не обрано і міри запобіжного заходу відносно нього. Гуляє собі чоловік на свободі, подумаєш, мало не вбив людину на дорозі!

Тож, схоже, і родину Соломахів чекають довгі поневіряння владними кабінетами, бо хоч і проводимо чистку у рядах поліціянтів, наводимо “шороху” у прокурорських лавах, намагаємося змінювати закони – невмирущу корупцію, хабарництво і кругову поруку серед тих, хто навчився маніпулювати законом на користь власної кишені – не здолати ніколи, як колорадського жука на наших городах.

Ми сидимо з Ольгою Василівною Соломахою у її скромній, затишній оселі і розмовляємо вже яку годину. Розмова наша сумна… Найменший онук Ольги, 3-річний Ярославчик, точна копія покійного Григорія, його улюбленець і мазунчик, заглядає у кімнату, хитро примруживши оченята, з одним і тим самим коротеньким запитанням: “Де дід?” Втече і знову прибігає назад. Ніяк не може зрозуміти малеча, чому дідусь, який “полетів на зірочку” так довго не вертається додому. Вже не повернеться ніколи, Ярику…

 

Марина БІЛЕЦЬКА, тижневик «Златокрай»

Спеціально для zolotonosha.ck.ua