Як не крути, але обирають кандидата за його обіцянками. Все дуже просто, як на вітрині. Є пропозиція, на яку є попит. Обрали? Будь таким ласкавим, задеклароване виконай. Насправді, це прості демократичні істини, про які в Україні давно забули. А може й не згадували? Адже ще від далеких вже часів становлення нової незалежної держави співвітчизник ледь не на генному рівні намотав на вуса головне правило: жодні обіцянки не виконуються, а все, що надруковано на яскравих буклетах – не більше, ніж слова. Звідси й популізм. Здатність до аналізу втрачена, вириваються тільки найяскравіші фрази, котрі в конкретному випадку задовольняють якісь людські амбіції.

Ще одна проблема українського електорату витікає звідси ж. Передвиборчі програми не лише не читають, але й не питають з народних обранців за їхнє виконання. Обидві сторони – і екс-кандидат, і його виборець зазвичай просто роблять вигляд, що їх не було. До появи нового популіста із новими обіцянками. Така круговерть кандидатів в українській фауні вже стала настільки буденною, що виникає у автора питання лише одне – кому і навіщо пояснювати зараз такі прості істини?

Але ж, якщо бути до кінця об’єктивними, чому б не провести невеличкий аналіз за тими самими основоположними критеріями політика демократичного суспільства? За обіцянками. Нудно? Можливо. Але і мова не про умовного народного депутата чи президента. Пропоную розібрати по поличкам дещо скромнішу програму із восьми пунктів. Людини, котра нам трохи ближча і обіцянки якої ми звісно ж, за давньою українською традицією, позабували гуртом давно.

А на руках нині лежить програма із далекого 2010 року. За авторством кандидата на посаду міського голови Віталія Войцехівського. Так, я не помилився, всього лише вісім пунктів. Аж подив викликало, як тоді люди проголосували за нього? Без товстезних глянцевих брошур про суть буття та злочини попередників? Проголосували. І не прогадали. А чи так це, давайте пригадувати. Без коментарів. Лише фактаж.

Пункт перший: Залучаючи інвесторів, створити нові підприємства

Виконано. Можливо й з префіксом “пере-“. Адже за 5 років отримали економічну та фізичну прописку у місті ТОВ “ФЕС УКР” (виробництво розчинної кави, 300 робочих місць), ТОВ “Золекс” (виробництво штучного каменю, 45 місць), “Спец-Агро-Соя” (переробка сої методом глибокої екстракції, 400 місць; розпочато будівництво), “Ойл Груп Продакшн” (виготовлення олії, 50 місць; розпочато будівництво), ВКФ “Дельта” (виготовлення олії, 50 місць; встановлюється лінія для розливу). Сюди ж можна сміливо записувати дві торгові мережі на 135 робочих місць.

Результат: 5 років – 5 нових промислових підприємств – 980 робочих місць.

Пункт другий. Сприяти ефективній роботі діючих виробничих підприємств та комерційних структур

Виконано. Нині на території міста цілком успішно працюють 18 основних (бюджетоутворюючих) підприємств. Це – «ФЕС УКР», «Золотоніський маслоробний комбінат», «Златогор», «Златодар», «Золотоніський машинобудівний завод імені Лепсе», «Роял Фрут Гарден Іст», «Сільвер фут», «Агроспецпроект», «Еконія», «Золотоноша Агро», «Агросвіт», «Артбудкомфорт», «Агроскорм», «Золотоніська парфумерно-косметична фабрика», «ПКВ Золотоноша», «Золотоніське поліграфічне підприємство», «Продтовари», «Золотоніський завод залізобетонних виробів».

Пункт третій. Навести у рідному місті санітарний і екологічний порядок

Виконано. Тут просто варто згадати три об’єкти.

– КП “Міський водоканал”. Про переформатування ЖКГ будемо говорити у наступному пункті, а от про налагоджене вивезення сміття мова окрема. Як би хто не хотів визнавати, але всі пам’ятають візитну картку міста до 2010 року – смітники. На будь-який смак та всюди. Логістика працює, баки потроху оновлюються, договори з приватними домоволодіннями укладаються, техніка закуповується, суботники проводяться. Місто чисте. Місто справді чисте. І це не слова золотонісців, яким, звісна річ, буденність дещо приїдається. Так говорять гості з інших міст. Їм то можна вірити хоч?

