Алла Капля » Як нас лікують?

“- Здрастуйте, безкоштовний лікарю!

– Здрастуйте,  безнадійний пацієнте!”

Тиждень тому мою приятельку терміново прооперували у хірургічному відділенні місцевої ЦРЛ. Наступного дня її перевели з реанімації у палату, де після оперативного втручання стаціонарно лікувалися ще дві жінки літнього віку та молода дівчина. Дякуючи досвіду та майстерності хірургів, операція пройшла вдало, тож всілякі побоювання та муки лишилися позаду. Бажання було одне: бодай кілька годин заснути і відключитися від надокучливих думок, які останнім часом до остаточного діагнозу не давали не те, що їсти, а навіть спати. Бо, коли не знаєш всієї правди про свій стан, то в голові рояться найчорніші догадки.

Тільки стулила повіки, як на порозі виросла постать чоловіка, обвішаного шкарпетками: «Носки! Носки від виробника! Шерстяні! Бавовняні!» Подумала: «Тут поворухнутися важко, а не те, що вибирати товар!» Щойно за торгашем зачинилися двері, як на всю палату пролунала нова пропозиція: «Світ оптики! Вибираємо окуляри!» Воістину невмируща система торгівлі! А як же оголошення про карантин, вивішене на вхідних дверях? І куди дивиться медперсонал? Це ж хірургія! Прооперовані хворі лежать з відкритими ранами! Від кого залежить дисципліна у відділенні?

Цей випадок спонукав поцікавитися думкою золотонісців щодо рівня обслуговування у Золотоніській ЦРЛ: чи часто вам доводиться звертатися до лікарів? Якщо виникла потреба, йдете до місцевої лікарні чи їдете до іншого лікувального закладу? Чи влаштовує вас рівень послуг, що надають місцеві медики і чи доводилося платити за ці послуги?

Ольга Миколаївна:

  • Я – медик, 33 роки пропрацювала у тубдиспансері. Сама собі сімейний лікар. Вже років з 10 не ходжу на прийом до спеціалістів у поліклінічне відділення. Хоча, коли зверталася востаннє, до мене досить уважно віднеслася терапевт Людмила Строкань та кардіолог Сергій Цимбал. Взагалі-то намагаюся іти відразу у стаціонар. Лікування нині зводиться до однакової для всіх схеми: огляд – закупівля прописаних ліків та препаратів – амбулаторний чи стаціонарний курс. Часто чую від знайомих, у скільки тисяч гривень обійшлася операція, скільки коштує набір необхідних медикаментів для хірургічного втручання. Тож, коли у чоловіка заниє у боку апендицит, ой і сміх, і гріх, кажу йому: «Діду, відбій, про операцію не думай, ми обоє пенсіонери – у нас грошей не вистачить!» Адже самої марлі треба купити кілометри! Наразі моя співробітниця розповіла про реорганізацію тубдиспансеру та переведення його в інфекційне відділення. Переконана, це – необґрунтоване рішення. Пригадую, проблема закриття виникала вже не раз. Тоді ми зверталися і до народного депутата Григорія Діхтяренка, і до журналіста Миколи Озірського. А нині хто допоможе?

Інна, 26 років, вагітна:

  • Обслуговуванням у нашій лікарні зовсім не задоволена: постійні черги, неякісна робота лабораторії. Дуже хотілося б подивитися на ту людину, яка дасть вам ствердну відповідь. А оці благодійні внески! Хіба можна встановлювати таксу благодійності? Це ж добровільні внески, пожертвування – хто скільки може. А мені, коли ставала на облік по вагітності у жіночій консультації, сказали: розмір обов’язкового благодійного внеску – 250 гривень. Куди, для чого – ніхто не пояснював. Якщо вже й сплачувати, то централізовано, через бухгалтерію, щоб ці гроші йшли на розвиток медицини, а не осідали в чиїхось кишенях. На пологи поїду у Чорнобай, де народжували усі мої подруги і родички. Там умови і обслуговування набагато кращі.

