Мабуть, немає міста кращого на світі, ніж те, в якому ти народився і виріс. Тут все до болю знайоме і рідне. Тут промайнуло дитинство, шкільні роки. Сюди, у які б далекі краї тебе не закинула доля, завше тягне, немов магнітом. Тут завжди тебе чекають і завжди тобі раді.

Якою бачать Золотоношу її жителі, з чим її асоціюють, чи відбулися зміни у місті і чи добре господарює у нього його керманич – із цими питаннями ми звернулися до золотонісців різного віку і різного статусу.

«Золотоноша Говорить» – новий, експериментальний медіа-проект. Його цінності – демократичний підхід, політична незаангажованість, можливість висловити власну думку для кожного жителя Золотоноші, незалежно від віку, статі, соціального статусу чи матеріальних можливостей. Його мета – залучення якнайширшого кола людей до обговорення життєво важливих проблем, які постають перед золотонісцями саме сьогодні.

Обіцяємо мінімальне журналістське втручання і максимальне збереження стилю висловлювань. Запрошуємо до участі в ньому всіх небайдужих, сміливих, принципових земляків. Гарантуємо щотижневий випуск і висвітлення на інтернет-ресурсах.
Мріємо про те, що у разі Вашої активності цей проект поступово переформатується в золотоніське телебачення.

Сподіваємося, що цей проект стане ефективної зброєю проти пліток і чвар. Цінуємо думку кожного, хто зважиться підійти до людей з камерою та мікрофоном і висловити власну думку. Скористайтеся унікальною нагодою! Чекаємо на Вас!

Тамара Миколаївна БРУС, продавець:

Золотоноша – це затишне, чисте, красиве місто і його гостинні мешканці. За останні роки воно невпізнанно змінилося, важко все й перелічити. У першу чергу благоустрій. Це відразу кидається у вічі, особливо це відмічають приїжджі.

Мій брат живе у Києві, і коли приїздить погостювати зразу ж, говорить, що «як тільки у вас стало чисто!» Фонтан, алея троянд, чорнобривцева алея. Щоп’ятниці на Черкаській гребуть, метуть, білять. Тож і люди стали менше смітити, зникли смітники. Все це говорить про те, що у місті живе справжній господар, який любить його і по-справжньому вболіває за нього. До нього цього зовсім не було.

Центр міста за ці роки змінився ж зовсім. А площа яка світла, безмежна! Скільки простору з’явилося у центрі. Буде тепер, як ото в давнину, де збиратися громаді. Та й гостей не соромно приймати. А ще як добудується.

Багато хто ремствує, що впорядкування тротуарів зроблене за рахунок підприємців. Ну то й добре, що їх організували на цю справу хоч тепер. Аби ще й біля автостанції змусили власника відремонтувати пішохідну доріжку, щоб люди не спотикалися та не ламали ноги, поспішаючи на автобуси. Та й про туалет пора вже подумати для зручності пасажирів.

Юрій Анатолійович ГОЛОВЧЕНКО, вчитель фізичного навчання, та його маленька донечка Полінка:

Маленька та хороша моя Золотоноша. При нинішньому меру відчуваються істотні, вагомі зміни. Взяти хоча б зовнішній вигляд. Так, людина, котра очолює місто, на своєму місці. Це не тільки моя особиста думка, а й тверді переконання однолітків, з якими спілкуюся.

Але, що стосується моєї діяльності, а саме заняття футболом, то хотілося б більшої уваги, вливання. Щоб оті заплановані проекти: відбудова стадіону, будівництво спорткомплексу, проходили швидше, ніж зведення «Еко-маркету» і т.п. Щоб зверталася увага й на інші види спорту.

Взяти хоча б полив стадіону. Він же лімітований, обмежений. Невже не можна пробити свердловину аби поле зрошувалося вдосталь. А чим моя розкішна Золотоноша гірша селища Чорнобай, де є чудовий спорткомплекс з басейном?

Так, там є народний депутат, який добре допомагає. Маю багато знайомих, які готові вкласти кошти у розвиток спорту, але вони повинні бути зацікавлені в цьому: зменшення податкових платежів, тощо.

Віктор Яковенко, підприємець:

Золотоноша – місто невикористаних резервів. Найбільше мене радує організація вивезення сміття. Живу біля посадки. У дитинстві – збирав у ній гриби. А потім її так засмітили мішками, кульками з непотребом, що звозили з найближчих вулиць. Тож, не чекаючи доки хтось прийде, та наведе лад, ми з родиною, самотужки навантажили і вивезли 4 самоскиди всякого непотребу. На деревах прикрутив таблички – «Не смітити. Штраф 100 гривень». Подіяло.

