Підприємці та громадськість знову бунтують проти “Обленерго”

Золотоноша в черговий раз “на вухах” через енергетичні проблеми. Винуватці неспокою ті ж самі – постачальники електроенергії. Цього ж разу до скаржників додались усі крупні промислові підприємства міста. Причина більш ніж серйозна – значні збитки (котрі такими, проте, формально поки що не вважаються) та дуже туманні перспективи для деяких місцевих заводів. Дехто вже й подейкує про скорочення виробництва та згортання іноземних інвестицій, до яких призводять бюрократичні лабіринти сучасної української економічної системи.

Суть конфлікту хоча й дещо складна для розуміння пересічним громадянином, та її наслідки можуть вдарити по кишені тисяч золотонісців. Адже мова йде про живі гроші, тобто працездатність підприємств, їхні контрактні зобов’язання та заробітні плати персоналу.

ПАТ “Черкасиобленерго” повинне, згідно законодавства, після продажу своїх послуг скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі. Крім того, за вимогою, надати такий документ покупцеві. Це – зовсім не примха промислових клієнтів, адже, не маючи офіційної підстави, споживач втрачає визначене законом право на податковий кредит. Згідно букви закону, ПДВ із суми, перерахованої за спожиті енергопослуги повертається. Така норма діє на території всієї країни окрім… Черкащини. Починаючи із вересня і донині податкові накладні енергетичним монополістом не реєструються, що вже призвело до величезних нестач.

Збитки

За даними громадської групи, що ініціювала протест, сума збитків лише деяких крупних підприємств Золотоноші (Маслоробний комбінат, завод імені Лепсе, Водоканал, “Еконія”, “MacCoffee”) вже становить близько 2,5 мільйонів гривень. Не краща ситуація і в районі. Збитки товариств “Нива”, “Перемога”, “Прогрес”, “Богданівське”, “Воля”, “Грантекс-Черкаси”, “Коробівський”, ПП “Золотоніська птахофабрика”, Агрофірми “Маяк” та решти складають 2,4 млн гривень.  В більшості випадків це – кошти, закладені безпосередньо у вартість виробництва (наприклад, державні замовлення “Укроборонпрому” на РМЗ). Свої зобов’язання перед замовниками та податкової інспекцією заводи мають виконувати вчасно, тому страждатиме в результаті або виробнича база об’єкту, або ж звичайний робітник.

Достукатись до здорового ґлузду та законності учора намагалась громада, пояснюючи елементарні речі як представникові “Черкасиобленерго”, так і очільникам силових органів. Підприємці через безвихідь змушені були звернутись до ряду громадських організацій, котрі вже мають успішні в минулому кроки щодо конкретного та якісного діалогу з енергетиками. Права місцевих виробників та декількатисячної когорти їхніх працівників захищали цього дня очільник “Водоканалу” та депутат міської ради Сергій Кузнєцов, голова Комітету сприяння обороні Вячеслав Назаренко, голова Ради Майдану Володимир Шестак та керівник Самооборони, депутат міськради Олексій Слюсар. Від підприємців слово тримав директор Ремонтно-механічного заводу імені Лепсе Віктор Калинюк.

черкасиобленерго-01

На вчора планувалася і масштабна акція протесту в Черкасах, проте в останній момент, задля спокійного діалогу, ініціатори відмовились від неї, аби все ж таки вислухати версію енергетиків. Серед запрошених відкритим листом гостей з’явились усі (Поліція, СБУ, прокуратура), окрім податківців. Дещо запізнився і гість з Черкас. Позицію Обленерго намагався захищати Сергій Гушул – директор з правових, майнових та корпоративних відносин.

– На перший погляд це – суто внутрішні питання підприємств. Але, якщо розбіратися, це стосуватиметься гаманця ледь не кожного жителя міста чи району, – зазначає активіст та волонтер Володимир Шестак. – Якщо тому ж “Водоканалу” нині не повернули коштів у розмірі 300 тисяч, то через півроку ця сума сягатиме 600. Вони не зможуть виплачувати заробітну плату і будуть змушені піднімати тарифи. І це лише один приклад. Тому громадськість має небайдужу позицію і ми будемо підтримувати дотримування законодавчого поля.

Де шукати правди

Проблема з відсутністю реєстрації декларацій та неповерненням коштів, за словами протестувальників, існує лише на території Черкаської області та частково Запорізької. Чому решта країни живе в нормальному правовому руслі, не зміг відповісти навіть топ-менеджер Обленерго.

Проблема в цілому свої корені має далеко за межами Черкащини, про що й натякнув Сергій Гушул, розповідаючи про так званий “нульовий алгоритм”. Взагалі, введена подібна ініціатива торік для ряду Обленерго, що не сплачують коштів на рахунки ДП “Енергоринок”. Замість наведення ладу у розрахунках та в якості менеджменту локальних енергетичних структур, Уряд розпочав із “ведмежої послуги” для бюджету: порушників прямо зобов’язали перераховувати усі зароблені кошти на енергоринок. Яким чином утримувати подібну структуру – питання риторичне. Аналогічно немає можливості і формувати податкові декларації, адже поточний рахунок навіть не порожній, він – від’ємний. Доля ж локальної промисловості, як бачимо, не цікавить жоден щабель української бюрократичної вертикалі

Подібна ситуація спостерігається нині і в “Запоріжжяобленерго”. Деякі фахівці-аналітики зазначають, що подібні обласні боржники не сплачують коштів на “Енергоринок”, підпадаючи під жорсткі санкції, цілеспрямовано. Кошти, мовляв, акумулюються для подальшої приватизації. Істина це чи здогадки, достеменно нині не скаже ніхто, та головна претензія до “Черкасиобленерго” полягає у бездіяльності, чи то пак халатності. Чому за півроку не було здійснено жодних кроків для вирішення ситуації? Адже, як не крути, за відсутності вільних коштів, в теорії, 6 місяців не отримують заробітної плати і фахівці структури.

За словами топ-менеджера обласної енергетичної компанії, вони весь цей час активно працювали над вирішенням. Намагаються, мовляв “проштовхнути” до Верховної ради законодавчі зміни в цьому питанні. Через яких депутатів ведуться перемовини та коли ж очікувати бодай якихось зрушень, пояснити Сергій Гушул не зміг. Так само відповіді не лунало і щодо інших хоч якихось спроб вирішення. Низи, як то кажуть, не можуть – верхи не хочуть.

Перспективи

А поки що невизначеність стала ще більш сірою. Згідно законодаства, відповідальність за збитки настає аж через 365 днів. Відтоді і розроблятиметься алгоритм повернення коштів. Тобто наразі усі фінансові втрати місцевих підприємств збитками юридично і не вважаються. Що буде з золотоніською промисловістю через рік, бояться пророкувати навіть навіть її керівники.

І натякають. Поки що натякають: на зупинку потужностей, на локальні ледь не бунти робітників, на відозву іноземних інвестицій (іноземцям не цікаві наші бюрократичні лабіринти в принципі), на фізичне відстоювання своїх електричних підстанцій в разі неспроможності вчасної оплати (розраховуватися за електроенергію, до речі, підприємства чомусь мають “день-у-день”, а не через 365 днів). Ситуація, за словами делегатів зібрання, вельми напружена та починає виходити з-під контролю. Рано чи пізно “зможуть” і згадані вище “низи”. Та от чи варто доводити до цього?