Перші дні справжньої весняної погоди стали не лише приємним моральним фактором для жителів Золотоноші, а й закликом до дії. Місто перезимувало, минувши традиційну для українських реалій зимову метушню, тому настав час готувати його до найкрасивішої пори року.

Реінкарновували міські вулиці від залишків зимового сміття та посипальних сумішів як завжди гуртом та ефективно. До того ж, масовість цього разу вразила навіть тих, хто подібним займається щороку. За декілька днів (більшість роботи виконували сьогодні, проте деякі містяни встигли відзначитись днями) об’єми виконані немалі, а золотоніським вулицям залишається лише готуватися до появи ніжно-зеленого весняного листя та першоцвітів на деревах.

Розпочав естафету колектив Технічної школи Укрзалізниці, якісно причепуривши навколишні до своєї будівлі краєвиди на вулиці Черкаській. Продовжили сьогодні дбати про сусідню територію працівники структурних підрозділів Міськвиконкому та мешканці зазначеної вулиці. Де можливо, сміття з узбіч збирали у мішки, а в інших місцях лишили купки для зручної його утилізації командою комунальників.

Освітяни традиційно подбали про сквер Неверовського, що знаходиться біля п’ятиповерхівки, в народі відомої як “китайська стіна”. Тут гуртом відновлювали зелену зону вчителі, учні всіх шкіл та фахівці відділу освіти.

Екологічний десант вихованців другої школи, як зазвичай, упорядкував ділянку біля школи, прибрав придорожню частину вулиці Миколаївської, територію біля пам’ятника Невідомому Солдату. Локальні суботники проводились і в решті загальноосвітніх навчальних закладах.

За охайність місцевого “урядового кварталу” – Садового проїзду – перехожі мають дякувати енергетикам із РЕМу.

Один з цікавих епізодів золотонісці могли спостерігати на території майбутнього гідропарку “Надія”. Неприємний смітник, про який ми днями згадували, був ліквідований руками самих посадовців із вищих ешелонів міської влади. Звичний домашній одяг, робочі рукавиці, граблі та лопати сьогодні мало чим відрізняли їх від решти земляків. Зайвої уваги до персон, що взяли участь у цьому дійстві, приділяти не будемо, а зацікавлені читачі при бажанні впізнають їх на фото самотужки.

В цілому висновок варто зробити простий – небайдужість людей до своєї землі, до свого міста та один до одного присутня і прогресує. І що зазначимо стовідсотково, зовсім не варто “плюватись” від публікації та висновку вище. Сотню разів можна волати про радянські часи, примус, “відмивання”, чи чим там ще аргументують люті противники подібних ініціатив… Не ті часи, не те місто, не ті мешканці! Варто просто подякувати усім золотонісцям, що вклали свою фізичну працю у спільне і прекрасне. А ще більш необхідно впливати хоча б морально на тих великорозумних земляків, що не просто не цінують чужу працю, а й цинічно її час від часу знищують. Про таких “товаришів”, до речі, поговоримо згодом.