У Чапаєвці просять вгамувати депутата райради

Мешканці села Чапаєвка обурені статтею, що була надрукована у газеті «Вісник Золотоніщини» 13 серпня. У матеріалі депутат районної ради та керівник СТОВ «Чапаєвське» Анатолій Марченко, на думку селян, поливав брудом мешканців населеного пункту та його адміністрацію.

У відкритому листі до голови Черкаської ОДА Юрія Ткаченка група місцевих жителів наголошує на неправдиві факти, викладені Марченком у статті, розповідає про ймовірні махінації із земельними паями.

Звернувшись до очільника Черкащини з проханням звертається з проханням вгамувати депутата, “поки його не вгамував гнів людський”, автори листа нагадують, що люди змінилися, йдуть в ногу з часом і не дадуть себе паплюжити. Обіцяють відстоювати свої інтереси.

Відкритий лист сьогодні опублікований інформаційно-аналітичним виданням “Провінція“:

“Шановний Юрію Олеговичу!

Ми, мешканці с. Чапаєвка, обурені статтею, що була надрукована у газеті «Вісник Золотоніщини» від 13. 08.2015 року, в якій депутат районної ради та керівник СТОВ «Чапаєвське» Анатолій Васильович Марченко, уявивши себе «місцевим царьком», поливає брудом як мешканців села, так і його адміністрацію. Забувши головне, що юридично ( не будемо згадувати про совість та відповідальність) він і є та представницька влада, якій громада делегувала повноваження відстоювати їхні інтереси, а не навпаки топити їх. В цій статті «вельмишановний пан Марченко» демонструє зневагу не тільки до влади, а й до нас, своїх односельчан. Це ж як потрібно себе любити, щоб так відкрито вихвалятися, адже в кожному рядку звучить тільки «Я»:

– «Я» – запросив голову в село;
– «Я» – дав голові сільради роботу та квартиру;
– «Я» – побудував школу, дитячий садок, звів два пам’ятники;
– «Я» – віддав 2,5 тисячі га. під городи та 1,5 тисячі га. у лісове господарство;
– «Я» – провів у село газ і так далі.

Словом «Я – такий господарник», а ви – люди – ніхто. Це перше враження після ознайомлення зі статтею. Хочеться запитати пана Марченка: «Хто Ви такий, щоб висловлювати подібну зневагу до людей»? «Наш цар» приписує собі безліч досягнень, яких ми досягли спільною працею, а не особисто його зусиллями. Адже село газифікували не тільки при Марченку, але й при всіх нас. Школу, дитячий садочок, два пам’ятники, також будував не Анатолій Васильович, то ж навіщо собі присвоювати те, що робиться всією громадою?

В той час, як справжні аграрії жнивують, наш «аграрний магнат» знаходить час, щоб поплакати та висловити свою праведність перед журналістами, розповідаючи як йому заважають працювати і дбати про розвиток свого господарства та добробут жителів Чапаєвки.

Хочеться запитати у Анатолія Васильовича також і про те, яким чином він укладав угоди на 10 років по оренді паїв і про «мертвих душ», на яких вони оформлялися. І про обманутих пайовиків, у яких за копійки видурили їх землю. Те ж саме стосується і майнових паїв, які були забрані за безцінь і якими зараз користується особисто пан Марченко, здає їх в оренду та отримує прибуток. І цього йому мало, він хоче добити бідного селянина, забравши те майно, що належить селянинові по праву. А якщо хтось не згоден з намірами «сільського царя», то його попросту залякують, погрожуючи звільнити з роботи. Дуже добре за безцінь забрати ресурс, збагатитись на ньому, перетворивши односельців на жебраків, а потім «одягнувши корону», задобрювати подачками людей, які раді будь-якій копійчині, бо не мають за що жити завдяки подібним ділкам.

Анатолій Марченко те й робить, що розповідає про «добрі справи», які він робить для жителів села. Чесно кажучи, його теревеньки вже дістали, а нарікання нікому не цікаві. «Наш Пан» – це уособлення класичного представника сільської знаті 19 століття, який так і не змінився з тих часів, ніби «завис у часі». Але він забув врахувати той факт, що люди змінилися, ми йдемо в ногу з часом, ми не дамо себе паплюжити та будемо відстоювати свої інтереси.

Цікаво також почути відповідь на запитання – чим завинив та якого саме клопоту завдав сільський голова з незаконно виритими трубами? Може того клопоту, що не став брати участі у злочинній схемі? Адже це ж за відома та особистої вказівки пана Марченка більшу частину цих труб були відкопано і здано на металолом.

Особливо вражає в статті той цинізм, з яким Анатолій Васильович ставиться до політики нашої держави та інститутів влади. Він і міліцію утримує, і інспекторам платить. В нас в країні з’явилася приватна міліція? Чи в такий спосіб він просто платить їм за покриття своїх «брудних справ»? Але Анатолій Васильович чомусь не згадав тут про свого кума-прокурора, про те як саме він закрив кримінальну справу, коли наш «патріот села», будучи напідпитку, збив у Золотоноші дитину.

Дуже добре «наш пан» пише у своїй статті: «25 років тому це було прогресивне село, гриміло на всю Україну, а зараз тільки генделики зростають». Але ж якраз 25 років назад і почав свою діяльність наш «вельмишановний» депутат», який своїми справами і довів Чапаєвку до такого стану, в якому вона зараз знаходиться.

В даний час дії Анатолія Васильовича Марченка нагадують дії диригента, який намагається керувати оркестром, що виконує потрібну йому мелодію. Щоб гра була налагодженою, кожен музикант повинен вступати в потрібний момент. Але диригент не врахував того, яку мелодію хоче зіграти оркестр, тобто наша громада. Інструмент може бути ідеально налагодженим і кожен вступить в потрібний момент, але гра перетвориться на какафонію, якщо музикантам (громаді) замовили танцювальну музику, а через самовпевненість та самозакоханість диригента, який, крім свого «Я», забув, що є «Ми» (громада, жителі), прозвучить похоронний марш.

Пояснення його діям одне. Пан Марченко просто боїться втратити владу, якою він чинить тиск на селян. Вся його діяльність – це лобіювання інтересів свого клану. Він чітко знає, що нові люди з здоровим поглядом на справи та речі обріжуть йому крила, прикривши його діяльність та покажуть населенню його справжнє обличчя. Зараз Анатолій Васильович хоче використати нашу громаду як «живий щит», щоб закрити свої брудні справи, які він провертав роками. Звичайно ж не хочеться втрачати «золоте дно», з якого черпає свої статки «пан олігарх». Враховуючи вищезазначене, громада с. Чапаєвки звертається з проханням до очільника області вгамувати цього «Генія епохи» поки його не вгамував гнів людський.

З повагою,

Глиб Віра Василівна
Глиб Михайло Іванович
Щириця Жанна Павлівна
Товстопят Олексій Іванович
Поповіченко Василь Юхимович
Сідільов Олексій Іванович
Бут Дмитро Семенович та інші жителі села Чапаєвка Золотоніського району”

Читайте також:

comments powered by HyperComments