Олексанр Пацьора » Маємо бути сильними

Головною подією цього тижня поміж усього розмаїття новин, мабуть, стало оприлюднення інформації про план швидкого захоплення російсько-терористичними військами України аж до Києва. В гуляючих інтернетом документах згадується в тому числі й Золотоноша, як один із головних стратегічних об’єктів. Якби цей план було втілено путінцями, то частина наших містян, м’яко кажучи, зрозуміла б вагу своєї бездіяльності…

Вас і правда турбує пісня Гагаріної на Євробаченні? Вам і правда цікаво буде дивитися серіал про генеральські погони Поклонської? Ви ДІЙСНО стурбовані тим, який купальник у цьому сезоні буде в тренді? Це вас найбільше цікавить зараз?

Розкажіть про це чоловікам і дівчатам, які тримаючи оборону на Сході нашої держави та її кордонах та відстоюючи честь України (читай Європи) перед світом, глибоко вірять в перемогу свого народу над самопроголошеними царями. А дійсно, чи чули ви щось про голосні кримінальні справи протягом року правління Порошенка і К?

Сьогодні тіньова влада – так званий Опоблок, складений з колишніх регіоналів, заявив, що Гондурас обігнав Україну за рівнем ВВП. Можливо так воно і є. Але говорять про це колеснікови-королевські, які й розв’язали та всіляко сприяли братовбивчій війні. У цих людей немає жодного поняття про честь, гідність і патріотизм. Але вони й досі на свободі і навіть почуваються дуже впевнено. Чому так? Риторичне питання до влади.

Чув багато різних думок. Зазвичай говорять, що Революція Гідності тільки погіршила стан справ у країні. Але я з цим не можу погодитися. Розумію, що кожен може навести десятки власних аргументів, але хочу сказати ось про що. Коли кілька років тому у Верховній Раді обговорювалися питання про особливі преференції українській мові, символіці та іншим атрибутам народності, люди здебільшого не дуже цікавилися цією темою. Темою національної самоідентифікації.

Подивіться, що відбувається зараз. Все зовсім навпаки і, головне, саме так як і має бути. Завдяки подіям на Майдані, кожен українець пишається тим, що живе в сильній духом державі, бо сила духу країни залежить від духу народу. Ми зараз будуємо майбутнє наших дітей. Я вдячний Богу за те, що він дав нам можливість убезпечитись від залежності від Росії, як це було довгі роки, та допомагає підіймати Україну. І наші діти будуть рости з патріотизмом в серці та сильним і незламним духом своєї Країни, яка більше ніколи не буде на колінах.

Патріотизм і сила духу передаються дітям через серця батьків. Я не зовсім розумію, чому люди не цінять і не підтримують мир і безпеку життя. Наших воїнів багато в чому забезпечили і продовжують це робити добровольці та волонтери, які ризикують своїм життям, відривають свій час від сім’ї та рідних, стоять непорушно на охороні свого народу. Зараз нам потрібно знову об’єднатися ще міцніше. Але тільки не для Майдану чи нових смертей найкращих громадян, а задля продовження справи, розпочатої Небесною Сотнею.

Піднімаючись з колін, ми втратили багато патріотів, але їхні жертви запалили вогонь у серцях всієї країни та повагу всього світу до нашого з вами народу. І тут не йшлося про можновладців, які за великим рахунком використали Майдан для власних амбіцій.

Піднявшись, нам потрібно набагато міцніше стояти на ногах, ніж це було навіть півтора роки тому. Помітно, що зараз затьмарені наживою та хаосом, керманичі нашої країни хочуть покласти нас на лопатки, поділивши між собою наші землі, а нам – піднявши податки та ціни. Складається враження, що вони просто хочуть зморити нас голодом. Але ми вже це проходили в історії держави, тому готові до цього морально.

Маємо погодитися, що ми самі ж і породили таких недбайливих,  керівників, даючи їм силу над собою. Але ж маємо почати з себе. Кожен в своїй родині повинен дати обіцянку не давати хабарів, діяти за законом і правилами. Таким чином ми самі припинемо знущання над собою та нашими дітьми. Доб’ємося поваги до себе, не чекаючи що хлопці з передової це зроблять за вас. Бо їм там нелегко, й вони дуже сильно вірять, що вдома люди продовжують відстоювати честь свого народу. Тому тримаються і не кидають початої разом справи. Я не хочу, щоб жертви на передовій стали марними. Не хочу, щоб Золотоношу полили з «Градів», розмістивши у нашій військовій частині штаб російсько-терористичних військ. Не хочу, що проливалася кров моїх земляків, а матері плакали над своїми дітьми.

ПацьораОлександр Пацьора, боєць батальйону «Айдар», волонтер Координаційного комітету сприяння обороні України

comments powered by HyperComments