Валентина Іванівна, 58 років:

  • До лікарів звертаюся часто, тому фотографуватися не хочу. Чула про скорочення. Куди ж уже скорочувати? Черги які! До лікаря на прийом витрачаєш по 2-3 години. Чи може він уважно оглянути і кваліфіковано допомогти, коли під дверима – натовп? Взагалі, у мене на лікарню алергія. Лягти у відділення не можу із санітарно-гігієнічних міркувань. Тими миючими засобами, на які здають гроші хворі, у палатах і коридорах треба мити щохвилинно і цілодобово. А оці медичні профогляди? Чистісінький формалізм! Що ж там можна оглянути, коли за три дні через кабінети, як монголо-татарське іго, пробіжать усі педагоги району? Хворіти нині дорого, а лікуватися скоро будуть лише олігархи. Бо хіба ж це мислимо назбирати з мізерної пенсії 5 тисяч на пластину для операції у травматології, а тоді ще оплачуватиподобове перебування у реанімації! А ще серце болить за Гельмязівську лікарню. Яке чудове двоповерхове відділення зараз фактично пустує. Лишився 1 терапевт та 1 стоматолог. Чи буде якась хвора бабця трястись в автобусі у Золотоношу? Чи буде кілька годин сидіть у черзі і чи встигне на зворотній рейс?

Микола Петрович, 63 роки:

  • У чергах не стою, не маю часу. Заплатив знайомій і та мене завжди утовпить до потрібного лікаря. До криків у черзі мені байдуже, я ж заплатив за позачерговість. І лікарю кладу на стіл презент за обслуговування. Така система, не я ж її придумав.

Діна Миколаївна, 83 роки:

  • Нічого про лікарню не скажу, бо я туди не ходжу. Так, займаюся самолікуванням, але пігулок не купую. Ось придбала чорносливу, кураги, інжиру. Все це пропускаю через м’ясорубку, додаю горіхів і склянку меду. Отримую півлітри суміші, яку вживаю по столовій ложці натщесерце. Для серця це найкращі ліки. 27 років трудилася вихователькою у дитсадку «Ялинка». Вже 28 – на пенсії, «дитина війни». Чоловік, нині покійний, все наполягав, щоб пішла до лікарні та оформила собі групу інвалідності. Та бігати по кабінетах теж треба мати здоров’я.

Маргарита Петрівна, 50 років:

  • Нещодавно «проснулись» старі болячки – тонзиліт та хронічний фарингіт. Щоб потрапити до лікаря-отоларинголога, а прийом нині веде одна-єдина Ніна Мороз, виділила неробочий день – суботу. Спочатку годину простояла у звивистій черзі біля реєстратури поліклінічного відділення, а потім з 9-ї до 11-ї просиділа між кашляючими та чхаючими хворими, котрі зайняли усі сидячі і стоячі місця від 32-го до 34-го кабінету. Коли прийшлачерга заходити до лікарки, перевалило за 11-у. Ледве не втратила свідомість, вгледівши на дверях оголошення, що прийом триває лише з 8-ї до 11-ї, а потім – комісія у військкоматі. Та благо, що це була субота, і Ніна Петрівна працювала до 13-ї. Наступного тижня  – картина та ж. Це ж поки вилікуєш власну болячку, то захопиш чиюсь. І ще, яке ж здоров’я повинен мати лікар, щоб працювати 6 днів на тиждень без заміни, приймаючи по 70-80 осіб щодня?

Серед респондентів, які погодилися на спілкування, було кілька осіб, котрі  висловили повну байдужість до обслуговування у місцевій ЦРЛ, адже вони – пацієнти обласних клінік. Одиниці – задоволені рівнем надання медичних послуг.

                                                                                  Алла КАПЛЯ, тижневик «Златокрай»

                                                                                  Спеціально для zolotonosha.ck.ua

comments powered by HyperComments