– Насосна станція. Ще одну, можливо найсмачнішу, візитівку Золотоноші пригадують екс-мешканці та гості досі: той жахливий сморід прямо у центрі міста.Об’єкт швиденько ліквідували, запаху немає. Хто заперечує, можна запитати у відвідувачів “Норд-Осту”, “Viva Dance Hall”, ТРЦ “Лідер”, або ж тих, хто проводив суботники у майбутньому парку Надії. Ремарочка лише одна – там варто би встановити інформаційний стендіз написом “Колишня насосна станція. Ліквідована у 2011 році”, аби інші кандидати нині не використовували об’єкт у своїх інтересах. Але це вже зовсім інша історія.

– Очисні споруди. Ця епопея тривала роками. І ризикувала стати ще одним українським довгобудом. Змогли, освоїли, в експлуатацію здали. На об’єкті біля Гришківки два біофільтри, третинні відстійники та біоставки розпочали роботу наприкінці серпня. На черзі, зовсім скоро, друга лінія. Якість води у річці Золотоношці, за умови правильного використання вказаних технічних новацій, має бути повністю задовільною. Після будівельних робіт в якості основної програми чекаємо і на головний бонус – очищення водних артерій на території району.

Пункт четвертий. Реформувати комунальну сферу

Вінниця – не єдиний приклад успішного господарювання керівництва міста в Україні. У невеликій Золотоноші за неповні 5 років вдалося здійснити комунальну реформу і закласти міцний фундамент для подальшого оновлення і підтримання у справному технічному стані фактично усієї міської інфраструктури. Так, керівництву міста доводилося іти подекуди на не зовсім популярні кроки, а інколи просто стикатися із протестами і наріканнями городян. Результат перевершив усі негаразди – нині в місті створене єдине комунальне підприємство, яке відповідає за сферу житлово-комунального господарства та зуміло втримати тарифи для городян на рівні не вище середнього по Україні. При цьому замінило обладнання та почало реально заощаджувати і дбати про комфорт та безпеку городян.

В цілому ж – дороги оновлюються (за 5 років проведено капітальні ремонти ділянок різної довжини на Семенівській, Шепелівській, Баха, Благовіщенській, Івана Франка, Полатайло, Пролетарській, Новоселівській, Січовій, Пушкіна, Пирятинській, Шевченка, Гагаріна, Лікарняній, Соборній, Горького, Привокзальній, Шмідта), дворові заїзди будуються, освітлення встановлюється і працює достатню кількість часу, енергоефективність впроваджується, господарча техніка закуповується (різні багатофункціональні “дирчики”-тракторці, що бачимо на вулицях в усі пори року, вантажівки тощо).

Пункт п’ятий. Підняти на належний рівень гуманітарні сфери

Перелічувати усе – не вистачить ані сил автора, ані моральної наснаги читача. Детально вивчивши підшивку місцевої газети та звіти відповідних служб на офіційних сайтах, на мить зупинився, аби ще раз уявити, як же це все описати. 60 (шістдесят) пунктів. 60 виконаних вартісних дій для об’єктів гуманітарної сфери. Тому спробуємо перелічити основне:

– реконструкція міського будинку культури;
– програма “Євровікно” (150 вікон у навчальних закладах);
– капітальний ремонт стель, фасадів, систем водовідведення та теплопостачання, встановлення енергоефективних котлів і безліч інших, більш дрібних речей.

Можна спинятися? Авторові – так, читачеві – так, міському голові – ні. Це 60 пунктів, які ми не помічаємо в цілому, проте відчуваємо щодня.

Окрема перлина – Комплексна програма розвитку освіти Золотоноші. Запроваджена вперше в історії міста у 2010 році. Результати продемонстровані зовсім нещодавно. За ці 5 років багато чого сталося вперше. Головне – сферу в цілому вперше в Золотоноші очолили справді ефективні менеджери, які, за допомогою керівників навчальних закладів та їхніх колективів, здійснили справді неймовірне.

