Уроки медіаграмотності: як карета швидкої ледь не стала ганьбою комунального господарства міста

Культура використання прес-релізів, що ледь не семимильними кроками поширюється українською медіа-сферою, час від часу набуває тих самих чудернацьких варіацій, типових для будь-якої країни пострадянського табору. Якщо суто з теоретичної точки зору прес-реліз – це один з основних PR-документів для будь-якої приватної організації, то в Україні сюди можна сміливо додавати бюрократичні “обов’язково-примусові” нотки, чим, за великим рахунком, просякнута будь-яка сфера нашого з вами життя.

Прес-реліз справді важливий для кожного успішного підприємства чи організації, адже основною його функцією є привернення уваги громадськості або цільової аудиторії про важливі події, що відбулися тут напередодні. Розповсюдження прес-релізів дозволяє залучити цільову аудиторію або інвесторів, просто підвищити популярність компанії та поінформованість громадськості про існування тієї чи іншої організації.

Це в теорії. Десь там, в далеких заморських державах, де, рахуючи ефективність кожної копійки, відповідальні особи дістаються й до таких понять як “імідж”, наприклад. Що й спонукає до детального усвідомлення попереднього абзацу.

Інша річ – наші краї, особливі. Місце, де, як часом здається, “для галочки” існують не просто якісь явища в державних органах, а й цілі міністерства та департаменти. Що вже говорити про цю незрозумілу модну примху, названу іншомовними словами? Треба запровадити систему? Буде вам система.

Після десятків наказів, приписів та усних нагадувань в жорсткій формі по всій бюрократичній вертикалі, Україна нарешті шаленими темпами “інформатизується”. Кожна область, кожне місто чи село, кожна держустанова має свій власний веб-сайт. Майже не отримавши на це фінансів, кадрового потенціалу та роз’яснень, результат такого якісного технологічного стрибка вітчизняних держустанов логічний – відвідуваність комплексу таких ресурсів чи не менша за саму кількість ресурсів. Морально та фізично застарілі інтернет-представництва, часто-густо фізично розташовані на безкоштовних та переповнених рекламою платформах типу uCoz, виконують лише одну корисну функцію – відповідність приписам керівництва. Головне, що всі задоволені.

Картина дещо прикрашена, звісно. Поступово оновлюються методи та підходи. Крупні установи вже не шкодують ресурсів на якусь технологічну централізацію, з’являються більш-менш придатні сайти. Але тут на перший план виходить інша, не менш важлива складова, – інформаційна. В погоні за статистичними показниками на світ часом з’являються такі надцікаві матеріали, шукати суспільної користі в яких справді марно.

Допомагають та спонукають до цього також і місцеві ЗМІ. Прес-релізи – дуже простий та зручний спосіб наповнення інформацією для будь-якого локального видання, кількість яких на душу населення в Україні давно перевищила всі можливі європейські норми окупності. Сюди ж додаємо новітніх містечкових “медіа-магнатів” у вигляді власників спільнот у соціальних мережах і бачимо велику колізію – територія охоплення невелика, новин мало, а читачів треба забавляти. Чим? З соцмережами простіше: декілька веселих картинок, постів з хештегом #зрада, чудернацьких голосувань – і робочий план на день виконано. Проте найзручніший метод – прес-релізи.

Поліція, ДСНС, прокуратура, департаменти освіт, наук, культур та безлічі інших суспільсних сфер, суди, податкова, екоінспекція, лісівники, політики і т.д. і т.п. Потік інформації справді потужний та нескінченний. І корисний, з цим посперечатись складно. Але й колізії часом відбуваються, куди ж без них?

Вельми цікаво було спостерігати за сенсаційним сніговим комом, що ширився черкаською медіа-сферою після банального повідомлення офіційного веб-сайту обласної Держслужби з надзвичайних ситуацій.

Золотоноша: рятувальники надали допомогу водію автомобіля швидкої допомоги який потрапив до каналізаційного отвору. 

В цілому, актуальність такої новини вже викликає безліч запитань. Чи то між територіальними структурами соцзмагання з кількості публікацій, чи то справді вирішили розбавити сірі будні. Навіть не будемо чіплятися до заголовку, згідно якого, на перший погляд, до каналізаційного отвору потрапив сам водій (перечитайте ще раз). Зупинимося ж на іншому – на акцентах. На тому, що часом здатне змінити сприйняття будь-якої інформації.

Як з`ясувалося, автомобіль швидкої медичної допомоги, що поспішав на виклик, на вулиці Січова потрапив на слизьку ділянку дороги, де водій частково втратив керування автомобілем. Внаслідок заносу, «швидка» потрапила у відкритий отвір каналізаційного колодязя. Після того як водій зрозумів, що самому йому не впоратися, він через диспетчера звернувся за допомогою до Служби порятунку «101».

Прочитали? Які перші враження? Правильно! Що ж це Золотоноша така, надміру розхвалена? Мало того, що сніг комунальники не прибирають, так ще люків на дорогах немає. Що ж це за ганьба така – карети швидкої допомоги провалюються посеред білого дня? Десь так і сталося, адже гніву інтернет-користувачів меж не було. Аби зацікавився темою Дмитро Кісєльов, він би ще й хлопчика розіп’ятого в середині автомобіля додав. Насправді ж, окрім жартів, публікацію розтиражували буквально за декілька годин майже всі. Заголовки смачні, фото є, відео – просто казка, а не новина.

Сама ж колізія приховується у одному з головних геббельсівських правил, яке, скоріш за все таки несвідомо, й використали автори сенсаційної звістки. Людською мовою пояснюючи, процитуємо її суть вустами героїв популярного колись сюжету “Вечірнього кварталу”: “Ну, вроді і не збрехав, а сказав, шо треба”.

Подія справді відбулась на вулиці Січовій. Географічно правильно, проте надто широко і не зовсім точно. Описуючи ж дорожньо-транспортні пригоди, зазвичай вживаються деякі допоміжні терміни – проїзна частина, узбіччя, прилегла дорога, тротуар, дворові заїзди… Дворові заїзди! Особливо ті, що знаходяться у чиїсь власності. Біда у тому, що багатостраждальний відкритий люк знаходився на території станції швидкої допомоги. Ще раз підкреслю – не на вулиці Січовій (за що треба було б, в разі чого, “по шапці” дати відповідним міським службам), а на території, за яку головою відповідає місцеве медичне керівництво.

Ось так, ціною відсутності буквально двох слів, локальна проблема дрібної установи із іншою формою підпорядкування стає ледь не клеймом для комунального господарства цілого міста.

Читайте також:

comments powered by HyperComments