Переселенці.Борець: Олексій Дроб’язко став героєм документального фільму Першого Національного та USAID [ВІДЕО]

Дванадцять історій із півтора мільйона. Дванадцять серій і дванадцять героїв. Дванадцять хвилин, протягом яких неможливо відірвати очей від екрана чи відволіктися.

Проект “Переселенці” – історії тих, хто в одну мить втратив усе, опинився в стані “тут і зараз”. Годинникар, пастор, майбутня зірка футболу, паралімпієць, актриса… У кожного з них – своя історія, але всі вони є частиною нашої спільної історії, нашого сьогодення. Називаються серії з огляду на діяльність героїв, адже ці люди привозять із собою тільки те, що вміють…

У проекті немає закадрового тексту. Кожна серія – це монолог, усе розкривається тільки словами героїв.Продукт створений за підтримки Агентства з міжнародного розвитку США (USAID).

Героєм однієї із серій став житель Золотоноші Олексій Дроб’язко – тренер місцевої школи кіокушин карате, автор декількох етно-проектів, батько трьох синів. 20 діб підвалів, ям та кліток для собак – таку участь підготували депутату Авдіївської міської ради за те, що той не дозволив зняти прапор України із головної будівлі міста. На свободу він таки вийшов. Всіма правдами і неправдами, величезними зусиллями своїх друзів та колег по спортивному цеху. Фінал міг бути справді трагічним, пригадуючи долю депутата Слов’янської ради після схожого вчинку.

Будинок зруйнований, подальше перебування у рідному місті неможливе, тому Олексій разом із родиною (вагітна дружина, теща, двоє дітей) зібрав нехитрий скарб та, попрощавшись із домівкою назавжди, вирушив на захід. Будинку й справді родина Дроб’язків більше не побачить, адже його майже вщент зруйнував снаряд, а все, що лишилось цілим, розтягли «освободітєлі» різних національностей.

Вибір переселенців пав на Золотоношу, в чому не пошкодували вони жодного разу, намагаючись вже тепер раз за разом хоч якось віддячувати громаді.

– Місто Золотоноша – цікаві люди, дуже господарські та комунікабельні. Саме місто мене вразило у перший момент своєю чистотою. Зрозуміло, що приїхали «з тих» територій, люди яких принесли на своїх плечах війну та смерть їхніх дітей. Було й різне ставлення. З людською точки зору це зрозуміло. Але, в момент нашого переселення побачили оцю типову українську гостинність та дорогому ближньому – вже в перший день наша родина була забезпечена усім необхідним, – пригадує Олексій.

На Черкащині сім’я Дроб’язків поповнилась третім сином, вже золотонісцем від народження. Олексій, окрім виховання своїх дітей, увесь вільний час присвячує улюбленим справам – спорту та творчій будівельній справі.

Дізнавайтесь більше про історію життя незвичайного переселенця та його ініціативи у другому рідному місті:

Читайте також:

comments powered by HyperComments