Справді боєздатна команда сформувалась у відділі освіти. Це також одна з вагомих причин розквіту, адже левова частка успіху залежить від освітнього менеджменту. Одна справа, коли працівник відділу підходить до підлеглих за принципом «ти повинен», і зовсім інша – коли діє підхід «чим я можу допомогти?» За словами педагогів, у нас домінує другий підхід, що дає позитивний результат.

Один лише факт – золотоніські діти посідають друге місце в області за якістю знань на Зовнішньому незалежному оцінюванні. В освітніх установах, зі «скрипом» розпочинаючи, але нині успішно діють інноваційні підходи до управління та до навчання. Викладацький склад – люди, яких подекуди цінують далеко за межами області, адже список нагород, як Всеукраїнських, так і міжнародних перелічувати годі. Золотоніські діти – успішні студенти престижних вітчизняних та іноземних вузів. Наші юні науковці щороку (і це факт) привозять нагороди з олімпіад чи Малої академії наук свої призові місця.

Пункт шостий. Методом розвитку спорту і культури пропагувати серед молоді здоровий спосіб життя

У місті ефективно працюють дитячі та юнацькі секції з футболу, баскетболу, волейболу, настільного тенісу, шахів, бадмінтону, легкої атлетики, греко-римської боротьби, дзюдо, карате.

Регулярно (за ініціативи або ж за активного сприяння героя нашої публікації) проводяться міські та відкриті чемпіонати з міні-футболу, баскетболу, волейболу, стріт-болу, шахів, легкої атлетики.

За того ж таки сприяння функціонують укомплектовані місцевими вихованцями футбольний клуб “Спартак” (вища ліга області), баскетбольний клуб “Легіон” (Аматорська ліга Черкащини), волейбольний клуб “Златогор” (обласна ліга). Вихованці  ж згаданих вище секцій у прямому сенсу їздять країною та збирають букети нагород.

Спорт реально став ще однією візитною карткою міста.

Інфраструктура: відкрито спортивний майданчик у шостій школі, шаховий клуб у гімназії, готовий проект на реконструкцію міського стадіону, проведено капітальний ремонт спортивного залу третьої школи (базове місце для проведення баскетбольних та волейбольних чемпіонатів).

Пункт сьомий. Дбати про всіх незахищених жителів міста, а також інвалідів, пенсіонерів і дітей 

Соціальна допомога: соццентр, як не крути, і що б не говорили одіозні екс-працівники у замовних відео-матеріалах, але працює. І працює успішно. Не даремно його діяльність ставлять до прикладу на рівні області. Адже на цій базі допомагають численній кількості груп населення – і матеріально, і фізично, і морально. Допомога малозабезпеченим, піклування про самотніх пенсіонерів, арт-майстерні для людей, що опинились у скрутних життєвих становищах, допомога переселенцям, збір коштів для потреб нужденних – це все дрібні побутові речі, які регулярно наповнюють в тому числі і нашу стрічку новин.

Волонтери: Про Комітет сприяння обороні, котрий став справжнім волонтерським дивом Золотоноші, чули всі. А про те ж таки сприяння від декого – значно менша кількість. Тим не менше, золотоніські волонтери успішно працюють ще й завдяки тісній співпраці з міськими підрозділами найрізноманітніших сфер.

Діти: Безкоштовне харчування для категорійних дітей працює і нікуди тікати не збирається. Дитячі табори вражають своїм різнобарв’ям. Під час одного тільки літа 2015 року проведено їх було у місті 16. Шістнадцять різножанрових дитячих таборів – спортивні, музичні, англомовні, соціальні, туристичні і безліч інших, ідеї яких обивателю відразу й на думку не спадуть.

Пункт восьмий. Зробити все для того, щоб золотонісці пишалися своїм містом 

З приводу останнього гасла говорити не буду нічого. Його істинність вирішувати вам, шановні читачі.

Я пишаюсь. Я пишаюсь тим, що колись сюди приїхав. Я пишаюсь тим, що тут вже маю дітей. Особливо ж пишаюсь своїм містом, відвідуючи інші районні (та й навіть деякі обласні) центри свої країни.

А ви?

Джерело: Інтернет-видання Вчасно
Ілюстрація: Олександр Бугаєнко