Як журавлі в теплі краї, відлетіли в минуле дні виборчих баталій. Де-не-де ще можна побачити залишки виборчих агіток. Там написано: “Віримо!”, далі — уривок листівки, де можна прочитати:  ”…чий — наш мер!” Чим же запам’яталися нинішні перегони? В чому їх відмінність від попередніх? Такі питання у своєму матеріалі ставить оглядач черкаського інтернет-видання Вчасно.

Насамперед, за словами автора, зовсім небагато кандидатів на посаду мера. Всього четверо. І то один (Вадим Гайович) документи здав за годину до закінчення терміну подачі:

“Агітацію не проводив. Два відсотки своїх голосів взяв. Паралельно став депутатом обласної ради від району (але про це згодом). Другий, Володимир Мархоцький, — прибічник Партії пенсіонерів. Одночасно поважає молодь та хвойні дерева. Цей кандидат — рекордсмен за розміром власного портрета на будівлі, яка пока що теж власна (але банк — кредитор вже так не вважає). По місту регулярно рухалися щити з портретом засмученого-задумливого Володимира. Він чи то за пенсіонерів переживав, чи передбачав свій результат –  0,9%. Мабуть, найневдаліший серед кандидатів на посаду міського голови за всю історію Золотоноші.

Третій (Вячеслав Осадчий) — теж рекордсмен. Але вже за витраченими коштами на передвиборчі баталії. Концерти, турніри, конкурси, агітматеріали на дорогому папері, аудіо- та відеоролики, прапорці, соціальний магазин — це лише частина програми. За найскромнішими підрахунками, все це коштувало близько 12 мільйонів гривень. Крім того, кандитат не забував називати діючу міську владу корумпованою та злочинною. Факти? Навіщо? Йому повинні були повірити і так. Адже він “змінить систему”. Не біда, що пан не знає, де знаходяться очисні споруди, які вже відремонтовані. Достатньо пообіцяти їх просто ввести в експлуатацію. Чого варті обіцянки про введення безкоштовного харчування для категорійних дітей у школах чи впровадження енергозберігаючих технологій. Знову ж таки, кому цікаво, що ці заходи вже давно працюють. Золотонісці “хліба і видовищ” отримали, а проголосували за кандидата четвертого, який у виборчому бюлетені був під номером один. Та ще й результат показали рекордний — майже вісімдесят відсотків. Як виявилося, наші люди мудріші за різні виборчі технології і оцінили не дешеву гречку (про яку чомусь згадується на вітрині того самого “соціального “ магазину), не павука із пісні відомого гурту, а реальну роботу, яка проводилася в місті протягом п’яти років командою Віталія Войцехівського. Результат дійсно вражає і чомусь здається, що потенціал нинішніх керманичів міста ще зовсім не вичерпано.

Враховуючи особливості виборчого законодавства, в обласній раді маємо не двох, а чотирьох депутатів. Крім згаданого раніше Вадима Гайовича, в області місто будуть представляти Олександр Лошков, Владислав Кулініч та Віктор Полозов. Владислав Віталійович уже проявив себе як патріот нашого міста, будучи депутатом попереднього скликання. Віктор Олександрович показав на диво найкращий результат серед всіх кандидатів до обласної ради. Так як останні два заявляють себе разом з діючим міським головою Войцехівським як одна команда, то є впевненість, що наше місто буде розвиватися з новою силою. Дуже хочеться вірити , що і молоді депутати Гайович та Лошков теж долучаться до цієї команди.

Звичайно, хочеться на завершення побажати міському голові, депутатському корпусу міської ради, обласним депутатам, які представляють наше місто, не витрачати час на партійні розбірки, а дійсно робити все для того, щоб наше місто стало предметом гордості для кожного його жителя.”

“Невдахам “мерських перегонів” оглядач рекомендує:

“Володимиру Мархоцькому – спрямовувати свої зусилля не на завоювання крісла міського голови, а думати, як погасити борги перед кредиторами.

– Вячеславу Осадчому – зрозуміти, що гроші вирішують багато, але не все. Золотонісці уважно прочитали девіз організованого ним концерта “Не бійся! Не продавайся!” та лозунги на його ж магазині: “Не продайся за дешеву гречку” і зробили вірний вибір. Не злякалися, не продалися і вибрали Войцехівського.”