“Завжди хотів захищати людей”, – однокурсник про людські якості Назара Крупки

20 березня справили дев’ятини за атовцем 35-річним Назаром Крупкою. Він загинув від вибуху міни 11 березня між Авдієвкою і Зайцевим на Донеччині. У зоні АТО був понад рік. Після демобілізації планував жити в Черкасах із дівчиною, розповідає у своєму матеріалі Gazeta.ua.

— На похорон прийшло півтори тисячі людей, — розповідає 38-річний Андрій Шаталов. — Його старший брат Андрій сказав: “Уяви, яке в Назара було б весілля”. 8 березня спілкувався з ним телефоном.

Назар Крупка народився в селі Коробівка Золотоніського району на Черкащині. Там живе його мати Тамара. Був середущим із трьох братів.

— Знайомі з 1997 року, але здається, ніби все життя, — продовжує Андрій. — Разом вступили на Херсонський факультет Запорізького юридичного інституту МВС. Назар вступний твір написав на “двійку”. На апеляційній комісії довів, що йому наставили зайвих ком, не так зрозуміли його вислови.

Опинилися у 14-му взводі. Я був там командиром. Із Назаром перші півроку гризлися. Потім разом потрапили в зальот. Нас хотіли відрахувати, але передумали. Ректор сказав: “Якщо виженете цих двох, то я не знаю, хто має залишитися навчатися”. Після того подружилися.

Після навчання 2001-го стали слідчими правоохоронних органів.

— Назар завжди хотів захищати людей. Та робота не задовольняла його моральні критерії. Із 2010-го займався приватною юридичною практикою. 2012 року був помічником у політичній партії УДАР, потім працював у нардепа Ірини Геращенко.

У лютому 2015-го вступив у добровольчий батальйон “Айдар”.

— Небагато розповідав про це. Сказав, що снайпер. Ходили в чергування на кілька днів. Стояли за 800 метрів від сепаратистів.

Колись разом пішли в караоке. Назар як заспівав — йому всі аплодували. Любив рок-музику: Цоя, “Наутілус Помпіліус”. Казав: “У мене триразове харчування” — їв тричі на тиждень. Міг довго жити тільки на воді. Сам гарно куховарив. Ловив рибу і варив смачні юшки. Навчив мене правильно їсти товстолоба копченого, з голови. Тепер, як якась велика копчена риба, то голова — моя.

Назара поховали біля батька в Коробівці. Коли несли труну, люди ставали на коліна. Дорогу до кладовища встелили квітами.

comments powered by HyperComments