Тож кожному треба починати з себе. Якось один «хазяїн» на «Ниві» привіз всякі відходи і давай вивантажувати. То дружина з сусідами змусили його вантажити назад на причіп. Для пенсіонерів виставити мішки з непотребом і їх вивезуть строго по графіку за 12 гривень – це велика поміч.

Говорити про зміни можна довго і багато. Вони очевидні: освітлення, асфальтування, очисні – це найголовніше і найпотрібніше. Та основне, що це робиться для людей постійно, а не тоді, як продзвенить дзвінок на вибори.

А без Войцехівського і Золотоноша, не Золотоноша, за ним 99% народу піде. У його ще стільки роботи, стільки планів, які не розходяться з ділом. Он реконструкція «недільного» ринку чекає, де поволеньки, але ж повертаються продавці з Київщини, Рівненщини, та з регіону взагалі.

Микола Васильович ГАЛАТ, Заслужений вчитель України:

Золотоноша –це… Скажу словами великого Михайла Пономаренка:

Немає див в Золотоноші,
Але вона нам мила тим,
Що люди в ній живуть хороші
Із добрим серцем золотим.

Зміни вражаючі у плані естетичного вигляду. Чудова, приваблива центральна частина міста, оновилася площа. Як торішній сніг, зникли літаючі папірці та дрібне сміття, завжди побілені бордюри, доглянуті клумби. Тільки людина з красивою душею може творити і сприяти такій красі.

Хоча ми з міським головою особисто не знайомі, але, судячи з його справ, він у місті, для культурного відпочинку людей зробив найбільше, по великому рахунку, мабуть, більше, ніж його попередники разом взяті. Тож виходячи з цього, дуже хотілося, щоб він продовжив роботу на своєму посту, бо людина, як-то кажуть, у своїй тарілці.

Місто розцвіло, ожило, стало квітучим лише за його каденції. Єдине побажання, хоча у нас в області найнижчий рівень безробіття, та хочеться, аби збільшувалася кількість робочих місць, щоб наша Золотоноша ще й омолодилася. Бо за молоддю майбутнє.

Ганна Іванівна, продавець:

Моя Золотоноша? Місто, де можна жить. Не дуже заможно й розкішно, але можна. Центр у нас став гарний, фонтан працює, і навпроти площу роблять гарну. Парк для діток гарний, затишний, є де погуляти. Он мій онучок бігає, а я на лавці відпочиваю у тіньочку. Спасибі Міхновському, зручно сидіти.

Змінилося місто помітно, у кращу сторону. Міський голова хай і далі працює, нас влаштовує і радує, що він хоч щось робить для людей. Може й більше вкладалося б в місто, в його розвиток, аби й держава допомагала, хоч якісь кошти виділяла. А так з одної кишені доводиться і старе підтримувати, і нове будувати. Важко. Ще й ця безглузда війна в країні.

Сергій, В’ячеслав, Анна, Вікторія (20-річні, випускники ЗОШ No 5 та ЗОШ No 6, дівчата – студентки черкаських вузів, хлопці – працюють):

Золотоноша – рідне місто, квітуче, найкраще. Воно стало освітлене, навіть околиці. І дороги у нас найкращі. Хотілося б щоб більше було заасфальтовано нових вулиць.

Аня:У нас дворовий заїзд на Незалежності почали ремонтувати, така краса тепер.
Віка: і в нас на Новій теж так буде, ми вже гроші здали на документацію. Фонтан став містом зустрічей. Приїздимо і завжди тут у нас «стрілка». А ще наша Золотоноша – промислове місто. Хіба може з нами потягатися хоча б один райцентр по кількості підприємств? Здобудемо дипломи (дівчата) і обов’язково повернемося до рідної Золотоноші. Тут нас хлопці чекають, тут багато друзів. Аби були заклади для культурного відпочинку вдень: боулінг, тощо. Ну і щоб по кишені.

А якби ще й спортивний комплекс побудували! Та з басейном! Тоді взагалі б було класно!

Влітку в Золотоношу з’їжджаються студенти з усіх усюд і не хочуть повертатися на навчання, навіть у столицю. Не тому що навчатися не хочуть, просто вдома дуже добре. Можна зібратися, посидіти в кафешці, просто погуляти, навіть уночі. Зараз якось спокійно стало в Золотоноші і безпечно.

Ціле літо якісь цікаві речі відбуваються. Щось новеньке з’являється.