Але не всі визнають свої помилки. Тим більше публічно. Так сталося, що після публікації під назвою «З пустого в порожнє» в районній газеті «Вісник Золотоніщини», в якій я звинуватив керівництво Антипівського олійного заводу в руйнуванні сільської дороги, до моїх рук потрапило кілька документів, ознайомившись із якими я зрозумів, що помилився і потрапив під вплив людей, котрі моїми руками намагалися скомпрометувати перед золотонісцями власника згаданого підприємства. Як з’ясувалося, майже чотири роки тому жителі Антипівки написали листи голові Золотоніської райдержадміністрації і депутату Золотоніської районної ради Олексію Кібальнику, в якому йшлося про те, що на території Антипівської сільської ради під час ремонту аварійно-небезпечної ділянки магістрального газопроводу «Уренгой-Помари-Ужгород» важкою технікою була пошкоджена дорога до села Антипівка, а також вулиця Леніна, на якій розташовано олійний завод та вулиці Космонавтів, Ткаченка, 2-й провулок Ленінський і міст через річку Золотоношка. В своєму зверненні депутати сільської ради та жителі Антипівки (всього 76 осіб) просили посприяти у вирішенні відбудови пошкоджених шляхів. Тобто з’ясувалося, що причиною руйнування місцевих доріг є не олійний завод.

Далі я детально ознайомився з генеральним планом будівництва заводу по переробці насіння ріпаку, затвердженим «Черкасагропроектом», в якому зазначено, що ділянка, на якій зводилося підприємство відповідає архітектурним, екологічним, санітарним та археологічним вимогам, а під’їзд до нього передбачений існуючою дорогою з твердим покриттям. До того ж я ознайомився із коментарем сільського голови Антипівки Миколи Торгонського, розміщеним в Черкаській газеті «Прочерк» (№ 16 за жовтень 2014 року), в якому він стверджував, що «Красногірський олійний завод досить суттєво допомагає селу в соціальній сфері і дуже вагомо поповнює сільський бюджет, що дозволяє селу підтримувати пристойний рівень».

Щодо працівників заводу, то серед них дійсно є не тільки антипівчани, а й золотонісці. Але, як пояснив директор підприємства Ігор Якимчук, переважно це фахівці, яких у селі на жаль немає.

Всі вищезазначені аргументи змусили мене змінити свою позицію з приводу ситуації, що склалася навколо місцевих шляхів Антипівки.

Обіцяю читачам, що більше ніколи не потраплю під вплив непорядних людей, в тому числі і нечесних посадовців, які намагатимуться використати мене проти тих, кого вони хочуть скомпрометувати в очах громадськості. Насправді ще на сесії районної ради я хотів звернутися до її голови Валерія Саранчі і запитати його, чому податки які в т.ч. сплачує в районний бюджет і Красногірський олійний завод не спрямовуються на ремонт місцевих доріг? Хотілося б, щоб районна влада дала чесну і ґрунтовну відповідь на моє запитання й не посилалася на важкі часи і війну, оскільки шляхи на Золотоніщини і зокрема в Антипівці знаходяться в плачевному стані десятиліттями, а акцизний збір і податки використовується нині не на допомогу бійцям.