Світовий досвід говорить прямо: найкраще про роботу медичної системи у масштабах держави здатен розповісти в першу чергу рівень обслуговування на первинній ланці. Слідом йде невідкладна допомога, а вже в останню чергу – профільна медицина. Саме на першому етапі одержують допомогу та вирішують свої проблеми завчасно більшість громадян країн західного світу.

В Україні пропорційність кардинально інша. Тут кількість звернень до первинної та вторинної ланки приблизно однакова. Причини дві і вони ні для кого не секрет: люди звертаються до лікарів аж тоді, коли вже вкрай необхідна спеціалізована допомога, а також банально не можуть отримати дієву та кваліфіковану допомогу у дільничого лікаря.

Європейська статистика вперто доводить, що за умови нормальної роботи «первинки», кількість пацієнтів стаціонару зменшується на 20 відсотків, потреба у консультаціях вузькопрофільних фахівців – на 30-40, а екстреною допомогою користується вдвічі менше громадян.

Відтак, робить свої дрібні кроки медична реформа і в Україні. Її запровадження підтримують далеко не всі. Передусім через патологічний страх до змін, а також банальне нерозуміння всіх нюансів. Ни­ні й се­ред золотонісців три­ває без­ліч роз­мов, пов­’я­за­них з цим пи­тан­ням. Те­ма – но­ва, ак­ту­аль­на, до то­го ж, сто­су­єть­ся най­важ­ли­ві­шо­го – здо­ров­’я лю­дей.

Те, що питання нині на вус­тах ба­га­тьох, особ­ли­во­го зди­ву­ван­ня не вик­ли­кає. До то­го ж, опи­ту­ван­ня жи­те­лів Зо­ло­то­но­ші та без­по­се­ред­нє спіл­ку­ван­ня з ни­ми під час чис­лен­них зус­трі­чей свід­чать, що лю­дей тур­бує не стіль­ки на­віть зло­чин­ність, стан до­ріг, ко­руп­ція, як низь­кий рі­вень ме­дич­но­го об­слу­го­ву­ван­ня у цен­траль­ній ра­йон­ній лі­кар­ні, – коментує процес реформування міський голова Віталій Войцехівський.

За словами посадовця, нинішній стан справ за­до­воль­няє ли­ше гру­пу міс­це­вих ме­диків, яка звик­ла пра­цю­ва­ти “по ста­рин­ке” і не ро­зу­міє: щоб зро­би­ти сис­те­му охо­ро­ни здо­ров­’я ефек­тив­ною, а ме­дич­ні пос­лу­ги – якіс­ни­ми, вкрай не­об­хід­на ре­фор­ма.

– Шко­да, що ба­га­то з них так і не ста­ли со­юз­ни­ка­ми у цьо­му пи­тан­ні, хо­ча мог­ли б не ли­ше під­три­ма­ти но­вов­ве­ден­ня, а й по­да­ти свої про­по­зи­ції та ко­рек­ти­ви, як кра­ще їх здій­сни­ти. По­ряд з цим вар­то заз­на­чи­ти, що біль­шість зо­ло­то­нісь­ких ес­ку­ла­пів – по­ряд­ні лю­ди і ви­со­коп­ро­фе­сій­ні фа­хів­ці, а лі­ка­рі, які пе­рей­шли у місь­кий Центр ме­ди­ко-са­ні­тар­ної до­по­мо­ги і на пер­ших по­рах від­но­си­ли­ся до змін нас­то­ро­же­но, з пі­доз­рою та не­до­ві­рою, ни­ні ста­ли од­но­дум­ця­ми, – розповідає очільник міста.

Також Войцехівський зауважує, що ад­мі­ніс­тра­ції Цен­траль­ної ра­йон­ної лі­кар­ні не вар­то мо­ти­ву­ва­ти ско­ро­чен­ня ме­дич­но­го пер­со­на­лу сво­го зак­ла­ду створенням міської “первинки”. Ад­же місь­ка вла­да ви­ді­ляє міль­йон­ні су­ми на ут­ри­ман­ня ЦРЛ також, то­му й має пов­не пра­во кон­тро­лю­ва­ти вит­ра­ти, нез­ва­жа­ю­чи на суп­ро­тив де­я­ких ке­рів­ни­ків, які ствер­джу­ють: “А ми до вас в ки­ше­ню не заг­ля­да­є­мо”.

– Нас­прав­ді, ніх­то й не ду­мав, що про­цес ре­а­ні­му­ван­ня міс­це­вої ме­ди­ци­ни бу­де без­бо­ліс­ним. Роз­по­чи­на­ю­чи ре­фор­му, ми по­бу­ва­ли у ко­лег Він­нич­чи­ни і Хмель­нич­чи­ни, вив­ча­ли їх­ній дос­від. Із схо­жи­ми проб­ле­ма­ми, ін­ко­ли не­ро­зу­мін­ням во­ни теж сти­ка­ли­ся на пе­ре­хід­но­му ета­пі ме­дич­ної ре­фор­ми. Або ж зга­дай­мо дос­від реформування комунальної сфери нашого міста, яке відбулося декілька років тому. Скіль­ки нам то­ді па­лиць у ко­ле­са ста­ви­ли, скіль­ки скеп­ти­циз­му і не­до­ві­ри вис­лов­лю­ва­ли, – пригадує міський голова.

Нині ж, на думку посадовця, зо­ло­то­ніс­ці від­чу­ли, як зла­год­же­но пра­цює цей ме­ха­нізм. Пригадує він зни­кнення де­ся­ти­літ­ніх сміт­тєз­ва­ли­щ, зміну зовнішнього вигляду ву­ли­ць міс­та, без­пе­ре­бій­ну роботу сис­те­м во­до­пос­та­чан­ня і во­до­від­ве­ден­ня, то­що.

– Те, що ми об­ра­ли пра­виль­ний шлях, мо­жу під­твер­ди­ти сло­ва­ми Мар­га­рет Тет­чер: “Пер­со­наль­ним на­пад­кам на ме­не ли­ше ра­дію. Це оз­на­чає, що ін­ших по­лі­тич­них ар­гу­мен­тів у про­тив­ни­ка вже не за­ли­ши­ло­ся”, – резюмував Войцехівський.