“Велике переселення скасовується”. Хто й навіщо скорочує золотоніську бібліотеку?

золотоніська бібліотека [856_340]

“Бібліотечний” скандал розгорівся у Золотоноші. Книжкова святиня, яку відвідувало не одне покоління жителів міста та району і майже забуло покоління сучасне, підпадає під оптимізацію. Площа установи значно зменшиться, а її працівники намагаються знайти винних у своїх бідах. Шукають “з підказками” і, як виявилось, трохи не за адресою.

Учора містом прокотилася звістка про два листа-звернення з приводу ситуації навколо бібліотеки. У першому випадку мало місце колективне звернення її працівників до міського голови, у другому – відкритий меседж від начебто офіційної сторінки закладу у соціальній (!) мережі VK. Його текст збурив громадськість неабияк, адже говориться про реорганізацію обох бібліотек (дитяча та доросла) у зв’язку з відмовою фінансування з боку міської влади. Також автори повідомляють і про санкції, мовляв, незабаром ці реорганізовані приміщення обслуговуватимуть лише читачів, що зареєстровані на території Золотоніського району, водночас зізнаючись, що це – порушення Конституції України.

У Міськвиконкомі факт зустрічі із трудовим колективом бібліотек підтверджують, проте говорять про абсурдність ситуації, котра полягає в тому, що працівники районної установи прийшли просити не реорганізувати районне майно у міської ж влади. “Як ми можемо скоротити те, що нам не належить?”, – в унісон розводять руками посадовці. Бібліотекарі, після відповідних пояснень на місцях, свято впевнені, що виганяє їх з кабінетів та скорочує саме міський голова.

Відповідний коментар із детальним поясненням суті конфлікту сам “винуватець” подій і надав, розповівши, що взагалі-то звернень щодо фінансування бібліотеки на 2016 рік від районної влади не лунало. За словами міського голови Віталія Войцехівського, такою була щорічна звична процедура – заявка на співфінансування, обговорення, затвердження. Чому ж не лунало пропозицій цього року, ніхто зрозуміти не може.

- Складається враження, що під приводом переселення, дехто просто хоче схитрити. Вже зараз з боку району лунають закиди, що немає сенсу фінансувати установу, котру відвідують у більшості містяни, – зауважив посадовець. – Але нагадаю, що ми домовились ще декілька років тому – не рахувати та не ділити подібні соціальні сфери.

Войцехівський зазначив, що такі підходи, це – шлях в нікуди. Адже, як не крути, понад 200 сільських дітей ходять у золотоніські середні школи та садочки, майже третина вихованців Музичної школи – діти із району, схожа ситуація і в Будинку дитячої та юнацької творчості.

- Ми ж не будемо детально рахувати та впроваджувати співфінансування ще й тут, чи вимагати у району дотацій на цих дітей? Більше того, якщо у керівництва Золотоніщини стоїть питання такої вже бюджетної скрути, аж до скорочення бібліотеки, ми готові забрати цей заклад собі. Окрім шансу на життя для установи, якраз і виправимо помилку початку 90-х років, коли справді незрозумілим чином розподілялось майно, що фізично розташовувалось на території Золотоноші, – задекларував Войцехівський.

Заперечують представники міської влади й інші чутки, що ширяться навколо згаданого скандалу. Зокрема, мова йде “велике переселення” профільних служб. Проблема ж бібліотеки, на думку деяких, полягає у перенесенні підрозділів Міськвиконкому на її перший поверх, у зв’язку з обладнанням у старому офісному приміщенні житлових кімнат для військовослужбовців.

Згідно пояснень, отриманих у міських владних кабінетах, в Золотоноші справді гостро стоїть питання забезпечення житлом екс-учасників АТО та нинішніх кадрових військових. Сім’ї в більшості випадків безмежно радіють навіть кімнатці, адже мова йде про декількасот родин, які не матимуть шансу орендувати житло в такій кількості. Питання ж згаданого переселення відділів та управлінь нині не стоїть взагалі, адже в Золотоноші вистачає вільних площ для реалізації цих завдань.

Зокрема, відповідні звернення отримали керівники Укрзалізниці (з пропозицією передачі для таких потреб четвертого поверху гуртожитку Технічної школи), Міноборони (з питання будівництва на Шевченка 33, котре таки планується), Генпрокуратури (з приводу постіндустріальної примари – порожнього гуртожитку у центрі міста). Про вільні потенційні місця натякають і самі екс-бійці АТО, вказуючи на Санстанцію, Управління сільським господарством, колишній районний архів, КРУ тощо. Таким чином у Міськвиконкомі дають зрозуміти, що у місті є немало приміщень, куди можна заселити людей і без бібліотеки. Чому районна влада розпочала саме з неї – питання риторичне.

Чи вичерпається конфлікт найближчим часом, гадати зарано, проте зрозуміло одне – підґрунтя подібних суперечок зникне зовсім скоро, за два роки. Саме тоді, в результаті децентралізації такі майнові війни зникнуть раз і назавжди, адже відтоді, принаймні в цій сфері, все буде максимально зрозуміло – є об’єднана громада (місто та села, що долучились до нього), є власність громади, є відповідальність за цю власність.

comments powered by HyperComments